Ухвала суду № 76660332, 25.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 вересня 2018 року м. Київ № 826/14452/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гьотс" про стягнення податкового боргу,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гьотс" про стягнення заборгованості з рахунків товариства в обслуговуючих банках у сумі 56915564,55 грн в рахунок погашення податкового боргу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення її недоліків, а саме: надання документу про сплату судового збору, доказів надіслання відповідачу податкових повідомлень-рішень від 16 листопада 2017 року №0028744004, від 07 травня 2018 року №00005171402, від 11 липня 2017 року №0027991301, від 02 травня 2018 року №00005181402.

Вказана ухвала отримана уповноваженим представником позивача 13 вересня 2018 року, що підтверджується розпискою, наявною у справі.

20 вересня 2018 року представником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, яке обґрунтоване недостатністю фінансування з бюджету видатків позивача на сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведеними правовими нормами КАС України та Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити сплату останнього на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з тим, положення процесуального закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами правового режиму регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, заявлене позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Більше того, позивач не надав доказів на підтвердження вказаних ним у клопотанні доводів, а саме звернень до органів державної казначейської служби щодо перерахування коштів на сплату судового збору, й жодним чином не підтвердив виникнення у нього можливості сплатити судовий збір упродовж певного строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №805/2887/17-а, від 19 вересня 2018 року у справі №818/1452/17, від 17 вересня 2018 року у справі №826/1637/18.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для відстрочення такої сплати.

Також Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви у разі відмови у відстроченні сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд, розглянувши дане клопотання, дійшов висновку, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків

Вказана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №826/18390/16.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви відсутні.

Таким чином, станом на 25 вересня 2018 року недоліки позовної заяви Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в повному обсязі не усунуто.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

В задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві відмовити.

В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви відмовити.

Позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гьотс" про стягнення податкового боргу, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак