Рішення № 76657853, 21.09.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/703/18

Провадження № 2/307/696/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарях Панчишин В.І.

ОСОБА_1

з участю: позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Тячівської районної державної адміністрації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом. Посилається на те, що 14.10.2014 р. його було звільнено з роботи у Тячівській РДА. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р., яка була залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 р., його було поновлено на роботі та стягнуто з відповідача на його користь кошти за вимушений прогул в сумі 30505.28 грв. Вказані гроші йому було виплачено тільки 16.03.2016 р. Фактом його незаконного звільнення з роботи йому було завдано значної моральної шкоди. Через стреси, нервові переживання, психологічний дискомфорт, різного роду тиск на нього викликані зухвалою поведінкою відповідача в нього різко погіршилося здоров’я, внаслідок чого він став інвалідом 111-ї групи. Він понад 30 років працював в системі місцевого самоврядування та органів державної служби, є відомою особою в районі, обирався депутатом Тячівської районної ради та 4 рази головою Грушівської сільської ради, нагороджений орденом «За заслуги» 111 – ступеня, відзнакою за розвиток регіону, а відповідач своїми неправомірними діями спаплюжив роки попередньої роботи. Тільки 16.03.2016 р. його було поновлено на роботі і виплачено заборгованість по зарплаті в сумі 528400 гривень. Розмір моральної шкоди оцінює в 15000 грв. Йому також було завдано значну матеріальну шкоду, яка виразилася в тому, що з часу звільнення він недоотримав 6380 грв. Крім того матеріальна шкода виявилася у витратах пов’язаних із виїздом у м. Ужгород, тривалим постійним лікуванням. У зв’язку із інфляцією вважає, що слід провести індексацію. Загальний розмір матеріальної шкоди складає 13080.6 грв.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що 11.08.2015 р. Закарпатським окружним адміністративним судом було винесено постанову про поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору житлово-комунального господарства відділу містобудування та, архітектури та житлово-комунального господарства у Тячівській РДА, а 16.03.2016 р. за взаємною згодою сторін його було звільнено з вказаної посади, тим самим між ними було досягнуто згоди з усіх суттєвих питань. Позовні вимоги позивача про відшкодування витрат, пов’язаних з виїздом у місто Ужгород та на його лікування не підтверджені ніякими доказами. Під час звільнення ОСОБА_2 Тячівською РДА було здійснено повний розрахунок та проведено всі виплати у відповідності до чинного законодавства. Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з нього моральної шкоди є необґрунтованими та не доведеними належними доказами, оскільки він постійно перебував на лікарняних та набув групу інвалідності до моменту його звільнення.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Тячівської РДА від14.10.2014 р. позивача було звільнено з роботи. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.08.2015 р., яка була залишена в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 р., його було поновлено на роботі та стягнуто з відповідача на його користь кошти за вимушений прогул в сумі 30505.28 грв. Вказане рішення було виконано 15.03.2016 р., а наступного дня ОСОБА_4 було звільнено за згодою сторін та всього виплачено йому кошти в сумі 52327.61 грв.

Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже ОСОБА_2 відповідно до вказаного закону має право на отримання індексації, так як виплата належної йому заробітної плати була затримана із вини відповідача.

Заробітна плата була виплачена позивачу 16.03.2016 року. Розрахунок інфляційних витрат проводився за наступною формулою. Згідно довідки Тячівської РДА за рішенням суду ОСОБА_2 було нараховано за вимушений прогул 52327.61 грв. Із них 8212.96 грв. за період із 15.10.31.12.2014 р., 36665 грв. за період із 01.01.по 31.12.2015 р., 7333 грв. із 01.01. по 15.03.2016 р. Від кожної із вказаних сум віднімаються видатки – 18% прибутковий податок та 1.5% військовий збір. 8212.96 – 19.5% = 6611.44 грв. 36665 – 19.5% = 29515.4 грв. 7333 – 19.5% = 5903.07 грв. Згідно довідки відділу статистики у Тячівському районі індекс інфляції по Закарпатській області за жовтень 2014 р. становив 102.3%, за листопад - 102.6%, за грудень – 102.7%, що в середньому становить 107.79%. За 2015 рік інфляція становила 144%. За січень-березень 2016 р. – 101.6%.

Суму прострочених виплат за кожний період множимо на індекс інфляції і віднімаємо від добутку перший множник. 6611.44 х 107.79% - 6611.44 = 515.03 грв.; 29515.4 х 144% - 29515.4 = 8666.77 грв.; 5903.07 х 101.6% - 5903.07 = 94.4 грв. Всього інфляційні витрати становлять суму (515.03 + 8666.77 + 94.4 грв. =) 9272.2 грв.

Згідно змісту ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода завдана особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. із змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд вважає, що незаконним звільненням позивача йому було завдано моральної шкоди, яка потягла за собою моральні переживання та порушення нормальних життєвих зв’язків, так як із жовтня 2014 року до березня 2016 року він був поза межами трудового колективу, не мав можливості спілкуватися із колегами, змушений був звертатися до суду, їздити в судові засідання, вживати заходи до поновлення своїх порушених прав, не мав заробітку.

Завдану діями відповідача моральну шкоду позивачу суд оцінює у 4000 грв.

Частиною 1 ст. 76 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак у супереч вказаним нормам позивач не надав суду жодних доказів про його витрати пов’язані із лікуванням, поїздками в м. Ужгород на судові зсідання, а також доказів того, що погіршення стану його здоров’я відбулося саме у зв’язку із звільненням з роботи.

Тому в частині позову що стосується відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

У відповідності ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Тячівської районної державної адміністрації, місце знаходження м. Тячів, вул. Незалежності, № 30, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, 9272 (дев’ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні 20 коп. інфляційних витрат та 4000 (чотири тисячі) гривень моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тячівської районної державної адміністрації до спеціального фонду Державного бюджету України сімсот чотири гривні 40 коп. гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 25.09.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.