Рішення № 76659584, 24.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. Справа № 1840/3062/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області про стягнення соціальної допомоги, невиплачених грошових доходів та моральної шкоди, визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області, в якій просить:

- стягнути з відповідача УПФУ в Тростянецькому районі Сумської області на користь ОСОБА_1 за заповітом ОСОБА_2 не виплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2006 по 30.09.2016 в сумі 20453,12 грн., не виплачену втрату грошових доходів за період з 01.01.2006 по 30.09.2016 в сумі 18394,93 грн., не виплачену втрату грошових доходів за період з 01.10.2016 по 30.06.2018 в сумі 76518,98 грн., моральну не майнову шкоду в сумі 77760,00 грн.;

- у разі ліквідації або реорганізації юридичних осіб Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області та Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області стягнення провести з правонаступників;

- визнати не правомірними, не законними дії Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом своєї рідної сестри ОСОБА_2, яка померла 01.09.2016. Позивач зазначає, що за життя ОСОБА_2 мала статус дитини війни, перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, проте управління протягом 2006-2016 років протиправно щомісяця не доплачувало їй соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про соціальний захист дітей війни", а Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області всупереч статті 9 вказаного закону не здійснювала нагляд за його додержанням і правильним застосуванням. Відповідно до проведених позивачем розрахунків за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області не виплатило ОСОБА_2 соціальну допомогу як дитині війни у загальній сумі 20453,12 грн., яка на переконання позивача, підлягає стягненню на його користь, оскільки він є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом. Крім того, позивач зазначає, що своєю бездіяльністю ОСОБА_1 та його рідній сестрі відповідачі завдали моральну не майнову шкоду, яка виразилася у стражданнях у неможливості захистити себе перед державними чиновниками, які у незаконний спосіб викрадали у ОСОБА_2 та у позивача соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Моральну немайнову шкоду позивач оцінює у сумі 77760, 00 грн. Також, позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати грошових доходів у зв’язку із порушенням строків виплати ОСОБА_2 соціальної допомоги як дитині війни за період з 01.01.2016 по 30.09.2016.

22.08.2018 від Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надбавка дитині війни ОСОБА_2 виплачувалася вірно та відповідно до норм чинного законодавства і ніякої заборгованості Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області перед ОСОБА_2 не має і діями управління моральної немайнової шкоди ОСОБА_2 не завдано.

29.08.2018 від Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до її повноважень не належить призначення та виплата соціальної допомоги дітям війни, а тому Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, Тростянецька районна державна адміністрація Сумської області жодним чином не порушувала права позивача та не завдавала йому моральної шкоди.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла 01.09.2016, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БП № 271004 (а.с. 27).

За життя ОСОБА_2 було надано статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 130344 (а.с. 26).

Згідно із заповітом від 10.12.2015 (а.с. 24) ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла все майно, де б воно не було із чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право ОСОБА_1.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено підвищення пенсій дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету.

Разом з тим, Урядом не було визначено Порядку підвищення пенсій дітям війни, у 2006 році вказане підвищення не було запроваджено.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 №6-РП/2007 визнано неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни. Однак, механізм реалізації положень ст. 6 Закону був відсутній.

Крім того, п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виплату підвищення дітям війни визначили у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року - 48,10 грн.; з 1 липня 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн. У розмірі 49,80 грн. підвищення до пенсії дітям війни виплачувалось упродовж 2009, 2010 та 2011 років.

Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» від 14.06.2011 № 3491-VI, встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України від 18.11.2004 №2195-VІ «Про соціальний захист дітей війни» повинні застосовуватись у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання вищевказаного Закону прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745, пунктом 6 якої встановлено, що дітям війни до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 49,80 грн. Вказана постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

З 01.11.2011 надбавка дітям війни проводиться у відповідності до розмірів визначених Кабінетом Міністрів України (з 01.11.2011 по 31.12.2011 - 49,80 грн., з 01.01.2012 - в розмірі 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.04.2014 - 66,43 грн.).

Згідно із ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК).

Статтею 1219 ЦК передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Водночас за правилами частини третьої статті 1230 ЦК до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди у випадку, якщо таке право було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

На думку суду, право на соціальне забезпечення, одним з видів якого є виплата надбавки до пенсії дитині війни, полягає в тому, що держава гарантує надання достатніх коштів громадянам, які через об'єктивні обставини повністю або частково втратили можливість працювати і отримувати винагороду за працю. Відтак, таке право на соціальну допомогу нерозривно пов'язане з особою пенсіонера, якому призначена, нарахована та виплачується така надбавка до пенсії.

Суд зауважує, що право на звернення до суду із вимогами про перерахунок та виплату соціальної допомоги ОСОБА_2 як дитині війни належало виключно такій особі. Однак, за життя ОСОБА_2 до суду стосовно недоотримання соціальної допомоги як дитині війни та відшкодування моральної шкоди не зверталася, остаточні рішення судів на користь ОСОБА_2 за такими спорами відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума соціальної допомоги як дитині війни, яка, на переконання позивача, недонарахована та недоплачена ОСОБА_2, та сума моральної шкоди, яке не була присуджена їй за життя, не належали ОСОБА_2 на момент її смерті та не можуть бути стягнуті на користь позивача, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Також, на думку суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі органом ПФ України) добровільно чи на виконання судового рішення.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, однією з обов'язкових умов виплати компенсації є нарахування доходів та їх несвоєчасна виплата.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи перерахунок та виплату соціальної допомоги як дитині війни ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області не здійснено.

З урахуванням вищенаведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні вимоги про стягнення з відповідача компенсації в зв'язку з втратою частини доходів, оскільки вказані доходи не були нараховані та виплачені позивачу.

Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача, в якому він просить суд подати подання до правоохоронних органів України про порушення кримінальних справ проти працівників Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області за скоєні злочини, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що питання порушення кримінальних справ не належить до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Враховуючи, що під час розгляду даної справи порушення закону не були встановлені, підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області про стягнення соціальної допомоги, невиплачених грошових доходів та моральної шкоди, визнання дій неправомірними – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко