Рішення № 76659827, 18.09.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1396/1811 год. 21 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичнї особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,

встановив:

16 липня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1В.) в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці (надалі - відповідач, ГУ Держпраці у Херсонській області), у якому просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області, в частині ухвалення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС від 02.07.2018 у відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області №ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС від 02.07.2018 ухваленої у відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 07.06.2018 по 08.06.2018 р. посадовими особами ГУ Держпраці у Херсонській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства про працю, у т.ч. щодо оформлення трудових відносин, за наслідками якого складено акт № ХС1867/1147/АВ від 08.06.2018 р. та винесено постанову № ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС від 02.07.2018 р. про накладення штрафу у розмірі 335 070,00 грн. Позивач вважає вказану постанову та дії посадових осіб відповідача щодо її винесення - протиправними, оскільки висновок відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 КЗпП України щодо укладання з працівниками ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових відносин, не відповідає фактичним обставинами та нормам ЦК України. Так, позивач вказує, що за цивільно - правовими угодами виконавці зобов'язалися надати послуги продавця продовольчих товарів, касира та підсобного працівника, що чинним законодавством не заборонено. При цьому, графік роботи вказаним особам не встановлювався, робітники самостійно планували свій робочий час, а тому процес праці не був регламентований, що підтверджує факт виникнення між нею та ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 відносин цивільно-правового характеру без ознак трудових правовідносин. Крім того, позивач вказує на порушення процедури проведення інспекційного відвідування, зокрема непред'явлення об'єкту відвідування службового посвідчення, вилучення оригіналів цивільно-правових угод, несвоєчасне ознайомлення з актом та приписом на усунення порушень, що позбавило позивача можливості внести відповідні зауваження. Також позивач вказує на те, що розгляд справи про накладення на неї штрафу за порушення трудового законодавства відбувся без її участі, при цьому нею двічі були направлені клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії акту інспекційного відвідування.

Ухвалою суду від 23.07.2018 р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 10.08.2018 р.

03.08.2018 р. представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, яким вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки за результатами інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допущення працівників до роботи без повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, оскільки укладені ФОП ОСОБА_1 з працівниками ОСОБА_4Л, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 цивільно-правові угоди мають ознаки трудових відносин. Так, відповідач вказує, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством врегульовано процес організації праці, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Проте, інспекційним відвідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 видавала розпорядження про прийняття на роботу та звільнення кожного з працівників, зі встановленням графіку роботи та заробітної плати. Крім того, посади продавця, касира, охоронця та підсобного працівника визначені Класифікатором професій ДК 003:2010. Таким чином, позивачем було вчинено порушення трудового законодавства, а саме фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), відповідальність за яке передбачено ст. 265 КЗпП України у вигляді штрафу у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Щодо процедури розгляду справи про накладення на позивача штрафу, то відповідач зазначає, що діяв у відповідності до вимог "Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509.

Протокольною ухвалою суду від 10.08.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2018 р. для витребування додаткових доказів у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення сторін та свідка, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності за КВЕД-2010 47.11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами" за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, село Роздольне, провулок Поштовий, будинок 1.

07.06.2018 року інспектором праці ОСОБА_7 на підставі наказу Головного управління Держпраці у Херсонській області від 05.06.2018 р. № 521 "Про проведення інспекційного відвідування" та направлення на проведення інспекційного відвідування від 05.06.2018 р. № 713, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за адресою: Херсонська область, Каланчацький район, село Роздольне, провулок Поштовий, будинок 1, за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ХС1867/1147/АВ від 08.06.2018 р. ( далі - Акт інспектування).

Відповідно до розділу ІІІ "Опис виявлених порушень" акту інспектування, серед іншого, встановлено, що в порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 протягом січня - травня 2018 р. з працівниками укладались цивільно-правові угоди, які мають ознаки трудових відносин.

02.07.2018 року начальником ГУ Держпраці в Херсонській області ОСОБА_8, винесено постанову № ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 335 070,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою та вважаючи дії посадових осіб ГУ Держпраці в Херсонській області щодо її винесення - протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вказує про наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який, зокрема, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, серед іншого, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, серед іншого, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. (п. 9 Порядку № 295)

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. (п. 27 Порядку № 295)

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Як встановлено судом та підтверджується актом інспектування, інспектором праці ОСОБА_7 виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 протягом січня - травня 2018 року вимог ст. 24 КЗпПУ в частині укладання з працівниками цивільно-правових угод, які мають всі ознаки трудових відносин, зокрема,

