Ухвала суду № 76659785, 20.09.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

Справа № 1940/1505/18

20 вересня 2018 р. м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області у якій просить визнати таким, що не відповідає Конституції і законам України податкове повідомлення - рішення № 0379764-1305-1915 від 04.05.2018, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості 18010200 в сумі 2378,20 грн. за 2017 р., та скасувати податкове повідомлення - рішення №0379764-1305-1915 від 04.05.2018 про сплату податку на нерухоме майно в сумі 2378,20 грн. за 2017 р., що винесене на підставі статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

20.09.2018 до канцелярії Тернопільського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання від 20.09.2018, в якому просить зупинити провадження у справі № 1940/1505/18 з метою звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 31.05.2018 позивач отримав податкове повідомлення-рішення № 0379764-1305-1915 від 04.05.2018, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, реєстраційний № 18010200 в сумі 2378,20 грн. за 2017 р., з яким позивач не згідний і вважає, що таке рішення не відповідає вимогам Конституції та законам України, є дискримінаційним, звужує зміст та обсяг існуючих моїх прав і свобод. Зокрема зазначено, що підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, якою встановлено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не відповідає Конституції, оскільки зазначена норма ПК України має застосовуватися до платників податку після 01.01.2015. Також позивач зазначив, що з встановленням та винесенням контролюючим органом оскарженого податкового повідомлення - рішення про сплату податку за нерухомість має місце обмеження його фінансових можливостей за ознаками соціального походження та майнового стану, а для депутата Верховної Ради України з його загальним щомісячним офіційним доходом такий податок є привілеєм, оскільки він в десятки разів буде меншим фінансовим навантаженням на його дохідну частину ніж збільшення в 2,6 рази фінансового навантаження від суми встановленої ставки податку на мою мінімальну соціальну пенсію.

Таким чином, позивач вважає, що підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, який введено в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) з 01.01.2015 не відповідає статтям 57 і 58 Конституції України та порушує його права як громадянина України. А Закон № 71-VIII є дискримінаційним, оскільки він не пройшов обов'язкової антидискримінаційної експертизи згідно статті 8 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI).

З огляду на зазначене, позивач просить суд зупинити провадження у справі та звернутися з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду з проханням відповідно до статті 150 Конституції України про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України та Закону № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2015 і який введено в дію без проведення, як зазначено у Законі № 5207-VI, обов’язкової антидискримінаційної експертизи.

Позивач у судовому засіданні клопотання від 20.09.2018 про зупинення провадження у даній справі з метою звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду підтримав у повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання від 20.09.2018 про зупинення провадження у даній справі, посилаючись на частину четверту статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що клопотання позивача від 20.09.2018 про зупинення провадження у даній справі не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частина перша статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Підстави для зупинення провадження у справі, визначені статтею 236 КАС.

Позивач просить зупинити провадження у справі № 1940/1505/18 з метою звернення судом з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду з проханням відповідно до статті 150 Конституції України про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України та Закону № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2015 і який введено в дію без проведення, як зазначено у Законі № 5207-VI, обов’язкової антидискримінаційної експертизи відповідно до абзацу другого частини другої постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9 (далі - Постанова № 9).

Так, відповідно до абзацу другого частини другої Постанови № 9 у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Таке право суду щодо звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, регулювала також стара редакція частини п’ятої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (ред. з 06.07.2005 до 15.12.2017).

Проте, 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.

Відповідно до частини четвертої статті 7 КАС (у редакції яка дії з 15.12.2017), якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

З огляду на зазначене, лише після винесення рішення у справі, якщо суд дійде висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд може відповідно до статті 7 КАС звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України за обставин.

Окрім того, статтею 236 КАС (в редакції яка діє на час розгляду справи судом) не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі, як "з метою звернення з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду".

Водночас, суд звертає увагу на те, що 30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " від 02.06.2016 № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII).

На підставі Закону № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 153, згідно якого порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Суду, підстави і порядок звернення до Суду, процедура розгляду ним справ і виконання рішень Суду визначаються Конституцією України та законом.

Також, відповідно до частини четвертої статті 55 Конституції України кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Статтею 151-1 Конституції України визначено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Таким чином, враховуючи те, що Кодексом адміністративного судочинства України, у редакції з 15.12.2017, не передбачено право суду під час розгляду справи звертатися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання позивача від 20.09.2018 про зупинення провадження у справі №1940/1505/18 з таких підстав слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 236, 241, 248 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені клопотання позивача від 20.09.18 про зупинення провадження у справі №1940/1505/18, відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 25.09.2018.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.