Постанова № 76660507, 21.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2018 року справа № 808/1202/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Сафронової С.В. Чабаненко С.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 808/1202/18 (суддя Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про скасування протоколу про призначення пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати протокол від 15 листопада 2015 року № 5257 про призначення пенсії за вислугою років з наступними розпорядженнями, якими змінювався розмір пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена правомірно на підставі документів, які ним були подані до органу пенсійного фонду.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати судове рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що на час прийняття оскарженого протоколу у нього було недостатньо стажу для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

18 листопада 2015 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про призначення пенсії за вислугу років (т. 1 а.с. 6).

На підтвердження наявності спеціального трудового стажу, який надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивачем до заяви додано трудову книжку та довідку № 171 від 16.11.2015 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якою підтверджено, що позивач працював повний робочий день на Синельниківській рефрижераторній вагонній дільниці ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» у період з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу (секції), з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу, та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті (т. 1 а.с. 97).

На підставі даної заяви та поданих документів, відповідно до протоколу № 5257 від 24.11.2015 відповідачем прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику локомотивних бригад, при цьому розрахований загальний стаж склав 29 років 7 місяців 7днів, з них 12 років 11 місяців 2 дні спеціального стажу як робітник локомотивних бригад. (т.1 а.с. 8).

Позивач вважає, що призначення йому пенсії на пільгових умовах за вислугу років відбулось протиправно, оскільки на момент звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою він не мав обов’язкового спеціального стажу 12 років та 6 місяців, тому що впродовж 1995 року він сім місяців перебував у відпустці без збереження заробітної плати, не сплачував страхові внески та не був безпосередньо зайнятий у виконанні виробничих завдань, а тому вказаний період не повинен враховуватись у спеціальний стаж.

Згідно з п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар’єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до записів трудової книжки позивач працював у Рефрижераторному вагонному депо Синельниково Придніпровської залізниці (у подальшому після перейменування та реорганізації – Синельниківська рефрижераторна вагонна дільниця ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» - т. № 1 а.с. 98) з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу, з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу (т. 1 а.с. 95).

Зазначені відомості трудової книжки підтверджені уточнюючою довідкою № 171 від 16.11.2015, відповідно до якої позивач працював повний робочий день на Синельниківській рефрижераторній вагонній дільниці ДП УДЦЗРП «Укррефтранс» у період з 26.04.1984 по 14.10.1990 та з 01.11.1990 по 26.03.1997 – механіком рефрижераторного потягу (секції), з 15.10.1990 по 31.10.1990 – начальником рефрижераторного потягу, та безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті (т. 1 а.с. 97).

Відповідно п. 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Як зазначалось вище, згідно із зазначеними нормами чинного законодавства позивачем на підтвердження пільгового стажу роботи подані відповідачу трудова книжка і уточнююча довідка, що є достатнім для призначення пенсії. На підставі цих документів органом пенсійного фонду обрахований стаж позивача, в тому числі й пільговий, і призначено пенсію. Будь-яких порушень чи протиправних дій з боку відповідача при цьому судами обох інстанції не встановлено.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за даними трудової книжки і уточнюючої довідки відповідачем правомірно встановлено, що загальний стаж позивача станом на час звернення із заявою про призначення пенсії склав 29 років 7 місяців 7днів, з них 12 років 11 місяців 2 дні спеціального стажу як робітник локомотивних бригад, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи позивача, що впродовж 1995 року він 7 місяців перебував у відпустці без збереження заробітної плати, оскільки належних доказів зазначеного не надано, як не надано доказів того, що відповідач мав такі відомості при призначенні пенсії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушені суб’єктом владних повноважень права, свободи або законні інтереси особи. Предметом спору в даній справі є незаконне, на думку позивача, призначення йому пенсії за вислугу років.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, звернувшись 18 листопада 2015 року із заявою до органу пенсійного фонду, позивач просив призначити йому пенсію за вислугою років, вважаючи, що у нього достатньо як загального, так і пільгового стажу для цього. Пенсійний орган, розглянувши заяву і додані до неї документи, повністю погодився із заявою і призначив позивачу саме таку пенсію, як він і просив, тобто пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику локомотивних бригад. З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що права позивача оскарженим протоколом жодним чином порушені не були, а тому судового захисту він не потребує.

Доводи позивача, що його права будуть порушені в майбутньому відмовою пенсійного органу у застосуванні більш пізнього розміру середньої заробітної плати в разі переведення його на інший вид пенсії, є безпідставними, оскільки судом законність рішення суб’єкта владних повноважень перевіряється на час прийняття останнього, а не на майбутнє.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років орган пенсійного фонду діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу залишає без задоволення, а рішення суду – без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6-9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 808/1202/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: С.В. Чабаненко