Рішення № 76660069, 14.09.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року справа № 823/61/16

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши по суті в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Черкаська обласна організація професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якій з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління національної поліції України в Черкаській області ОСОБА_4 від 04.01.2016 № 1 о/с “По особовому складу” в частині звільнення ОСОБА_1 з лав Національної поліції на підставі п. 9, 10, 11 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про Національну поліцію”;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області з 22.01.2016;

- зобов’язати Головне управління національної поліції в Черкаській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2016 по день поновлення на посаді враховуючи посадовий оклад, надбавки за спеціальне звання, стаж служби, збільшення посадового окладу з жовтня 2016 року та зарахувати період вимушеного прогулу у вислугу років;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за 1 місяць.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач була незаконно звільнена з посади старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області у зв'язку з проведенням слідчих дій та складанням нею повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, за твердженням позивача, нею не вчинялися дії, передбачені п.п. 10, 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», що також підтверджується відповіддю Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України на адвокатський запит, де зазначається, що у межах кримінального провадження №12014250040000308 позивачем складалося клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутні відомості щодо проведення позивачем слідчих дій чи складення повідомлення про підозру. У зв’язку з цим, позивач просила задовольнити позов.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, однак відзиву на позов не надав.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи наказом від 07.11.2015 №1 о/с призначено ОСОБА_1 старшим слідчим Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та присвоєно звання підполковник поліції.

Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2016 №1 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції у запас Збройних Сил з 04.01.2016.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_5 від 13 вересня 2016 року № 154 о/с були внесені зміни в накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2016 №1о/с та від 18.03.2016 № 40о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 та викладено їх в наступній редакції:

«У відповідності до пунктів 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та пункту 5 статті 77 Закону України «Про очищення влади» звільнити зі служби в поліці:

- підполковника поліції ОСОБА_1 (М-012660) - старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, 22 січня 2016 року.»

Згідно з довідкою Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 р. №24/1-10080 «Про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУНП в Черкаській області» встановлено, що у ході вивчення матеріалів кримінального провадження №12014250040000308 слідчий Божко Ольга Миколаївна складала повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та клопотання до суду про обрання запобіжних заходів, що підпадає під дію пунктів 10 та 11 пункту 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» як працівник правоохоронного органу, який складав повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також як слідчий органу досудового розслідування, який проводив слідчі дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

За результатами перевірки запропоновано дати доручення Голові Національної поліції вжити заходи, які передбачені пунктом 14 статті 5 Закону України «Про очищення влади», відносно службових осіб, дії яких підпадають під заборони, визначені пунктами 9, 10, 11 частини 2, частини 3 статті 3 зазначеного Закону.

Закон України «Про очищення влади» визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

У статті 3 Закону України «Про очищення влади» визначені критерії здійснення очищення влади (люстрації).

Згідно з пунктами 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням:

- працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII;

- слідчого органу досудового розслідування, дізнавача, оперативного працівника, інспектора, який проводив слідчі та оперативні дії стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.

Відповідно до абз.1 частини 4 статті 5 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Згідно з частиною 14 статті 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Для вирішення спору суд врахував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №826/4815/17, що набрало законної сили, яким встановлено, що згідно з інформацією, наданою Генеральною прокуратурою України у листі від 23.06.2017 № 23/1/3-34330-15, повідомляється про те, що Департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014250000000039 за фактами вчинення протиправних дій працівниками правоохоронних органів та суду в період проведення мирних акцій протесту, що мале місце протягом січня 2014 року у м. Черкасах за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 365, ч.ч. 1, 3 ст. 371, ч. 1 ст. 372, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 372, ч. 1 ст. 171, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 376, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст.28, ст. 340, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 371 Кримінального кодексу України. Під час досудового розслідування до матеріалів вищезазначеного кримінального провадження долучено матеріали кримінального провадження №12014250040000308.

Зі змісту наданих Генеральною прокуратурою України копій матеріалів кримінального провадження №12014250040000308 вбачається, що повідомлення про підозру від 24 січня 2014 року, яким повідомлялося ОСОБА_6, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 341 та ч. 1 ст. 294 Кримінального кодексу України, було складене старшим слідчим СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 і погоджене заступником прокурора Городищенського району Василенком С.І.

Також у матеріалах кримінального провадження №12014250040000308 наявне складене 25 січня 2014 року старшим слідчим СВ Канівського МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.294, ч. 2 ст. 341 Кримінального кодексу України, ОСОБА_6, погоджене прокурором Канівської міжрайонної прокуратури ОСОБА_8 і адресоване слідчому судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області.

При цьому, згідно з наданою Генеральною прокуратурою України інформацією у листі від 23.06.2017 №23/1/3-34330-15 у матеріалах кримінального провадження №12014250040000308 відсутні відомості щодо складання позивачем відносно будь-яких осіб письмових повідомлень про підозру, а також проведення нею будь-яких слідчих (розшукових) дій.

З урахуванням викладеного, довідка Управління запобігання корупції та проведення люстрації МВС України від 15 грудня 2015 № 24/1-10080 «Про проведення перевірки щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУНП в Черкаській області» містить недостовірні відомості щодо складання слідчим Божко Ольгою Миколаївною повідомлення про підозру у рамках кримінального провадження №12014250040000308, а також щодо проведення нею слідчих дій стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.2014 № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.2014 № 743-VII.

Крім того, вищевказаним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №826/4815/17 визнано протиправною та скасовано довідку Управління запобігання корупції та проведення люстрації Міністерства внутрішніх справ України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080 щодо застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» відносно окремих співробітників ГУПН в Черкаській області в частині застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої пунктами 10, 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також зазначає, що складання працівником правоохоронного органу або слідчим органу досудового розслідування клопотання до суду про обрання запобіжного заходу не передбачено пунктами 10 та 11 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» як підстава для застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

При цьому, на підставі довідки про результати перевірки, проведеної відповідно до Закону України «Про очищення влади», у визначених законодавством суб'єктів виникає обов'язок прийняти рішення про звільнення особи у разі встановлення щодо цієї особи недостовірності відомостей, зазначених у пунктах 1, 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Оскільки довідка Управління запобігання корупції та проведення люстрації Міністерства внутрішніх справ України від 15 грудня 2015 року № 24/1-10080, яка скасована вищенаведеним рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, стала підставою для прийняття Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області наказу про звільнення позивача зі служби в поліції, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Згідно з п.10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 “Про судове рішення в адміністративній справі” задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України “Про оплату праці”).

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Так, згідно з абзацом “з” пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно пп. “в” п. 4 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Суд вважає, що для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача слід враховувати саме вимоги положення п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №26, яким встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка ГУНП в Черкаській області відповідно до якої грошове забезпечення позивача у листопаді та грудні 2015 року становило – 11844,00 грн.

З викладеного слідує, що середньоденнє грошове утримання позивача становить 191,03 грн. (5264,00 грн. (листопад 2015 року) + 6580,00 грн. (грудень 2017 року) : 62 (кількість відпрацьованих днів) = 11844,00 грн.), а тому сума середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу позивача (за 966 робочих дні) становить 184534,98 грн. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції та виплати йому середнього грошового утримання за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.01.2016 №1 о/с, з урахування внесення до нього змін наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 13.09.2016 №154 о/с в частині звільнення зі служби в поліції підполковника поліції ОСОБА_1 з 22 січня 2016 року.

Поновити ОСОБА_1 з 23 січня 2016 на посаді старшого слідчого Канівського відділення поліції Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 184534 (сто вісімдесят чотири тисячі п’ятсот тридцять чотири) грн. 98 коп.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення суду складене у повному обсязі 24.09.2018.