Ухвала суду № 76659777, 20.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 314/337/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/1236/18

Єдиний унікальний № 314/337/18 Головуючий в 1-й інстанції - Мануйлова Н.Ю.

Категорія -ч.3 ст.185 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Гріпас Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Гріпаса Ю.О.,

суддів Гончара О.С. Дадашевої С.В.,

за участю секретаря Вертепної Ю.Г.,

прокурора Мотренко М.В.,

захисника-адвоката Валочкіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 березня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, має повну середню освіту, не працює, не одруженому, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимий

-08.02.2017 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 3 роки,

визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

В порядку ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.02.2017 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Строк покарання обчислюється з моменту фактичного затримання, з 15 лютого 2018 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - залишено без змін.

Цивільні позови потерпілих задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь:

ОСОБА_4 на суму 356,00грн.,

ОСОБА_5 на суму 1117,84грн.,

ОСОБА_6 на суму 2000,00грн.,

Вільнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Вільнянської районної ради Запорізької області на суму 5200,00грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати:

- за проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 572,00 грн.,

- за проведення додаткової дактилоскопічної експертизи в розмірі 429,00 грн.,

- за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 572,00 грн.,

- за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 286,00 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом вироку, 24 листопада 2017 року, приблизно о 05 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_5, де шляхом подолання паркану проник до повністю огородженої території вищевказаного домоволодіння. Після цього, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої та інших осіб, попрямував до господарчих споруд, звідки умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, за допомогою сили рук, викрав майно, на загальну суму 1117,84 грн.

06 грудня 2017 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 власником якого є ОСОБА_6 скориставшись відсутністю частини огорожі, зайшов на територію вищевказаного домоволодіння. Після цього, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, попрямував до приміщення літньої кухні, де через незачинені двері проник до приміщення вказаної будівлі, звідки таємно, з корисливих мотивів, викрав велосипед марки «Україна» зеленого кольору, вартістю 1783,50 грн., та у подальшому викотив вказаний велосипед за територію домоволодіння.

03 грудня 2017 року, приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 власником якого є ОСОБА_4, проник до повністю огородженої території вищевказаного домоволодіння. Після цього, скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого та інших осіб, попрямував до господарчих споруд, біля яких умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, за допомогою сили рук, викрав майно на загальну суму 356 грн.

03 грудня 2017 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, прийшов до прилеглої території Вільнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Вільнянської районної ради Запорізької області, розташованої за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Зої Космодем'янської №3-А, після чого прослідував до південної стіни будівлі, де застосовуючи м'язову силу рук за допомогою металевого колуна, котрий останній мав при собі, пошкодив вікно та проник до приміщення кабінету заступника директора навчальної установи, звідки почергово, таємно, повторно з корисливих мотивів викрав майно на загальну суму 2049,33 грн.

Зі змісту апеляційної скарги випливає, що обвинувачений вважає, що вироком суду першої інстанції йому призначено занадто суворе покарання. Просить врахувати обставини, які пом'якшують покарання, а саме: він є батьком двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4, він є єдиним годувальником сім'ї, проживає з цивільною дружиною, яка являється домогосподаркою. Судом не враховано його щире розкаяння, по даному кримінальному провадженню відсутні обставини, які обтяжують покарання. Враховуючи викладені обставини, апелянт просить максимально зменшити йому строк покарання або скасувати вирок суду першої інстанції.

Заслухавши в засіданні апеляційної інстанції доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу свого підзахисного; прокурора, яка вважала вирок законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що не підлягає задоволенню; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченогоОСОБА_3 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, зазначених у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження випливає, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав себе винними, однак відмовився від допиту в порядку ст.63 Конституції України, в зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розумує обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за фактом скоєння злочинів 03.12.2017 та 06.12.2017 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, за фактом вчинення злочину 24.11.2017 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

На переконання колегії суддів вирок суду відповідає вказаним вимогам.

За обставин, встановлених судом першої інстанції, дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України, кваліфіковані правильно.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, що вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують покарання та відсутність таких, які його обтяжують.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за кожне кримінальне правопорушення окремо, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначив його, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, наявність обставини, які пом'якшують і відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Злочини, які інкримінувалися обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до ст.12 КК України відносяться до злочинів тяжких злочинів.

При вивченні особи обвинуваченого судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий за корисливі злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений. Скоїв даний злочин, знаходячись на випробовуванні за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.02.2017, за яким його засуджено за ч.ч.2,3 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.

ОСОБА_3 повністю визнавав свою вину, щиро розкаявся у вчиненні кримінальних правопорушень, сприяв розкриттю злочину, тому суд вказані обставини зарахував як ті, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого.

Зваживши зазначені обставини, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України, за якою кваліфіковані дії обвинуваченого, у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.71 КК України.

Призначене судом першої інстанції покарання, з яким згодна колегія суддів, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Доводи обвинуваченого щодо врахування визнання вини, щирого каяття, як підставу для пом'якшення покарання, необґрунтовані, оскільки ця обставина була врахована судом при призначенні покарання, як обставина, що його пом'якшує, і повторно враховуватися не може. Той факт, що ОСОБА_3 є батьком двох неповнолітніх дітей, не може бути підставою для максимального зменшення строку покарання, оскільки ця обставина істотно не знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли бути підставою для скасування судового рішення, колегія суддів не встановила.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 30 березня 2018 року, стосовно ОСОБА_3, залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді:

Ю.О. Гріпас О.С. Гончар С.В. Дадашева