Рішення № 76659378, 13.09.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. Справа №818/2448/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/2448/18

за позовною заявою ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату

про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Є.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1, МОУ), Сумського обласного військового комісаріату (далі - відповідач2, СОВК), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокол Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум №31 від 23.03.2018 стосовно розміру одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Сумський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток №13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов’язати Міністерство оборони України зробити перерахунок та провести виплату одноразової грошової допомоги позивачу з дотримання розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.

27.06.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі.

10.07.2018 Сумський обласний військовий комісаріат надав суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.32-33). Зокрема, вказує, що позивач звернувся до Охтирського об’єднаного військового комісаріату з заявою про отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, до якої додано копії документів для оформлення і призначення вказаної грошової допомоги. В подальшому, а саме 22.01.2018 Сумський ОВК направив заяву позивача із доданими документами до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, про що було повідомлено позивача. У квітні 2018 на адресу Сумського ОВК надійшов витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2018 року №31 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зазначене рішення комісії відповідач-2 письмово довів до відома позивача результати розгляду заяви з роз’ясненням причин відмови. Прийняття рішень щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні не належить до компетенції Сумського ОВК.

Відповідач-2 просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, які стосуються Сумського ОВК, оскільки військовий комісаріат жодним чином не порушив права позивача.

20.07.2018 від Міністерства оборони України до суду надійшов письмовий відзив (а.с.40-42), у якому відповідач-1 не погоджується з вимогами ОСОБА_1 з таких підстав.

ОСОБА_1 в період з 29.08.2014 по 09.10.2014 та в період з 08.02.2015 по 20.05.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. 20.01.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії АБ №596687. 12.05.2015 позивач при виконанні обов’язків військової служби під час артилерійського обстрілу опорного пункту одержав мінно-вибухову травму. Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування «Південь» від 30.07.2015 року №26, старшого лейтенант, ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, відповідно до підпункту «г» ч.2 з урахуванням підпункту «а» п.3 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». 16.10.2015 року під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, що сталася 12.05.2015 року (Довідка МСЕК серії 10 ААА №121243 від 16.10.2015 року). 19.04.2016 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (Довідка МСЕК серії 12 ААА №154131 від 22.04.2016 року).

При цьому, відповідач-1 окремо звертає увагу суду на те, що одноразова грошова з допомога у зв’язку із встановленням 25% втрати працездатності виплачена ОСОБА_1 в сумі 24 115,00 грн., а у зв'язку із встановленням III групи інвалідності була здійснена доплата одноразової грошової допомоги в сумі 182 585,00 грн.

05.12.2017 року під час повторного огляду органами МСЕК. позивачу було підвищено групу інвалідності до II групи (Довідка МСЕК серії 12 ААА №912473 від 19.12.2017 року).

Оскільки ІІ групу інвалідності останньому встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, рішенням Комісії Міноборони, викладеному у протоколі Комісії №31, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

02.08.2018 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (датована 02.08.2018) (а.с.47-48), згідно якої позивач просить:

- визнати поважними причини пропуску дворічного строку, визначеного абзацом другим пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, для звернення із заявою та прийняття рішення медико-соціальною експертною комісією щодо встановлення вищої групи інвалідності;

- зобов’язати Сумський ОВК подати повторний висновок за формою додаток 13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути висновок Сумського ОВК про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням поважності причини пропуску дворічного строку, встановленого пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постаново КМУ від 25.12.2013 №975.

22.08.2018 ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій відмовляється від заяви про уточнення позовних вимог від 02.08.2018, оскільки первинне встановлення інвалідності - ІІІ групи, відбулося 19.04.2016, а встановлення ІІ групи інвалідності - 19.12.2017. Таким чином дворічний строк не пропущено (а.с.54).

13.09.2018 позивачем подано до суду заяву, у якій вказує, що згідно довідки МСЕК від 22.04.2016, ІІІ група інвалідності йому була встановлена за результатами огляду, який відбувся 19.04.2016. Таким чином, інвалідність встановлено позивачу 22.04.2016, тому дворічний строк має вираховуватись з цієї дати (а.с.63).

Таким чином, з урахуванням остаточної заяви позивача про уточнення позовних вимог (а.с.54), позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати протокол Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум №31 від 23.03.2018 стосовно розміру одноразової грошової допомоги;

- зобов’язати Сумський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою додаток №13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;

- зобов’язати Міністерство оборони України зробити перерахунок та провести виплату одноразової грошової допомоги позивачу з дотримання розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.

У судовому засіданні позивач та представник позивача уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Сумського ОВК проти вимог ОСОБА_1 заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача 2, вважає за можливе частково задовольнити позовну заяву, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з 29.08.2014 по 09.10.2014 та в період з 08.02.2015 по 20.05.2015 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.14-15).

20.01.2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії АБ №596687 (а.с.78).

12.05.2015р. позивач одержав мінно-вибухову травму ЗЧМТ: струс головного мозку 2 ступеню, астеновегетативні порушення, вестібулокатія, акуботравма, лівобічний гострий кохлеарний неврит.

Відповідно до наказу Командувача військ оперативного командування «Південь» від 30.07.2015 року №26, старшого лейтенант, ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас, відповідно до підпункту «г» ч.2 з урахуванням підпункту «а» п.3 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

З 20.08.2015 позивача виключено зі списків особового складу (а.с.17).

16.10.2015р. під час первинного огляду органами МСЕК позивачу було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов"язаної із захистом Батьківщини, що сталася 12.05.2015р.

19.04.2016 року під час огляду позивача органами МСЕК на предмет інвалідності, ОСОБА_1 було в и з н ан о і н в а л і д о м III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Вітчизни (Довідка МСЕК серії 12 ААА №154131 від 22.04.2016 року - а.с.21).

Одноразова грошова з допомога у зв’язку із встановленням 25% втрати працездатності ОСОБА_1 виплачена в сумі 24115,00 грн., а у зв'язку із встановленням III групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги була здійснена в сумі 182 585,00 грн.

05.12.2017 року під час п о в т о р н о г о о гл я д у позивача органами МСЕК на предмет інвалідності позивачу було п і д в и щ е н о гр у п у інвалідності до II групи (Довідка МСЕК серії 12 ААА №912473 від 19.12.2017 року - а.с.22).

20.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Військового комісару Сумського МВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із зміною групи інвалідності на ІІ-гу, травми, захворювання, пов’язані з захистом Вітчизни. До заяви додано необхідні документи (а.с.68).

В подальшому Сумський ОВК за вих.№11/136 від 22.01.2018р. направив заяву позивача з поданими ним копіями документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, про що було повідомлено позивача.

Розглянувши подані документи, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2018 за №31 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки йому встановлено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (а.с.13).

Дослідивши обставини у даній справі суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон).

Так, згідно з статтею 1 Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.2 ч.1 ст.3 вказаного Закону - дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч.1 ст.16 вказаного Закону - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, виходячи з тлумачення статті 16 Закону, право на одноразову грошову допомогу після звільнення з військової служби має особа, яка отримала інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням нею обов’язків військової служби, і її виплата пов’язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок вказаних причин.

Відповідно до ч.4 ст.16-3 Закону якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно абз.2 пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013р. №975 у разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності , причин її виникнення або ступеню втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Як встановлено матеріалами справи, 19.04.2016 ОСОБА_1 (вперше) встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 19.04.2016р. (а.с.64) серія 12 ААА №154131, якою підтверджується, що 22.04.2016р. складено Акт огляду МСЕК №192, за наслідками здійсненого огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

Отже, дана довідка підтверджує, що вперше групу інвалідності позивачу було встановлено у квітні 2016р.

З довідки до акта огляду МСЕК Серії 12 ААА №912473 від 19.12.2017 свідчить, що у грудні 2017 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.22).

Таким чином, враховуючи абз.2 пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013р. №975, позивачем не було пропущено дворічний строк, що був би підставою для відмови у виплаті грошової допомоги, адже первинне встановлення інвалідності відбулося 22.04.2016р після огляду органами МСЕК 19.04.2016р. За таких обставин дворічний строк мав би сплинути 23.04.2018р. Натомість, позивачу вже 19.12.2017р. було встановлено другу групу інвалідності.

Виходячи із зазначеного, з дати первинного встановлення інвалідності позивачу до часу встановлення вищої групи інвалідності дворічний строк, встановлений ч.4 ст.16-3 Закону, не сплив. Отже, ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, слід зазначити, що пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975) право на отримання одноразової грошової допомоги пов’язано з датою, що зазначена в довідці МСЕК.

Як зазначено раніше, що з 19.12.2017 позивачу встановлена друга група інвалідності, причина інвалідності - травма, захворювання пов’язані з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 19.12.2017 серії 12 ААА №912473 (а.с.22).

