Рішення № 76657906, 20.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року № 361/1390/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради про визнання відмови у нарахуванні та виплаті грошової компенсації замість путівок протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити відповідну компенсацію,-

В С Т А Н О В И В:

До Броварського міськрайонного суду Київської області звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом , в якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Броварської міської ради щодо нарахування і виплати грошової компенсації замість путівок за 2016, 2017 та 2018 роки;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Броварської міської ради нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 2016, 2017, та 2018 роки.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2018 передано позовну заяву на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

До Київського окружного адміністративного суду позовна заява надійшла 23.04.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2018 позовну заяву залишено без руху з наданням п’ятиденного строку для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності у порядку письмового провадження.

На підставі ст.ст. 194, 20 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи (посвідчення серія ААБ № 007088) та перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків, які мають паво на пільги.

Позивач 29.12.2017 року звернувся до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради із заявою у відповідності до постанови КМ У від 20.12.2017 № 1017 про надання грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки, при цьому зазначив, що заяву розглядати з врахуванням його попередніх заяв від 5 та 26 грудня 2017 року та листа Управління від 12.12.2017.

Листом від 12.12.2017 № 0110.1/280 Управління соціального захисту населення Броварської міської ради повідомило позивача, що для взяття на облік для отримання грошової компенсації замість путівки позивачу необхідно надати перелік документів, передбачений п. 25 Порядку надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , затвердженого постановою КМУ від 23.11.2016 № 854 (далі – Порядок № 854)

Управління соціального захисту населення Броварської міської ради, розглянувши заяву позивача листом від 29.12.2017 № 0110.1/291 повідомило, що порядок виплати грошової компенсації встановлюється Порядком № 854.

Позивач 02.01.2018 звернувся до Управління соціального захисту населення Броварської міської ради із заявою про надання грошової компенсації замість путівки за 2016 та 2017 роки у розмірі середньої вартості путівки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Управління соціального захисту населення Броварської міської ради листом від 03.01.2018 № 0110.1/2 повідомило позивача, що Постановою КМУ від 17.06.2004 № 785 затверджено Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (далі – Порядок № 785).

Підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:

заява про виплату грошової компенсації встановленого зразка;

посвідчення інваліда війни;

облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

Також у листі зазначено, що позивач у 2016 та 2017 році не звертався до Управління із заявою про виплату компенсації вартості санаторно-курортного лікування, а тому немає законних підстав для виплати зазначеної компенсації.

Для отримання компенсації позивачу необхідно звернутися до Управління з паспортом, ідентифікаційним кодом, посвідченням інваліда війни та написати заяву встановленого зразка.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними відповідями відповідача, та, як слідує з позовної заяви, розрахунком вартості грошової компенсації, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має право на щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками або виплати компенсації вартості санаторно-курортної путівки на підставі ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та на підставі ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 4 ст. 20 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Постановою КМУ від 23.11.2016 № 854 затверджено Порядок надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок № 854)

Відповідно до п. 25 Порядку № 854 для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту1 або абзацами третім, п’ятим, сьомим, дев’ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку № 854 Для взяття на облік для забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають до органу соціального захисту населення:

1) для забезпечення громадянина, віднесеного до категорії 1:

заяву про взяття на облік для отримання путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою 070/о;

копію посвідчення громадянина, віднесеного до категорії 1 (із вкладкою);

копію паспорта.

У разі подання заяви за місцем проживання, відмінним від зареєстрованого, громадянин (крім осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України чи районів проведення антитерористичної операції) додатково подає видану органом соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання довідку про те, що громадянин, віднесений до категорії 1, не перебуває на обліку для забезпечення путівкою;

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не було надано до Управління зазначені документи, при цьому слід зазначити, що позивач у своїх заявах посилався на ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад.

Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

За бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I-II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Постановою КМУ № 187 від 22.02.2006 затверджено Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення (крім м. Києва) рад (далі – Порядок № 187)

Відповідно до п. 2, п. 3 Порядку № 187 органи соціального захисту населення забезпечують відповідно до цього Порядку безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів згідно з медичними рекомендаціями в порядку черговості:

осіб з інвалідністю усіх категорій за рахунок коштів, передбачених Мінсоцполітики;

ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”, - за рахунок коштів місцевих бюджетів;

Особи, зазначені у пункті 2 цього Порядку, повинні перебувати на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням в органах соціального захисту населення за місцем їх реєстрації.

Пунктом 5 Порядку № 187 передбачено, що путівки видаються особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, відповідно до медичних рекомендацій з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, в порядку черговості. Для одержання путівки подається заява та медична довідка закладу охорони здоров’я за формою № 070/о.

Відповідно до п. 13 Порядку № 187 особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, санаторно-курортна путівка чи путівка на відпочинок надається згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 р. № 854 “Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно п. 19 Порядку № 187 грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки для осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб з інвалідністю, зазначених у статті 6-2 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2004 , а грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки та вартість самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям осіб з інвалідністю відповідно до статті 29 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" виплачується в порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2007 р. № 150

Постановою КМУ від 17.06.2004 № 785 затверджено Порядок виплати грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян (далі – Порядок № 785)

Відповідно до п. 1 Порядку № 785 цей Порядок визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (далі - грошова компенсація) та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, передбачених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ), "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ) та "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" ( 3721-12 ).

Згідно п. 2 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни та особам з інвалідністю, зазначеним у статті 6-2Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" ( 1584-14 ), за місцем їх обліку один раз на два роки з дня звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації за бажанням, якщо ці особи протягом двох років не одержували безоплатних санаторно-курортних путівок, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

Пунктом 3 визначено, що підставою для виплати грошової компенсації є такі документи:

заява про виплату грошової компенсації;

посвідчення особи, що підтверджує її належність до категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Порядку;

облікові дані про одержання путівок та грошової компенсації.

Відповідно до п. 4 Порядку № 785 компенсація вартості самостійного санаторно- курортного лікування учасникам бойових дій, учасникам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , особам, зазначеним у статтях 6-1, 6-3 і 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", та ветеранам праці відповідно до Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" виплачується за їх бажанням у розмірі вартості самостійного санаторно-курортного лікування на час проведення оздоровлення, але не більше ніж середня вартість санаторно-курортної путівки, визначена відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Згідно п. 6, п. 7 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, якщо вони протягом цього періоду не одержували безоплатної санаторно-курортної путівки.

Для осіб, які не перебувають на обліку для санаторно-курортного лікування, вперше грошова компенсація виплачується у разі звернення із заявою через два роки після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Право на компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на два роки (з урахуванням року проходження самостійного санаторно-курортного лікування).

Середня вартість путівки для виплати грошової компенсації та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність.

Також, пунктом 12 Порядку № 785 передбачено, що у разі коли особа має право на одержання двох і більше видів компенсацій згідно з кількома законами, їй надається право вибору в одержанні компенсації за одним із цих законів.

Враховуючи, що позивач звернувся із заявою до відповідача у 2017 році, а відповідно до п. 6 Порядку № 785 грошова компенсація виплачується особам через два роки після звернення із заявою про виділення путівки або виплату грошової компенсації, то право на отримання грошової компенсації у позивача, як інваліда війни (ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") виникне у 2019 році за наявності таких умов:

- неодержання протягом двох років безоплатної санаторно-курортної путівки, незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань

- звернення з відповідною заявою з додаванням до неї необхідних документів.

На день звернення позивача до суду, ним для отримання грошової компенсації не виконано вимоги ні Порядку № 854 ні Порядку № 187, а отже відповідач, відмовляючи у виплаті грошової компенсації вартості санаторно-курортного лікування, діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовано позовні вимоги, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.