Рішення № 76659124, 12.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2595/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лайко О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання затвердити проект землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 5323084400:00:003:0075 на ім'я ОСОБА_3 площею 2,00 га.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на неправомірність відмов ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку, оскільки даний проект був погоджений в екстериторіальному порядку експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/2595/18, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 21.08.2018 підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12.09.2018. Цією ж ухвалою на задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 в судове засідання викликано в якості свідка керівника ПП "Алідада" ОСОБА_4

Свідок в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач звертав увагу суду, що позивачем не спростовано зауваження, викладені у відмовах ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про затвердження значеного проекту землеустрою, та не зазначено норм, якими спростовуються такі зауваження. Вказував, що Новотагамлицька сільська рада Машівського району входить до Машівської селищної об’єднаної територіальної громади. Головним управлінням на виконання розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад наказом від 02.08.2018 № 5282-СГ передано Машівській територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 854,0362 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Машівського району. Стосовно позовних вимог про зобов’язання відповідача затвердити проект землеустрою, пояснював, що дане повноваження є дискреційним та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу /а.с. 28-30/.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено такі обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 № 11826-СГ громадянину ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Пунктом 2 наказу наказано Відділу у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направити на погодження в установленому законом порядку /а.с. 50/.

Судом встановлено, що Приватним підприємством “Алідада” на замовлення ОСОБА_3 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (за межами населених пунктів) площею 2,00 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0075 /а.с. 46-81/.

У пояснювальній записці до проекту вказано, що у відповідності до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) земельна ділянка, що вилучається площею 2,00 га (пасовища) віднесена до земель сільськогосподарського призначення – це землі запасу Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області (а.с. 67). За рішенням Машівської селищної ради від 05.01.2018 першої сесії селищної ради сьомого скликання приєднано Новотагамлицьку сільську раду до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (а.с. 48-49/.

Підставою для розроблення даного проекту землеустрою є наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 № 11826-СГ /а.с. 50/.

Висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.03.2018 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено /а.с.72-73/.

16.04.2018 позивачем отримано у Відділі у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5307255032018, згідно якого відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 5323084400:00:003:0075, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, не зареєстровані /а.с. 79/.

18.04.2018 позивач звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області (за межами населених пунктів) площею 2,00 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0075 /а.с. 31/.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 02.05.2018 № 3881/0/26-18 /а.с. 32-33/.

Зокрема, повідомлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен відповідати вимогам ст. 50 ЗУ “Про землеустрій”, ст.ст. 22, 24 ЗУ “Про Державний земельний кадастр”, ЗУ “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за № 393/2833 (із змінами), Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 (із змінами).

У зазначеному листі вказано, що у поданому клопотанні не враховано:

1) не зазначено умов надання земельної ділянки (передати у власність чи надати користування (оренду);

2) в завданні на виконання робіт не враховані вимоги встановлені постановою КМУ від 04.03.2004 № 266 “Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки” (Додаток 1 до Типового договору) не передбачено примірника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для органу по земельних ресурсах;

3) за результатами обстеження геодезичних пунктів Державної геодезичної мережі – пункт ДГМ “Філія” (індекс М362323900), який використаний розробником землевпорядної документації при виконанні геодезичних робіт при здійсненні землеустрою – не знайдено;

4) при прокладанні теодолітного ходу не враховані вимоги пункту 5 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА02.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.98 за № 393/2833 (із змінами) щодо допустимих довжин теодолітних ходів та кількості сторін (див. таблицю 11а Інструкції…, матеріали геодезичних вимірювань та їх обробки). Крім того, горизонтальні кути вимірюють двома пів прийомами;

5) кадастровий план земельної ділянки та акт приймання – передачі межових знаків на зберігання доопрацювати з урахуванням вимог ст. 34 ЗУ “Про Державний земельний кадастр”, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 (із змінами);

6) уточнити дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до:

- земель природоохоронного призначення, законсервованих земель з урахуванням “Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП “Прогрес” та інших матеріалів;

- особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту “г” ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України.

7) не враховано зауваження зазначені в пункті 9 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 190.3.2018 №2839/82-17.

Крім того, повідомлено, що Новотагамлицька сільська рада Машівського району входить до Машівської селищної об’єднаної територіальної громади. Головним управлінням на виконання розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад” вживаються заходи щодо передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення до земель комунальної власності Машівської селищної об’єднаної територіальної громади. У зв’язку з чим управлінням направлено лист до Машівської селищної об’єднаної територіальної громади для висловлення позиції щодо передачі позивачу земельної ділянки у власність чи користування.

Позивач, усунувши недоліки, повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 04.05.2018 про затвердження значеного проекту землеустрою /а.с. 34/.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 16.05.2018 № 4176/0/26-18 /а.с. 35-36/.

У зазначеному листі вказано, що позивачем не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листі відповідача від 02.05.2018 № 3881/0/26-18 та повідомлено позивача, що за умови усунення зауважень та погодження Машівською селищною об’єднаною територіальною громадою передачі позивачу у власність земельної ділянки, Головне управління матиме можливість прийняти відповідне рішення.

Після проведеного доопрацювання позивач втретє звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 24.05.2018 про затвердження означеного проекту землеустрою /а.с. 37/.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 04.06.2018 № 4543/0/26-18 /а.с. 38-39/.

У зазначеному листі вказано, що позивачем не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листах відповідача від 02.05.2018 № 3881/0/26-18 та 16.05.2018 № 4176/0/26-18, зокрема.

Після проведеного доопрацювання позивач вчетверте звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 08.06.2018 про затвердження означеного проекту землеустрою /а.с. 40/.

За результатами розгляду клопотання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь, оформлену листом від 22.06.2018 № 5219/0/26-18 /а.с. 41/.

У зазначеному листі вказано, що позивачем не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в листах відповідача від 02.05.2018 № 3890/0/26-18, від 16.05.2018 № 4178/0/26-18 та від 04.06.2018 № 4543/0/26-18, зокрема, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки потребують уточнення дані щодо віднесення (не віднесення) земельної ділянки до особливо цінних земель з урахуванням вимог пункту "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України. Пунктом "г" частини першої статті 150 Земельного кодексу України, встановлено, що до особливо цінних земель відносяться заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення. Додатково повідомлено, що Новотагамлицька сільська рада Машівського району входить до Машівської селищної об'єднаної територіальної громади.

Не погодившись із такими рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частин 6-8 статті 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (надалі – ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно пункту в) ч. 1 ст. 20 Закону України “Про землеустрій” землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підставою проведення землеустрою, зокрема, є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (п. а) ч. 1 ст. 22 ЗУ “Про землеустрій”).

Як встановлено судом вище, підставою для розроблення даного проекту землеустрою є наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.12.2017 № 11826-СГ /а.с. 50/.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абз. 2 ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі, зокрема, формування нових земельних ділянок (ч. 1 ст. 50 ЗУ “Про землеустрій”).

Частиною 3 статті 50 ЗУ “Про землеустрій” встановлено вимоги до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які вони обов’язково повинні включати, зокрема: 1) завдання на розроблення проекту землеустрою; 2) пояснювальну записку; 3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); 4) рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); 5) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; 6) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); 7) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 8) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); 9) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); 10) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; 11) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); 12) кадастровий план земельної ділянки; 13) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); 14) матеріали погодження проекту землеустрою та інш. (у випадках встановлених законом).

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ч. 2 ст. 50 ЗУ “Про землеустрій”).

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3, 5, 7, 8 Тимчасового порядку визначено, що для погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (далі - проект землеустрою) особа, яка відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про землеустрій" є розробником проекту землеустрою (далі - розробник), подає до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою у паперовому та електронному вигляді. Проект землеустрою в електронному вигляді засвідчується за допомогою надійного засобу електронного цифрового підпису розробника, який підтверджує його відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді. Територіальний орган Держгеокадастру в день надходження проекту землеустрою: - приймає подані документи за описом та реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру з обов'язковим нанесенням штрих-коду, який включає реєстраційні індекс і дату документа; - перевіряє відповідність оригіналу проекту землеустрою у паперовому вигляді проекту землеустрою в електронному вигляді; - вносить до системи електронного документообігу Держгеокадастру проект землеустрою в електронному вигляді, засвідчений електронним цифровим підписом розробника, та викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якому відображено запроектовану земельну ділянку та інформацію про обмеження (у разі їх наявності). Система електронного документообігу Держгеокадастру за принципом випадковості вибирає територіальний орган Держгеокадастру, який здійснюватиме погодження проекту землеустрою, та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження проекту землеустрою передає відповідному територіальному органу Держгеокадастру матеріали, зазначені у пункті 5 цього Порядку. Розгляд та погодження або відмова у погодженні проектів землеустрою здійснюються працівниками територіальних органів Держгеокадастру, які вибрані за принципом випадковості системою електронного документообігу Держгеокадастру.

Пунктом 9 цього Тимчасового порядку встановлено вимоги до працівників територіальних органів Держгеокадастру, які здійснюють розгляд та погодження проекту землеустрою, які повинні:

- відповідати критеріям, установленим статтею 23 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної експертизи”;

- скласти кваліфікаційний іспит у Держгеокадастрі;

- бути визначені експертами державної експертизи.

Як було встановлено судом вище, висновком експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19.03.2018 № 2839/82-18 за підсумковою оцінкою даний проект землеустрою погоджено /а.с. 72-73/.

Із аналізу вказаного висновку слідує, що пункт 9 слід розуміти не як зауваження, а саме як пропозицію. При цьому суд зауважує, що в разі наявності зауважень до проекту землеустрою, останній не погоджується, оскільки зауваження по своїй правовій природі передбачають невідповідність проекту нормам чинного законодавства.

Доводи представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо того, що позивачем жодним чином не спростовано зауваження, викладені у відмовах ГУ Держгеокадастру в Полтавській області про затвердження означеного проекту землеустрою, та не зазначено норм, якими спростовуються такі зауваження, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

По-перше, перевірка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації є метою процедури погодження проекту землеустрою (у порядку ст. 186-1 ЗК України), і лише встановлення невідповідності цього проекту вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів може бути підставою для відмови у його погодженні. Однак, у пункті 8 висновку від 19.03.2018 про погодження даного проекту землеустрою експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області області за наслідками аналізу проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам зазначено, що в цілому проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

По-друге, представником відповідача в судовому засіданні визнано, що позивачем фактично виконано майже всі вимоги, викладені у відмовах відповідача від 02.05.2018 № 3881/0/26-18, від 16.05.2018 № 4176/0/26-18, від 04.06.2018 № 4543/0/26-18 та від 22.06.2018 № 5219/0/26-18.

По-третє, виконання позивачем вищеописаних вимог відповідача жодним чином не свідчить про їх правомірність. Однак оскільки, вищезазначені відмови відповідача не є предметом оскарження у даній справі, то суд не буде зупинятися на детальному аналізі в розрізі кожного зауваження відповідача, викладеного у цих відмовах.

Суд нагадує, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає за необхідне зупинитися лише на тих зауваженнях, які на думку відповідача, залишилися неусунутими позивачем.

В проекті землеустрою, наданого позивачем, міститься копія довідки Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах від 27.12.2017 № 846/181-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Новотагамлицької сільської ради (за даними форми 6-зем станом на 01.01.2016), де зазначено, що земельна ділянка орієнтованою площею 2,00 га сільськогосподарського призначення (пасовища) на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, що відводиться у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства згідно статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддя по формі 6-зем віднесена до земель запасу /а.с. 52/.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

В проекті даного землеустрою наявна схема розташування земельної ділянки з визначенням агровиробничих груп ґрунтів у відповідності до переліку агровиробничих груп ґрунтів виділених на земельній ділянці, складеної сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_5 /а.с. 69/.

Так, на даній схемі сертифікованим інженером – землевпорядником відмічено, що на земельній ділянці, що проектується до відведення у власність гр. ОСОБА_3 виділяються площа 1,9936 га, яка відноситься за шифром агрогрупи 134’д до лучних слабосолонцюватих засолених середньосуглинкових ґрунтів, та площа 0,0064 га, яка відноситься за шифром агрогрупи 138д до лучних поверхнево середньо- та сильно солонцюватих засолених середньосуглинкових ґрунтів (примітка: згідно ст. 150 ЗК України та наказу Держкомзему від 06.10.2003 № 245 “Про затвердження переліку особливо цінних ґрунтів” агровиробничі групи грунтів 134’д та 138д до особливо цінних не відносяться).

Відповідно до абзацу 5 статті 6 Закону України “Про оцінку земель” суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки землі є, зокрема, юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Одним із видів оцінки землі залежно від мети та методів проведення є бонітування ґрунтів, тобто порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, що мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур.

Тобто, ПП “Алідада”, маючи у своєму складі сертифікованого інженера – землевпорядника, є належним суб’єктом оціночної діяльності у сфері оцінки землі.

У пунктах 5 та 6 висновку від 19.03.2018 № 2839/82-18 про погодження даного проекту землеустрою експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмічено, що значена земельна ділянка не належить до особливо цінних земель та відсутні інші обмеження на цій ділянці, як відсутня і необхідність проведення обов’язкової державної експертизи (п. 7 висновку), тобто експерт погодився, що розробником було дотримано вимог законодавства до проекту землеустрою в цій частині.

Віднесення об'єктів до природно - охоронного фонду місцевого значення здійснюється на підставі рішення, прийнятого на сесії обласної ради із одночасним погодженням з власникам або землекористувачами. Обов'язок ведення кадастру об'єктів природо - охоронного фонду області покладено на Департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації.

Норми статті 19 Земельного кодексу України не визначають окремо такої категорії земель як землі природоохоронного значення.

Рішень уповноважених органів про зміну цільового призначення земельної ділянки з “сільськогосподарського” на “природоохоронну” суду не надано.

Виходячи із аналізу проекту землеустрою про відведення земельної ділянки суд дійшов висновку, що даний проект відповідає вимогам діючого законодавства, а викладені відповідачем порушення (невідповідності) проекту землеустрою вищенаведеним вимогам нормативно-правових актів судовим розглядом не підтверджено.

Надаючи оцінку доводам ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, що Новотагамлицька сільська рада Машівського району входить до Машівської селищної об’єднаної територіальної громади. Головним управлінням на виконання розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р “Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об’єднаних територіальних громад наказом від 02.08.2018 № 5282-СГ передано Машівській територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 854,0362 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Машівського району, суд приходить до таких висновків.

Згідно наявних в матеріалах справи документах (як то витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.04.2018 НВ-5307255032018, виданий Відділом у Машівському районі Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а також довідки Міжрайонного управління у Карлівському та Машівському районах від 27.12.2017 № 846/181-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Новотагамлицької сільської ради (за даними форми 6-зем станом на 01.01.2016) земельна ділянка з кадастровим номером 5323084400:00:003:0072 у межах Новотагамлицького старостинського округу Машівського району належить до державної форми власності.

Зміна форми власності земельної ділянки з державної на комунальну повинна відбуватися із дотриманням процедури, визначеної законодавством.

Зокрема, прийняття майна в комунальну власність здійснюється виключно шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”.

На сайті Полтавської обласної державної адміністрації міститься інформація про створення Машівської об’єднаної територіальної громади (тип громади – селищна).

Однак, відповідного рішення уповноваженої ради Машівського ОТГ про прийняття земельних ділянок на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 02.08.2018 № 5282-СГ (в тому числі і земельної ділянки, яка проектувалася для відведення у власність позивачу).

При цьому, суду не надано доказів, що представницький орган новоствореної ОТГ є сформованим шляхом проведення відповідних виборів.

В будь-якому випадку згідно чинного законодавства права власника за будь-якою формою права власності виникають з моменту державної реєстрації такого права, чому передує процедура розроблення землеустрою.

На момент розгляду справи суду не надано доказів, що на означені земельні ділянки зареєстровано право комунальної власності.

Отже, спірна земельна ділянка на момент розгляду справи судом належить до державної форми власності, що визнається відповідачем, а тому останній не може ухилятися від виконання своїх повноважень та обов’язків, наданих йому ст. 122 ЗК України.

Інших порушень законодавства, які б могли перешкодити у затвердженні проекту землеустрою позивачу, відповідачем в оскаржуваній відмові не наведено, а судом не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що мотиви з яких ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовляє позивачу у затвердженні проекту землеустрою є формальними, такими, що не ґрунтуються на нормах закону, тобто є протиправними.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов’язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області затвердити вищевказаний проект землеустрою про відведення позивачу земельної ділянки у власність, суд виходить із такого.

Відповідач у свою чергу наполягає на своїх дискреційних повноваженнях у процедурі затвердження проекту землеустрою, пояснював, що дане повноваження є виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

За усталеною судовою практикою під дискреційними повноваженнями суди розуміють повноваження, які адміністративний орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, суд зауважує, що наявність дискреційних повноважень не означає, що суб’єкт владних повноважень може діяти свавільно при прийнятті тих чи інших рішень, такі повноваження мають межу.

За правовою позицією, яку Європейський суд з прав людини неодноразово викладав у своїх рішеннях, у національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві.

За висновком суду із аналізу статей 118 та 123 Земельного кодексу України законодавцем чітко не встановлено меж дискреційних повноважень органу виконавчої влади щодо відмови у затвердженні розробленого та погодженого в установленому законом порядку проекту землеустрою (наприклад, скільки разів уповноважений орган може відмовити у затвердженні проекту землеустрою тощо). Тому у цьому випадку межею таких дискреційних повноважень виступають критерії правомірності рішень, дій чи бездіяльності, наведені у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення на підставі наведених критеріїв, а також тим, щоб владні суб’єкти не перетинали межу дискреційних повноважень, а у випадку порушення останніми таких меж вживати ефективних заходів захисту порушених прав приватних осіб та їх відновлення. В цьому полягає суть принципу розподілу влади на основі системи стримувань та противаг.

За усталеною судовою практикою з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

При цьому, презюмується, що дискреційними повноваженнями є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним .

Натомість, у деяких справах, відповідач – орган державної влади помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій.

Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - видати розпорядження, або відмовити у його виданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Частиною 9 статті 118 цього ж Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Конструкція цієї норми не передбачає для відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у випадку отримання погодженого проекту землеустрою альтернативного варіанту поведінки.

Відповідно до п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.08.2018 по страві № 817/586/17 (номер в ЄДРСУ 76138662) за наслідками аналізу правового регулювання, прийшов до висновку, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до своїх повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У цій же постанові Верховний Суд, враховуючи приписи Положення про Головне управління Держгеокадастру в області та статті 9 Закону України “Про Державний земельний кадастр”, дійшов висновку, що ГУ Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Також, виходячи із принципу верховенства права, Верховний Суд відмітив, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема, через принцип “належного урядування”. Принцип “належного урядування”, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти у найбільш послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов’язків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з аналогічними питаннями про затвердження погодженого проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність, а відповідач неодноразово відмовляв позивачу у такому затвердженні. Мотивам цих відмов судом надана оцінка вище.

Така поведінка відповідача вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за мови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У зв'язку із зазначеним, суд погоджується із обраним позивачем належним способом захисту його порушеного права, та вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323084400:00:003:0075) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів).

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розміру судових витрат, які слід відшкодувати на користь позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 134 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано до матеріалів справи договір про надання юридичних послуг від 20.07.2018 із фахівцем в галузі права ОСОБА_1, акт приймання-передачі виконаних послуг від 28.08.2018, квитанцію відділення "Корпусний парк" Полтавського ГРУ ПриватБанк від 12.08.2018, копію диплома спеціаліста за спеціальністю "Правознавство", розрахунок судових витрат /а.с. 94-97/.

Відповідно до акту приймання-передачі виконаних послуг від 28.08.2018 фахівцем в галузі права ОСОБА_1 в рамках надання правничої допомоги ОСОБА_3 згідно договору про надання юридичних послуг 20.07.2018 надано наступні послуги:

- консультування при складанні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- участь у судовому засіданні.

За виконану роботу "Клієнт" сплачує "Юрисконсульту" загальну суму винагороди у розмірі 4000 грн.

Суд зазначає, що у акті приймання-передачі виконаних послуг від 28.08.2018 не наведено розрахунок погодинної вартості послуг за представництво в суді та не указано час та тривалість їх надання.

Із наданої квитанції неможливо встановити за які юридичні послуги отримані кошти, оскільки вказана квитанція не містить посилань на номер справи чи договір про надання правової допомоги тощо.

У зв'язку із цим вказана квитанція не може бути доказом сплати винагороди ОСОБА_1 в рамках надання правничої допомоги ОСОБА_3 згідно договору про надання юридичних послуг 20.07.2018.

Таким чином, витрати на правову допомогу ОСОБА_3 стягненню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні із даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн., а доказів понесення сторонами інших витрат у справі суду не надано, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038, код ЄДРПОУ 39767930) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5323084400:00:003:0075) гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради, Машівського району, Полтавської області (за межами населених пунктів).

Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 36029, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 вересня 2018 року.

Суддя А.Б. Головко