Тобто, станом на 19.12.2017 на позивача розповсюджуються вимоги положень п.4 ч.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ) та підпункту 3 пункту 6 Порядку № 975, якими визначено, що одноразова грошова допомога призначається у даному випадку в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року - у разі встановлення інвалідності II групи.

За таких умов позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням йому другої групи інвалідності згідно Порядку №975 в розмірі, встановленому п. 6 вказаного Порядку - 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовими позиціями як Вищого адміністративного суду України (ухвала від 30.05.2016 справа №К/800/11300/16) так і Верховного Суду України ( постанови від 18.11.2014 справа №21-446а14, від 21.04.2015 №21/135а15), а також Верховного Суду (постанова від 27.02.2018 управі №822/6118/15).

На день встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяли норми ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

Так, пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, моментом виникнення права на отримання та виплату одноразової грошової допомоги є дата первинного встановлення інвалідності певної групи.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 750/5074/17.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є виплата одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, яка встановлена позивачу з 19.12.2017 року, з дотриманням дворічного терміну встановлення (зміни) групи інвалідності. Отже, право позивача на отримання оспорюваної грошової допомоги встановлено п.6 ч.2 ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а тому суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у призначенні одноразової допомоги з посиланням на пропущений дворічний строк зміни групи інвалідності.

Відповідач-1 у своєму відзиві посилається на ту обставину, що позивачем вже реалізовано право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням втрати працездатності 20% без встановлення інвалідності. Так, ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 24115 грн.

Суд вважає дані посилання відповідача недоречними, оскільки одноразова грошова допомога у зв’язку із встановленням інвалідності та одноразова грошова допомога у зв’язку із втратою працездатності є різними за своєю природою виплатами. Отримання позивачем виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням втрати працездатності, у разі наявних правових підстав, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-1, а саме - Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначення компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги, прийнято безпідставне та необґрунтоване рішення, яке оформлено у формі Протоколу №31 від 23.03.2018р., яким позивачу без належним правових підстав відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на встановлення ІІ групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення втрати працездатності.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Міністерство оборони України, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням ІІ групи інвалідності.

Таким чином, вимоги позивача в частині скасування вищезазначеного рішення Комісії МО України є правомірними, обґрунтованими і, відповідно, підлягають задоволенню.

При цьому, суд бере до уваги, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначення компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги у своїй діяльності керується Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги, який затверджено постановою КМУ від 25.12.2013р. №975. Згідно зазначеного Порядку Комісія уповноважена приймати відповідні рішення за наслідками розгляду пакету відповідних документів щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Позивач в уточненій позовній заяві просить суд зобов"язати відповідача - Міністерство оборони України зробити перерахунок та провести виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в даній частині, оскільки виплата допомоги здійснюється військовим комісаріатом на підставі Наказу МО України про виплату такої допомоги на підставі рішення МО України про призначення одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція у спорі, що розглядається, викладена в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 по справі № 21-1465а15 та від 20.02.2016 по справі № 804/14800/14, яка в силу вимог ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом при виборі та застосуванні правової норми.

А тому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та надіслати вказане рішення Сумському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Сумського обласного військового комісаріату подати висновок за формою додаток №13 Наказу №530 з урахуванням раніше виплачених сум та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, суд зазначає наступне:

Відповідно до частині 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що Сумський ОВК, як орган владних повноважень, вчинив всі передбачені законом дії, які відносяться до його компетенції відповідно до Порядку №975.

При цьому, що позивач в позовній заяві не обґрунтував протиправність вчинення Сумським обласним військовим комісаріатом дій, бездіяльності або рішення. В даному випадку зобов"язувати цей орган потворно направити документи з висновком до Міністерства оборони України немає підстав, оскільки в даному випадку існує необхідність повторного перегляду раніше надісланих документів, що були предметом дослідження та прийняття оскаржуваного рішення. Крім того, Міністерство оборони України має повноваження на звернення до військового комісаріату щодо запиту будь-яких документів необхідних для прийняття рішення.

На підставі наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Сумського обласного військового комісаріату подати висновок розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 №2011-ХІІ (в ред. Закону №2004-УІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського ОВК про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31 від 23.03.2018, Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум стосовно розміру одноразової грошової допомоги, визначеної до виплати ОСОБА_1.

Зобов’язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 40000, РНОКПП НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції Закону №2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та надіслати вказане рішення Сумському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2018р.

Суддя О.М. Кунець