Рішення № 76658850, 20.09.2018, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/840/18

Провадження №2/319/341/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Хамзіна Т.Р.,

секретар судового засідання Фінько Ю.В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Куйбишевського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_1 з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 26 141,36 грн. та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 в період з 11.08.2016 по 17.07.2017 працювала інженером 1 категорії актово-претензійного сектору комерційного відділу Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». ОСОБА_1 була звільнена на підставі п. 1 ст. 44 КЗпП України. На день звільнення нарахована, але не виплачена заробітна плата за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року становить 26 141,36 грн. Невиплата заробітної плати у встановлені строки протягом тривалого періоду призвела до моральних страждань, тому позивач просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні 04.09.2018 позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Така позиція відповідача обґрунтована тим, що у зв’язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати неможливо. Інформація щодо наявності заборгованості із заробітної плати у відповідача відсутня.

Також відповідачем до відзиву долучено копію науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), підготовленому Торгово-промисловою палатою України.

В судове засідання 20.09.2018 сторони не з’явилися. Позивач надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі.

У відзиві відповідач просив розглянути позов без участі його представника.

В даному випадку неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі.

Під час судового розгляду судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, яка народилася 15 жовтня 2018 року, згідно з наказом №385/ДН-лс від 10.08.2016 прийнята на роботу інженером 1 категорії актово-претензійного сектору комерційного відділу за переведенням з Управління ДП «Донецька залізниця» до структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 11.08.2016.

17.07.2017 ОСОБА_1 звільнено у зв’язку зі скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу №11219/ДН-ос від 14.07.2017.

Ці обставини підтверджуються:

- копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 7-12);

- копією наказу (розпорядження) №11219/ДН-ос (а.с. 13);

- копією особової картки працівника ОСОБА_1, де зазначено відомості про переведення на посаду інженеру 1 категорії актово-претензійного сектору комерційного відділу з 11.08.2016 підстави звільнення та отримання трудової книжки;

- копією повідомлення ОСОБА_1 про скорочення посади інженеру 1 категорії комерційного відділу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та виведення посади зі штатного розпису, пропозицію іншої посади – станційного робітника 2 розряду станції Сіль ДС ОСОБА_2, відмову ОСОБА_1 від запропонованої посади 12.06.2017;

- копією наказу першого заступника начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №645-НЗ-1 від 28.04.2017, відповідно до якого на виконання наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 25.04.2017 №265 «Про деякі питання діяльності ПАТ «Укрзалізниця», рішення правління від 05.04.2017 (протокол №Ц-57/27 Ком.т.) з 17.07.2017 вилучити зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничі підрозділи, які підпорядковані структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» із загальною штатною чисельністю 14 510 штатних одиниць, зокрема апарат Донецької дирекції залізничних перевезень 677 штатних одиниць;

- копією витягу з протоколу №Ц-57/27 Ком.т. засідання правління ПАТ «Укрзалізниця» від 05.04.2017, відповідно до якого ухвалено вилучити зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурні підрозділи Донецька дирекція залізничних перевезень (п. 9.2.) та скоротити штат працівників структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (п. 9.3.);

- копією листа в.о. начальника Донецької дирекції від 08.08.2018 №336ДН/Дон, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця».

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця» відповідачем не заперечувався, будь-яких доказів іншого суду відповідачем не надано.

Згідно наказом (розпорядженням) №278/ДН-в від 27.04.2017 (а.с. 14) ОСОБА_1 було надано відпустку тривалістю 32 календарних дні з 01.06.2017 по 04.07.2017 включно із наданням матеріальної допомоги.

Відповідно до розрахунків заробітної плати (а.с. 15-19) сума до виплати ОСОБА_1 становить:

за березень 2017 року 4 546,32 грн.;

за квітень 2017 року 3 275,80 грн.;

за травень 2017 року 3 275,80 грн.;

за червень 2017 року 7 461,84 грн.;

за липень 2017 року 10 319,97 грн. (з урахуванням вихідної допомоги).

Загальна сума до виплати ОСОБА_1 за період березень-липень 2017 року становить 28 879,73 грн.

Як зазначено в листі в.о. начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 08.08.2018 №336 ДН/Дон, доданим відповідачем до відзиву, 24.07.2017 ОСОБА_1 було виплачено 2 727,34 грн. у касі Дирекції у м. Лиман заробітну плату за період з 1 по 15 березня 2017 року.

Позивач зазначила, що 23.07.2017 їй було виплачено в касі підприємства у м. Лиман грошову суму у розмірі 2 738,37 грн.

Враховуючи, що ця сума не менша, ніж зазначено у листі №336 ДН/Дон, суд під час здійснення розрахунку виходить саме з суми, зазначеної позивачем.

Різниця між нарахованою ОСОБА_1 заробітною платою за період березень-липень 2017 року та виплаченою заробітною платою становить 26 141,36 грн.

Доказів виплати залишку заробітної плати відповідачем не надано.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Досліджені судом документи не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, не мають суперечностей, дають підставу суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення невиплаченої заробітної плати в розмірі 26 141,36 грн.

Позиція відповідача про відсутність в нього первинних документів для нарахування заробітної плати ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки відсутність зазначених документів не позбавляє його обов’язку виплатити заробітну плату працівникові.

Наданий відповідачем науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України не є сертифікатом в розумінні ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Більш того, зазначені висновки стосуються перш за все звільнення від відповідальності за невиконання обов’язків, передбачених трудовим законодавством, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України.

Тому наданий відповідачем науково-правовий висновок судом не свідчить про наявність законних підстав щодо невиплати заробітної плати працівникові.

Щодо позовної вимоги про виплату моральної шкоди, завданої ОСОБА_1В невиплатою заробітної плати, суд зазначає наступне.

На думку позивача невиплата заробітної плати у визначені законодавством строки призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Період невиплати заробітної плати ОСОБА_1 на час розгляду справи становить більше року. Сума заборгованості є досить суттєвою для позивача, оскільки по суті є заборгованістю за чотири місяці праці. Позивач не отримує грошових коштів, що підлягали б виплаті ще в липні 2017 року, і це безперечно спричиняє позивачеві моральні страждання. Більш того, суд погоджується з позивачем, що неотримання заробітної плати вимагає додаткових зусиль для організації її життя, й зокрема для написання позовної заяви, подачі її до суду, прийняття участі у судових засіданнях тощо.

Згідно статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазначено: «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Тому враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати, небажання відповідача добровільно виплачувати заробітну плату та необхідність позивачеві в судовому порядку відновлювати права, розмір моральної шкоди у 10 000 грн. суд вважає в даному випадку розумним та співрозмірним з порушеним правом позивача. Відповідно в цій частині позов також підлягає задоволенню.

За ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували твердження позивача про перебування в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця» протягом зазначеного періоду, доказів про виплату позивачу заробітної плати, включаючи вихідну допомогу, доказів про спростування зазначених позивачем сум нарахованої заробітної плати відповідачем не надано.

Враховучи ненадання позивачем документів, які було витребувано судом, суд розцінює позицію відповідача як намагання ухилитися від здійснення покладеного на нього обов’язку з виплати заробітної плати.

За таких обставин позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 44, 47, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12, 81, 141, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату в розмірі 26 141,36 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., судовий збір в розмірі 704,80 грн., всього 36 846,16 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення невиплаченої заробітної плати за червень 2017 року в розмірі 7 461,84 (сім тисяч чотириста шістдесят одна 0-84) гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 (сімсот чотири 0-80) гривень (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815.

Суддя: Т.Р.Хамзін