Рішення № 76660102, 12.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року Чернігів Справа № 825/3735/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

за участю секретаря Новик Н.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - Варвинський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинське відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі – ГУ Національної поліції в Чернігівській області), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі – УМВС України в Чернігівській області), Варвинського районного відділу УМВС України в Чернігівській області (далі – Варвинський РВ УМВС України в Чернігівській області), Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_3 від 06.11.2015 за № 416 о/с, в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом “г” (через скорочення штатів);

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС в Чернігівській області поновити на посаді дільничного інспектора Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області з 07.11.2015;

- вирішити питання стягнення з ГУ Національної поліції в Чернігівській області, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- зобов'язати ГУ Національної поліції в Чернігівській області вирішити питання щодо призначення в порядку переведення на рівнозначну, вищу або нижчу посаду в Варвинське відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у відповідності до п 9 прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію» та видати наказ.

- застосувати обов'язкові правові наслідки ухваленого рішення, зокрема встановити відповідачам строк для подання звіту про виконання постанови; допустити негайне виконання постанови.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416 о/с його, майора міліції було звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних сил України за підпунктом “г” пункту 64 Положення (через скорочення штатів).

Позивач вважає звільнення неправомірним, посилаючись на те, що після відмови начальника Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області ОСОБА_4 прийняти його заяву про бажання продовжити службу в поліції на посаді дільничного інспектора він звернувся 04.11.2015 на гарячу лінію уряду та 12.11.2015 до Міністерства внутрішніх справ, для дачі роз’яснень щодо його дій для продовження служби в Національній поліції. Проте, відповідь позивач отримав із управління кадрового забезпечення в Чернігівській області лише 21.11.2015.

06.11.2015 ОСОБА_1 направив рекомендованим листом рапорт на ім’я начальника Національної поліції та начальнику УМВС в Чернігівській області, в якому висловив бажання продовжити тимчасово службу в поліції на посаді дільничного інспектора поліції Варвинського відділення поліції в Чернігівській області (том 2 а.с. 110).

Позивач вказує на те, що у розділі VII Положення викладено умови звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, в тому числі за пп. “г” п.64 передбачена можливість звільнення цих осіб при скороченні штатів, але прямо зазначено, при відсутності можливості подальшого використання на службі, тобто поняття яке зазначено в наказі № 416 о/с від 06.11.2015 про звільнення зі служби згідно підпункту скорочення не розкрито, значить не відповідає вимогам даного пункту, тому не являється правомірним.

ОСОБА_1 зазначає, що ч. 4 ст.36 Кодексу законів про працю України передбачено - у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Тобто, у разі реорганізації юридичної особи публічного права в інший, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Сама по собі реорганізація юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату або чисельності не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації. Встановлена законодавством можливість реорганізації, зокрема шляхом приєднання державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що реорганізується не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по продовженню дії трудового договору, тому позивач вважає його звільнення за п.п. “г” п.64 Порядку проведено з порушенням вимог ч.4 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позовних вимог заперечували у повному обсязі та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що звільнення позивача відбулось на підставі Закону України “Про Національну поліцію”. Прикінцевими та перехідними положеннях даного Закону зазначено, що з дня опублікування цього Закону працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію” працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначена норма кореспондується з підпунктом “г” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Оскільки станом на 06.11.2015 рапортів щодо прийняття позивача до органів Національної поліції України не надходило, то УМВС України в Чернігівській області правомірно винесено наказ від 06.11.2015 № 416 о/с про звільнення позивача на підставі підпункту “г” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ” прийнято рішення ліквідувати як юридичну особу публічного права Варвинський РВ УМВС України в Чернігівській області, а також утворити Головне управління Національної поліції в Чернігівській області.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в Чернігівській області на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області та мав спеціальне звання майор міліції.

06.11.2015 наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 06.11.2015 №416-о/с ОСОБА_1 звільнено з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС через скорочення штатів на підставі пп. “г” п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил, (через скорочення штатів), що підтверджується витягом з наказу (том 1 а.с.98).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дані правовідносини регулюються Законом України 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ “Про міліцію” (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 565-ХІІ), Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ “Про Національну поліцію” (далі – Закон № 580-VІІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Згідно положень до пункту 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ліквідація пов’язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов’язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

Верховною Радою України 2 липня 2015 року прийнято Закон “Про Національну поліцію” № 580-VІІІ, який 6 серпня 2015 року опубліковано в офіційному виданні “Голос України” № 141-142. За пунктом 1 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону №580-VІІІ з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пункту 9 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10 розділу ХІ “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 580-VІІІ).

Системний аналіз правових норм, що містяться у пунктах 9 і 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VІІІ, зумовлює висновок, що питання стосовно подальшого проходження служби діючими співробітниками міліції мало бути вирішено до 6 листопада 2015 року включно (впродовж трьох місяців з моменту попередження про наступне вивільнення). Вказані норми є імперативними, як наслідок, неприйняття працівника міліції на службу до поліції до вказаного терміну є безальтернативною підставою для звільнення зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до підпункту “г” пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що судами не було досліджено питання чи виявив позивач бажання скористатися своїм правом переходу на службу до поліції.

Досліджуючи вказане питання суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що начальник Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області ОСОБА_4 відмовився прийняти його заяву про бажання продовжити службу в поліції на посаді дільничного інспектора, тому він звернувся 04.11.2015 на гарячу лінію уряду та 12.11.2015 до Міністерства внутрішніх справ, для дачі роз’яснень щодо його дій для продовження служби в Національній поліції. Проте, відповідь позивач отримав із управління кадрового забезпечення в Чернігівській області лише 21.11.2015.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 з 08:15 год. 06.11.2015 до 08:00 год. 07.11.2015 перебував у службовому чергуванні, що підтверджується журналом розстановки нарядів на 06.11.2015 (том. 2 а.с. 97-100), а тому не мав можливості подати рапорт про бажання проходити службу в поліції особисто.

06.11.2015 ОСОБА_1 направив рекомендованим листом рапорт на ім’я начальника Національної поліції та начальнику УМВС в Чернігівській області, в якому висловив бажання продовжити тимчасово службу в поліції на посаді дільничного інспектора поліції Варвинського відділення поліції в Чернігівській області, але відповідь надана не була.

Судом не приймаються посилання представника відповідачів на рішення Верховного Суду у аналогічних справах (№ К/9901/2940/18, К/9901/2942/18, К/9901/12283/18), оскільки у даних випадках було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили наявність бажання проходити службу в органах поліції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби в органах поліції та подав рапорт у строк, шляхом поштового відправлення, оскільки не мав об’єктивної можливості подати його особисто, перебуваючи у службовому чергуванні з 08:15 год. 06.11.2015 до 08:00 год. 07.11.2015, а тому позовні вимоги щодо визнання неправомірним та скасування наказу начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_3 від 06.11.2015 за № 416 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом “г” (через скорочення штатів) та зобов'язання Ліквідаційну комісію УМВС в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора Варвинського відділення міліції Прилуцького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_1 з 07.11.2015 підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції в Чернігівській області вирішити питання щодо призначення в порядку переведення на рівнозначну, вищу або нижчу посаду в Варвинське відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у відповідності до п 9 прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та видати наказ, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивач, відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», конкурсу (атестацію) не проходив, а тому є передчасними.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018.

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок).

Абзацом третім пункту 3 Порядку передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Як вбачається з пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Згідно абзаців першого та третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки УМВС України в Чернігівській області № 1319/124/21/01-2018 середньоденне грошове забезпечення позивача становило 104,77 грн. (том 2 а.с. 125).

Враховуючи, що 06.11.2015 був останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018 в розмірі 108960,80 грн. (1040 днів вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 104,77 грн.).

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Так, у відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, Кодексом адміністративного судочинства України визначено встановлення судом судового контролю, як право суду, а не його обов'язок, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ начальника УМВС України в Чернігівській області полковника міліції ОСОБА_3 від 06.11.2015 за № 416 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом “г” (через скорочення штатів).

Зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора Варвинського відділення міліції Прилуцького відділу поліції ГУ Національної поліції в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_1 з 07.11.2015.

Стягнути з ГУ Національної поліції в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018 у сумі 108960,80 грн.

Постанову суду у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2018 року.

Суддя О.В. Заяць