- 01.01.2018 р. укладено цивільно-правову угоду № 44 між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_4, у якій в пункті 1.1 зазначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): роботу продавця продовольчих товарів, касира, зі змінним графіком роботи.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 відносно вказаного працівника прийнято розпорядження від 01.01.2018 року № 84 "Про прийняття на роботу", у пункті 2 якого вказано: "Встановити змінний графік роботи" та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: " З розпорядженням ознайомлений; підпис працівника; прізвище та ініціали працівника". Крім того, згідно "Відомості нарахування га виплати заробітної плати за січень 2018 рік б/н " 30.01.2018 року нараховано та видано заробітну плату за січень 2018 року працівнику ОСОБА_4 28.02.2018 року ФОП ОСОБА_1 видає розпорядження "Про звільнення з роботи" № 89 в якому пункт 1 викладено наступним чином: " Звільнити ОСОБА_4Л, з 28.02.2018 року у зв'язку закінченням строку цивільно - правової угоди № 44 від 01.01.2018 р."; пункт 2 : " провести остаточний розрахунок із ОСОБА_4Л.", та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: "З розпорядженням ознайомлений; підпис працівника; прізвище та ініціали працівника"

- 01.01.2018 року укладено цивільно-правову угоду № 45 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, у пункті 1.1 зазначено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги): охоронця приміщення магазину та їдальні.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 відносно вказаного працівника прийнято розпорядження від 01.01.2018 р., в пункті 2 якого вказано: "Встановити змінний графік переважно на вихідних" та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: "З розпорядженням ознайомлений", підпис працівника; прізвище та ініціали працівника". 30.01.2018 року нараховано та видано заробітну плату за січень 2018 р. працівнику ОСОБА_5, згідно "Відомості нарахування виплати заробітної плати за січень 2018 рік б/н ". Крім того, розпорядженням ФОП ОСОБА_1 від 28.02.2018 р. "Про звільнення з роботи" № 90 передбачено звільнення ОСОБА_5 з 28.02.2018 року у зв'язку з закінченням строку цивільно-правової угоди № 45 від 01.01.2018 р." та провести остаточний розрахунок з ОСОБА_5В.", та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: "З розпорядженням ознайомлений; підпис працівника; прізвище та ініціали працівника".

- 05.03.2018 року укладено цивільно-правову угоду № 50 між ФОП ОСОБА_1 та громадянином ОСОБА_6, за якою виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи - надати послуги підсобного робітника.

При цьому, ФОП ОСОБА_1 відносно вказаного працівника прийнято 05.03.2018 року розпорядження № 92 "Про прийняття на роботу" в пункті 2 якого вказано: "Встановити змінний графік роботи" та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: "З розпорядженням ознайомлений, підпис працівника; прізвище та ініціали працівника". 31.03.2018 року нараховано та видано заробітну плату за березень 2018 р. працівнику ОСОБА_6, згідно "Відомості нарахувань виплати заробітної плати за березень 2018 рік б/н ". 30.04.2018 року ФОП ОСОБА_1 видає Розпорядження "Про звільнення з роботи" № 100, в якому пункт 1 викладено наступним чином: Звільнити ОСОБА_6 з 30.04.2018 року у зв'язку з закінченням строку Цивільно-правової угоди №50 від 05.03.2018р."; пункт 2: "провести остаточний розрахунок із ОСОБА_6М.", та після підпису ФОП ОСОБА_1 зроблено наступний запис: "З розпорядженням ознайомлений; підпис працівника; прізвище та ініціали працівника".

На підставі вказаних висновків акту від 08.06.2018 р. № ХС1867/1147/АВ постановою начальника ГУ Держпраці в Херсонській області від 02.07.2018 р. №ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 335 070,00 грн. за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом другим частини другої ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

В судовому засіданні представник відповідача та інспектор праці ОСОБА_7, яка була допитана в якості свідка, підтвердили, що єдиною підставою для накладення на позивача штрафу у розмірі 335 070,00 грн. стало вчинення нею порушення законодавства про працю, а саме - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Таким чином, суд, встановлюючи дійсні обставини у справі, повинен перевірити відповідність висновків контролюючого органу щодо вчинення позивачем правопорушення, склад якого визначено абзацом 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)".

Відповідно до ч.1 статті 21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Нормами статті 24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що обов'язковою умовою при здійсненні фактичного допуску працівника до роботи є:

- укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу;

- повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.01.2018 р. по травень 2018 р. видано наступні розпорядчі документи:

- розпорядження від 01.01.2018 р. № 84 "Про прийняття на роботу" ОСОБА_4 продавцем продовольчих товарів (касиром), яким встановлено змінний графік робот, визначено оплату праці в розмірі 600 грн.

- розпорядження "Про прийняття на роботу" від 01.01.2018 р. № 85, яким прийнято на роботу ОСОБА_5 охоронцем приміщення магазину та їдальні, встановлено змінний графік роботи, переважно на вихідних.

- розпорядження № 92 "Про прийняття на роботу" від 05.03.2018 р. №92, яким прийнято на роботу ОСОБА_6.

Вказані обставини були підтверджені інспектором праці ОСОБА_7, була допитана в якості свідка.

