Рішення № 76659763, 25.09.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2018 р. №2040/6967/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (пр-т Незалежності, б. 35, кв. 18,м. Ізюм,Харківська область,64300, )до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2,м. Ізюм,Харківська область,64300, код ЄДРПОУ40387920) про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( пр-т Незалежності, б. 35, кв. 18,м. Ізюм,Харківська область,64300 , код НОМЕР_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (просп. Незалежності, буд. 2,м. Ізюм,Харківська область,64300 , код ЄДРПОУ 40387920 ), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення перерахунку пенсії;

- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2001 року згідно вимог п. 6 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», взявши середньомісячний заробіток за два дні липня 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі, який складає максимальний розмір 3 000 руб. на місяць, розрахований аудиторською фірмою «Нікополь-ІНАУДИТ;

- зобов'язати Ізюмське об'єднане правління Пенсійного фонду України сплатити заборгованість перерахованої пенсії з 01 квітня 2001 року - ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно ст.57 п.6 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», він має право за своїм вибором для розрахунку розміру пенсії взяти за основу розрахунку один з цих не повних місяців: 22 дні в червні 1986 року або 2 дні в липні 1986 року. Довідка щодо розрахунку пенсії була надана позивачем до Пенсійного фонду для розрахунку розміру пенсії. Однак, як зазначає позивач, розрахунок пенсії за цією довідкою не було зроблено. Працівниками Пенсійного фонду самостійно проведено розрахунок заробітної плати, але лише за фактично відпрацьований час за два дні липня 1986 року в II-й зоні небезпеки, без врахування премій та без збільшення на 100% окладу. У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до суду та просив суд позов задовольнити .

На виконання ухвали суду від 27.08.2018р. відповідачем 10.09.2018 року надано відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу згідно статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідач зазначає, що настання інвалідності позивача під час проходження дійсної строкової служби не вбачається з документів, наявних в пенсійній справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з наслідками чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №001995 від 24.12.1992р. Відповідно вкладки до посвідчення №149865 від 22.05.1997р., позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.18)

Крім того, позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії Б №436390 від 08.08.2003р. (а.с.17)

Як позивач зазначає у позові, в лютому 2001 року Ізюмським управлінням Пенсійного фонду України було вручено кожному ліквідатору аварії на ЧАЕС бланки за формою Ф-3 для внесення в спеціальні бланки відомостей про заробітну плату за фактично відпрацьований час, за роботу в зоні ЧАЕС, що необхідні для нового розрахунку пенсії згідно Постанови Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року.

Згідно довідки в/ч 106114, яка міститься в матеріалах справи (а.с.16), позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 22 дні в червні 1986 року та 2 дні в липні 1986 року. Посилаючись на положення ч.3 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», а саме: якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Отже, позивачем було взято не повний місяць липень 1986 року, тобто два відпрацьовані дні в II-й зоні небезпеки, де оплата проводилась в чотирьохкратному розмірі.

Відповідно довідки №181 від 22.03.2001р., збережений середній заробіток за один день для розрахунку пенсії складав 8 руб. 05 коп., два дні - 8,05*2=16 руб.10 коп. (а.с.13)

Оклад позивача складав 170руб., а часова тарифна ставка складала за липень 1986 року 170руб./31 (календарний день)=5,48руб. Таким чином, заробіток за два дні роботи в зоні небезпеки складав 5,48(тарифна ставка)*3(кратність оплати)*2(дні)+16,10(середній заробіток)=48руб.98коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до аудиторської фірми «Нікополь-ІНАУДИТ», де було проведено розрахунок заробітної плати та розрахунок пенсії за липень 1986 року. (а.с.22)

Відповідно даного розрахунку, середньомісячна заробітна плата для нарахування пенсії розраховується відповідно абз.8 п.1 Порядку розрахунку пенсій з інвалідності за один з неповних відпрацьованих місяців роботи з наступним додаванням суми єдиноразової премії. Отже, для розрахунку використовувався за вибором позивача червень 1986р.:

- денна ставка = 340руб./30дн. = 11,33руб.;

- заробітна плата за червень 1986р. = 3дн.*11,33*4 + 16дн.*11,33*3 + 3дн.*11,33*2=747,78руб.;

- збережений середній заробіток = 28дн. * 11,33руб. = 317,24руб.;

- щомісячна премія у розмірі 60% = (747,78руб.+317,24руб.) * 60% = 639,01 руб.;

- единоразова премія за роботу в зоні відчуження - 400,00руб.;

- середньомісячна заробітна плата =(747,78+317,24+639,01)/22дн.*25,4+400,00= 2367,38руб.

Розмір пенсії обчислюється з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності, яка складає 80%.

Пенсія = 2367,38руб.*5,62*80%*1086*6,25/100000 = 722,44 грн.

За результатами зазначеного розрахунку, який проведено 02.10.2003 року, сума пенсії з інвалідності повинна складати 722,44 грн.

Разом з тим, працівниками Пенсійного фонду розраховано розмір пенсії згідно довідки №181 від 22.03.2001 року, де зазначена заробітна плата за два дні липня 1986 року за фактично відпрацьований час, без додавання до 30 календарних днів та без додавання середнього заробітку, саме тому розмір пенсії склав 156 руб. 72 коп.

При розрахунку пенсії відповідач посилався на п.1 Постанови КМУ №523 від 30.05.1997 року згідно якого, якщо особа відпрацювала у 1986-1990 роках у зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія обчислюється за її бажанням із фактично одержаного заробітку у зоні відчуження за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітку за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробіток за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25, 4.

З цього приводу суд зазначає, Постановою КМУ №1210 від 23.11.2011 року скасовано Постанову №523 від 30.05.1997 року. Підпунктом 4 п.4 Постанови КМУ №1210 передбачено, що в разі коли особа відпрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватись виходячи з заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі за текстом Закон № 796-XII).

Так, статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

З матеріалів справи вбачається, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час учбових зборів, та перебував у зоні відчуження сумарно 24 дня у червні та липні 1986 року.

Згідно зі ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У разі обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Частиною 2 ст. 27 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Зі змісту вказаних норм суд робить висновок, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, при обчисленні пенсії відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", середньомісячний заробіток має бути визначений за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

У даному випадку, як вбачається з довідки Управління пожежної охорони №86 від від 19.061989, позивач приймав безпосередню участь в ліквідації на Чорнобильській АЕС з 06.061986 по 17.07.1986 р.р.

Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що при обчисленні пенсії позивач має право на визначення середньомісячного заробітку, який визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі, як встановлено ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Надаючи правову оцінку належності обраного способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовну вимогу щодо визнання незаконними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення перерахунку пенсії такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2001 року згідно вимог п. 6 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», взявши середньомісячний заробіток за два дні липня 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі та зобов'язати Ізюмське об'єднане правління Пенсійного фонду України сплатити заборгованість перерахованої пенсії з 01 квітня 2001 року - ОСОБА_1.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати незаконними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо не проведення перерахунку пенсії.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2001 року згідно вимог п. 6 ст. 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», взявши середньомісячний заробіток за два дні липня 1986 року з додаванням до заробітку на основній роботі.

Зобов'язати Ізюмське об'єднане правління Пенсійного фонду України сплатити заборгованість перерахованої пенсії з 01 квітня 2001 року - ОСОБА_1.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко