Рішення № 76659406, 24.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. Справа № 818/1998/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1Г.) звернулася до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Сумське об’єднане УПФУ Сумської області) про:

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати пенсії за період з квітня по червень 2017 року включно;

2) зобов’язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії - за період з квітня по червень 2017 року включно, з урахуванням, рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.12.2017 по справі №592/12783/17 (провадження №2- а/592/681/17).

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває на обліку у відповідача відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми дії Сумського об’єднаного УПФУ Сумської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачці з 01.09.2017 були визнані протиправними та зобов’язано Сумське об’єднане УПФУ Сумської області нарахувати та виплатити позивачці пенсію з 01.09.2017. При цьому, позивачка не отримала належну їй пенсію за квітень, травень, червень 2017 року, тому звернулася із запитом до відповідача щодо нарахування та виплати їй пенсії за цей період. Однак, листом від 05.05.2018 позивачку повідомлено, що виплата пенсії їй була припинена і поновлення виплати пенсії буде здійснено після надходження до управління рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Сумської міської ради, з чим ОСОБА_1 не погоджується та вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Ухвалою суду від 29.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем у справі надано відзив на позовну заяву (а.с.25-26), відповідно до якого Сумське об’єднане УПФУ Сумської області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, та на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачу було припинено виплату пенсії з квітня 2017 року по червень 2017 року на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. При цьому, позивач рішення комісії про припинення виплат пенсії позивач не оскаржив.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів (а.с.43) Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради було надані витребувані документи (а.с.47-55).

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем також додатково повідомлено, що будь-яких власних рішень, управління щодо припинення виплати пенсії за вказаний період не приймало (а.с.57).

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачці з 01.10.2007 призначена пенсія за віком, що підтверджується копією посвідчення серії А3 №121080 (а.с.12). ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв’язку з чим отримала довідку Управління соціального захисту населення Сумської міської ради про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 30.10.2014 №5924000764 (а.с.12), у зв’язку зі зміною фактичного місця проживання була видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.04.2017 №764 (а.с.14) та з 01.04.2017 вона перебуває на обліку в Сумському об’єднаному УПФУ Сумської області, що вбачається з позову та відзиву.

Крім того, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 №16 (а.с.28-31, 48) відповідно до інформації Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України та згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (а.с.55) встановлено факт відсутності внутрішньо переміщених осіб, зокрема, ОСОБА_1, за фактичним місцем проживання та ухвалено припинити ОСОБА_1 всі види соціальних виплат з місяця, що настає за тим, в якому прийнято відповідне рішення у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.06.2017 №23 (а.с.32-34, 49) ОСОБА_1 було відмовлено у відновленні пенсії з місяця припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують складні життєві обставини і поважні причини через які внутрішньо переміщені особи не виконали вимог структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.07.2017 №28 (а.с.35-36, 50) ОСОБА_1 було поновлено виплати пенсії з 01.07.2017.

Рішенням Департаменту соціального захисту населення СМР від 01.09.2017 було скасовано дію довідки від 30.10.2014 №5924000764 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (а.с.52) і, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.09.2017 №36 (а.с.37-41, 51), ОСОБА_1 було припинено всі виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до п.п.4 ст.12 Порядку, у зв’язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.12.2017 дії Сумського об’єднаного УПФУ Сумської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачці з 01.09.2017 були визнані протиправними та зобов’язано Сумське об’єднане УПФУ Сумської області нарахувати та виплатити позивачці пенсію з 01.09.2017 (а.с.15-16). Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу Сумського об’єднаного УПФУ Сумської області на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.12.2017 було повернуто скаржнику (зворотній бік а.с.16).

Позивачка звернулася із запитом до відповідача щодо нарахування та виплати їй пенсії за квітень, травень, червень 2017 року (а.с.17).

Однак, листом від 05.05.2018 (а.с.18) позивачку повідомлено, що виплата пенсії їй була припинена на підставі п.п.4 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, і поновлення виплати пенсії буде здійснено після надходження до управління рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виконавчого комітету Сумської міської ради. Вказаним листом позивачку також було повідомлено, що на виконання рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.12.2017 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 рішенням управління від 30.03.2018 нараховано та виплачено додатковою відомістю пенсію за період з 01.09.2017 по 19.02.2018 у сумі 7452,78грн. Крім того, позивачці надано довідку про суми нарахування пенсії за період з 01.01.2017 по 31.03.2017 та з 01.07.2017 по 31.12.2017 (а.с.19).

Тобто, як вбачається з досліджених вище доказів, зокрема, витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 №16, від 20.07.2017 №28 листа відповідача від 05.05.2018 та довідки від 03.05.2018 №2807 (а.с.28-31,35-36,48,50,18) позивачу не було нараховано та виплачену пенсію за період з квітня 2017р. по червень 2017р., з підстав наявності рішення комісії про припинення виплат.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, а його бездіяльність, яка полягає у невиплаті пенсії позивачці за період з квітня 2017 року по червень 2017 року включно, суд вважає протиправною, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі – Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII, так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі – Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року №365 (далі – Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв’язку із наявністю рішення комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про припинення виплат та в подальшому скасування дії довідки.

Дійсно, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є однією з підстав, визначеної у пп.4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

При цьому, суд зауважує, що довідка внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 була скасована рішенням від 01.09.2017, а предметом розгляду даної справи є правомірність дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачці за період з квітня 2017 року по червень 2017 року включно, тому посилання відповідача на правомірність припинення пенсії позивачці за вказаний період з посиланням на скасування дії довідки не беруться судом до уваги, оскільки скасування довідки внутрішньо переміщеної особи мало місце після квітня-червня 2017 року.

Крім того, Закон №1706-VII, на який посилається відповідач, не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-IV). І саме цим законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

В той же час, як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.04.2017 №16 (а.с.28-31, 48) відповідно до інформації Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України та згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (а.с.55) встановлено факт відсутності внутрішньо переміщених осіб, зокрема, ОСОБА_1, за фактичним місцем проживання та ухвалено припинити ОСОБА_1 всі види соціальних виплат з місяця, що настає за тим, в якому прийнято відповідне рішення у зв’язку з відсутністю за фактичним місцем проживання/перебування.

Варто відмітити, що навіть приймаючи до уваги вказане рішення комісії, припинення виплат, повинно було відбутись саме з травня 2017 року (наступний місяць, що настає за тим, в якому прийняте рішення (27.04.2017), однак, як вбачається з довідки від 03.05.2018 (а.с.19), Сумське об’єднане УПФУ Сумської області припинило виплати позивачу вже з квітня 2017р.

Разом з тим, рішення вказаної комісії з підстав відсутності внутрішньо переміщеної особи - ОСОБА_1 за фактичним місцем проживання не є тією підставою, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії органом Пенсійного фонду. Тим паче, припинення пенсії було вчинено не у спосіб, визначений Законом №1058-IV, який передбачає припинення пенсійних виплат виключно на підставі відповідного рішення, якого, як вбачається із заяви представника відповідача (а.с.57), прийнято не було. У зв’язку з чим, суд визнає, що бездіяльність відповідача щодо припинення позивачці нарахування та виплати пенсії за квітень-червень 2017 року включно є протиправною та здійснена не у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок №365 та Закон №1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки такі підстави як скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи встановлення факту відсутності внутрішньо переміщених осіб за фактичним місцем проживання не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону №1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за №263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що позивач не оскаржив рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про припинення виплат пенсії, не приймаються судом до уваги, оскільки вказане не спростовує протиправну бездіяльність відповідача, крім іншого рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є предметом розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 86100, АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: 40000, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степана Бандери, буд.43, код ЄДРПОУ 40383837) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, яка полягає у припиненні нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з квітня 2017 року по червень 2017 року включно.

Зобов’язати Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплати пенсію, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії за період з квітня 2017р. по червень 2017 р. включно, з урахуванням виплат, проведених на підставі рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 18.12.2017 по справі №592/12783/17 (провадження №2- а/592/681/17) .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2018.

Суддя І.Г. Шевченко