Отже, суд приходить до висновку, що прийняття позивачем вищевказаних розпоряджень про прийняття на роботу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та ознайомлення вказаних працівників з таким розпорядженнями свідчать про фактичний їх допуск до роботи з оформленням трудового договору, чим спростовується довід відповідача про порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача, що ознаками наявності трудових правовідносин між позивачем та вказаними працівниками є виплата заробітної плати згідно відомостей та оформлення їх звільнення шляхом прийняття відповідного рішення.

При цьому, довід відповідача щодо не виконання позивачем іншої обов'язкової умови, а саме - повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то суд вважає, що вказана обставина не може бути самостійною підставою для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Крім того, суд зауважує, що вказана обставина не була предметом інспекційного відвідування позивача, уповноваженим представником контролюючого органу під час інспектування не з'ясовувалась і відповідно не була покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови, а тому при розгляді даних спірних правовідносин судом не приймається до уваги.

Враховуючи відсутність у діях позивача складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору", суд приходить до висновку щодо протиправності постанови начальника ГУ Держпраці в Херсонській області від 02.07.2018 р. № ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 335 070,00 грн., та вважає за необхідне вказану постанову скасувати, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій посадових осіб ГУ Держпраці у Херсонській області в частині винесення оскаржуваної постанови, то суд вказує про наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою - начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області, на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання ознак порушення законодавства про працю, та протягом розумного строку.

Щодо доводу позивача про порушення її права на участь у прийнятті оскаржуваного рішення, то судом встановлено, що 13.06.2018 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення № 01-08/1/1433 про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, яке призначено на 21.06.2018 р., з проханням забезпечити особисту участь у розгляді справи або участь уповноваженого представника з належно оформленими документами. Додатково повідомлено, що у разі неявки справу буде розглянуто без її участі.

Листом - зверненням (без номеру та дати) ФОП ОСОБА_1 повідомила ГУ Держпраці в Херсонській області про те, що не може бути присутня на розгляді справи, оскільки акт не отримувала, з його змістом не ознайомлена та позбавлена права на його оскарження.

20.06.2018 р. на адресу ФОП ОСОБА_1 повторно направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, призначений на 02.07.2018 р., з проханням забезпечити особисту участь у розгляді справи або участь уповноваженого представника з належно оформленими документами. Додатково повідомлено, що у разі неявки справу буде розглянуто без її участі.

Листом - зверненням (без номеру та дати) ФОП ОСОБА_1 повторно повідомила ГУ Держпраці в Херсонській області про те, що не може бути присутня на розгляді справи, оскільки акт не отримувала, з його змістом не ознайомлена та позбавлена права на його оскарження.

Таким чином, позивач двічі була повідомлена про місце, дату та час розгляду справи про накладення штрафу, а у разі неявки справу буде розглянуто без її участі.

Враховуючи, що позивач двічі була належним чином повідомлена про дату та час розгляду матеріалів інспектування, проте на розгляд справи не прибула, тому суд приходить до висновку про відсутність порушеного права ФОП ОСОБА_1 на участь при прийнятті оскаржуваного рішення.

При цьому, на думку суду, не отримання позивачем матеріалів інспектування не є поважною причиною не прибуття на розгляд справи, а навпаки підставою для надання пояснень та доказів щодо порушення інспектором праці ОСОБА_7 порядку проведення інспектування, як це стверджувала позивач та її представник в судовому засіданні.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування в частині не пред'явлення об'єкту відвідування службового посвідчення, вилучення оригіналів цивільно-правових угод, то в ході розгляду справи вказані обставини не знайшли свого підтвердження, а тому є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправних дій з боку посадових осіб ГУ Держпраці у Херсонській області при винесенні постанови про накладення штрафу, натомість відповідачем надано суду докази щодо прийняття оскаржуваної постанови з дотримання встановленого порядку, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 1762 гривень.

З огляду на викладене, позивач при зверненні до суду з даним позовом повинен був сплатити судовий збір у сумі 3 524,00 грн.

Натомість, як вбачається з квитанції №42 від 11.07.2018 року, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3554,00 грн., тобто сплачено надлишково 30,00 грн.

Відповідно до положень частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, сплачений ФОП ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3 524,00 грн. підлягає частковому стягненню з ГУ Держпраці у Херсонській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1 762,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 3674-V, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, суд зазначає, що надлишково сплачений ФОП ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 30,00 грн. буде повернено їй у разі подання відповідного клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці (місцезнаходження 73003 м. Херсон, вул. Горького, 8, код ЄДРПОУ 39792699) про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити частково.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області №ХС1867/1147/АВ/2П/ТД-ФС від 02.07.2018 р. про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 335 070,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці (місцезнаходження 73003 м. Херсон, вул. Горького, 8, код ЄДРПОУ 39792699) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 вересня 2018 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 10.4.1