Рішення № 76660234, 25.09.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2018 року № 826/405/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1третя особа проОСОБА_2 стягнення заборгованості у розмірі 212545,42 грн.,

представник позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 20.12.2017 № 1247/926-54-10-034),

відповідач: ОСОБА_4 (паспорт оглянуто у судовому засіданні),

третя особа: ОСОБА_2 (паспорт оглянуто у судовому засіданні)

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 212545,42 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2017 відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2017 суд хвалив перейти до розгляду справи за загальними правилам, передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України та призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.04.2018 до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має податковий борг перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 212 545,42 грн., який виник у зв'язку з несплатою позивачем грошових зобов'язань визначених в податкових повідомленнях - рішеннях від 01.02.2016 №000541201, №0000551201, №000051201. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, зазначила про протиправність дій позивача щодо проведення перевірки та подання з відповідача факту скарги до органів прокуратури та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що перевірку за результатами якої було прийнято податкові повідомлення - рішення від 01.02.2016 № 000541201, № 0000551201, №000051201 проведено та вказані податкові повідомлення - рішення прийнято з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23.12.2015 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку господарської одиниці - кафе ПАБ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою АДРЕСА_3 та належить суб'єкту господарювання ОСОБА_1 за результатами якої складено акт № 43-26-54-12-01-13-3198513766. Вказаний акт направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено - закінчення встановлено строку зберігання.

01.02.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №000541201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 376,90 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 151,90 грн., №000551201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 143, 10 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1974,10 грн. та №000051201, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 208 215,00 грн.

Супровідним листом від 01.02.2016 № 362/Ш/26-54-12-01-26 податкові повідомлення - рішення 01.02.2016 №000541201, №0000551201, №000051201 направлені рекомендованої поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено - закінчення встановлено строку зберігання.

16.03.2016 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові вимогу № 501-17, в якій зазначено про те. що загальна сума податкового боргу платника податків - ОСОБА_1 за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 15.03.2016 становить 212735,00 грн.

21.03.2016 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 2398/Ш/26-54-17-25, яким відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків - ОСОБА_1 та складено лист № 2402/ш/26-54-17-25, яким повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 14.03.2016 сума податкового боргу становить 212 735,00 грн. та запропоновано надати перелік майна з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави.

Податкова вимога від 16.03.2016, рішення про опис майна у податкову заставу від 21.03.2016 №2398/Ш/26-54-17-25 та лист від 21.03.2016 № 2402/ш/26-54-17-25 направлені рекомендованої поштовою кореспонденцією ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено - закінчення встановлено строку зберігання.

29.12.2016 Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до суду з позовом щодо стягнення з наявних рахунків ОСОБА_1 коштів в розмірі 212 545,42 грн.

05.02.2016 ОСОБА_2 пред'явлено до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві позов щодо визнання протиправними дій.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дії чи бездіяльність прийняті/вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дії чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Третя особа, як на обґрунтування протиправності дій працівників позивача посилається на те, що він був присутній під час проведення Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві перевірки господарської одиниці - кафе ПАБ "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташоване за адресою АДРЕСА_3 та належить суб'єкту господарювання ОСОБА_1 за результатами якої складено акт № 43-26-54-12-01-13-3198513766 та на факти які йому стали відомі в подальшому від ОСОБА_1.

При цьому третьою особою обґрунтування щодо того, які правові наслідки для нього породжують оскаржувані дії позивача та чим вони порушують його права, свободи та інтереси або які обов'язки на нього покладають наведено не було.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржувані дії вчинені позивачем не щодо третьої особи, у той час, як останнім не надано суду обґрунтування щодо того, яким чином вказані дії порушують його права, свободи чи інтереси, суд дійшов висновку про те, що позов третьої особи до позивача не спрямований на захист його порушеного права, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Пунктами 56.1 та 56.2 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.18 статті56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Пунктами 59.1 та 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Податкове зобов'язання за платежем "військовий збір" на загальну суму 376,90 грн. було нараховано відповідачу податковим повідомлення - рішенням від 01.02.2016 № 000541201, за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 143,10 грн. - податковим повідомлення - рішенням від 01.02.2016 № 000551201 та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 208 215,00 грн. відповідно до Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки " - податковим повідомлення - рішенням від 01.02.2016 № 000051201.

Відповідачем факт того, що податкові повідомлення - рішення від 01.02.2016 № 000551201, №000541201 та № 000051201 нею в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувались не заперечується.

Посилання відповідача на факту звернення до органів прокуратури щодо протиправності проведення перевірки за результатами якої складено акт від 23.12.2015 № 43-26-54-12-01-13-3198513766 та винесення податкових повідомлень - рішень від 01.02.2016 №000551201, №000541201 та № 000051201 не приймаються судом до уваги з огляду на те, що положеннями статті 56 Податкового кодексу України передбачено можливість оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному та судовому порядку, та тільки в зазначених випадках передбачено, що грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня прийняття відповідного рішення за результатами розгляду скарги чи до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи те, що в рамках даної адміністративної справи, особою, чиїх прав, це стосується, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення перевірки за результатами якої складено акт від 23.12.2015 № 43-26-54-12-01-13-3198513766 та винесення протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01.02.2016 № 000551201, № 000541201 та № 000051201 заявлено не було, у суду відсутні правові підстави для надання оцінки правомірності проведення перевірки та прийняття за її результатами податкових повідомлень - рішень.

Позивачем, у зв'язку з наявністю у відповідача станом на 15.03.2016 заборгованості у розмірі 212735,00 грн., винесено податкову вимогу від 16.03.2016 № 501-17.

На підтвердження того, що відповідачем зазначена заборгованість погашена не була позивачем надано суду довідку від 25.11.2016 № 3636/9/26-54-17-09, копії Витягу з облікової картки платника податку, розрахунку сум податкового боргу платника податків ОСОБА_1.

Відповідачем факт того, що заборгованість у розмірі 272735,00 грн. нею сплачена не була не заперечується.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 49, 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 58, код ЄДРПОУ 39468697) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04211, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), третя особа ОСОБА_2 (02217, АДРЕСА_4) про стягнення заборгованості у розмірі 212545,42 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (04211, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) кошти в розмірі 212 545,42 грн. (двісті дванадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. 42 коп.) з наявних рахунків у банку.

3. У задоволенні адміністративного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов