Рішення № 76657578, 21.09.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2018 р. справа № 809/1165/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018 №0005381404 та №0005391404.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" вимог законодавства України з питань державної митної справи, за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 в період з 01.05.2015 по 01.05.2018, на підставі встановлених порушень, відображених в акті перевірки №12/09-19-14-04/39877012 від 13.06.2018, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: форми “Р” від 25.06.2018 №0005381404, за платежем “ПДВ з ввезених на територію України товарів” на загальну суму 3561,88 грн.; форми “Р” від 25.06.2018 №0005391404 за платежем “Мито на товари, які ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності” на загальну суму 13811,56 грн. Представник позивача вважає, що висновки контролюючого органу щодо невірного декларування коду накидок з підігрівом для автомобільних сидінь згідно УКТЗЕД є необґрунтованими та такими, що суперечать податковому та митному законодавству України. Зокрема, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" зазначив, що Івано-Франківською митницею ДФС не приймались класифікаційні рішення щодо зміни коду стосовно накидок з підігрівом для автомобільних сидінь, а отже немає правових підстав для донарахування податкових зобов’язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Також, у випадку, коли митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару. При цьому, представник позивача вважає протиправною зміну коду товару митним органом лише на підставі подібних рішень інших митниць та інформації з мережі Інтернет. На підставі наведеного представник позивача вважає прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018 №0005381404 та №0005391404 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 05.07.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.07.2018, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (а.с.120-123). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що в ході документальної невиїзної перевірки з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" вимог законодавства України з питань державної митної справи, за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 в період з 01.05.2015 по 01.05.2018 контролюючий орган встановив факт невірної класифікації товарів за УКТЗЕД, а саме оформлення накидки з підігрівом на автомобільні сидіння, виготовлені з синтетичних матеріалів, призначені для роботи в салонах автомобілів з живленням від акумулятора 12В (прикурювача): HEAT SEAT CUSHION/накидки з підігрівом для автомобільних сидінь за кодом згідно УКТЗЕД НОМЕР_1 (ставка мита 10%), при цьому вказані товари мають класифікуватися у товарній категорії УКТЗЕД НОМЕР_2 (ставка мита 12%). Таким чином, відповідач вважає, що невірна класифікація вказаних товарів призвела до несплати позивачем митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов’язань з мита на суму 13811,56 грн. та з ПДВ на суму 3561,88 грн. Таким чином, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений нормами діючого законодавства.

26.07.2018 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якої вказав на порушення відповідачем правил класифікації товарів в УКТЗЕД, а також додав лист Івано-Франківської митниці ДФС від 09.07.2018 №985/10/09-70-10 про відсутність сумнівів в працівників Івано-Франківської митниці ДФС при здійсненні митного оформлення щодо класифікації вищевказаних товарів (а.с.131-138).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

В період з 2015 по 2018 рік товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" було ввезено на митну територію України за митними деклараціями №206050001/2015/103706 від 28.09.2015, №206050001/2016/008801 від 31.10.2016, №206050001/2016/010386 від 19.12.2016, №UА206010/2017/015918 від 11.09.2017, №UА206010/2017/016137 від 18.09.2017, №UА206010/2017/016436 від 27.09.2017, №UА206010/2017/016532 від 29.09.2017, №UА206010/2017/018154 від 20.11.2017, товар за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 (ставка мита 10%), а саме: «Накидки з підігрівом на автомобільні сидіння, виготовлені з синтетичних матеріалів, призначені для роботи в салонах автомобілів з живленням від акумулятора 12В (прикурювача): HEAT SEAT CUSHION/накидки з підігрівом для автомобільних сидінь арт. – 100569» (а.с. 69-111).

13.06.2018 завідувачем сектору митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та головним державним ревізором-інспектором сектору митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 345, 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області №761 від 04.06.2018 та повідомлення від 04.06.2018 №111 проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" вимог законодавства України з питань державної митної справи за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 в період з 01.05.2015 по 01.05.2018.

За результатами перевірки було складено акт від 13.06.2018 №12/09-19-14-04/39877012, в якому встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" частини 4 статті 69 Митного кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України», правил 1-6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД Закону України «Про Митний тариф України» в частині правильності класифікації товару при митному оформленні, застосуванні при цьому заниженої ставки ввізного мита, що призвело до заниження ввізного мита на суму 11039,25 грн., порушення підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 , підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 2849,50 грн. (а.с.34-42).

За вищевказаними митними деклараціями позивачем оформлені «Накидки з підігрівом на автомобільні сидіння, виготовлені з синтетичних матеріалів, призначені для роботи в салонах автомобілів з живленням від акумулятора 12В (прикурювача): HEAT SEAT CUSHION/накидки з підігрівом для автомобільних сидінь арт. – 100569» за кодом НОМЕР_1 (ставка мита 10%) згідно з УКТ ЗЕД. За результатом перевірки зазначений товар класифіковано за кодом НОМЕР_2 (ставка мита 12%).

На підставі акту перевірки від 13.06.2018 №12/09-19-14-04/39877012, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області – 25.06.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005381404, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 3561,88 грн., з яких 2849,50 грн. за основним зобов’язанням та 712,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44);

- №0005391404, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності на 13811,56 грн., з яких 11049,25 грн. за основним зобов’язанням та 2762,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.45).

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2018 №0005381404 та №0005391404 протиправними, товариство з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно пункту 49 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України – це надання органом доходів і зборів відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

В силу пункту 21 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митна процедура – це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. В розумінні пункту 29 частини 1 цієї статті митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частин 1-2 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Перевірка правильності класифікації згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності є одним з етапів митного контролю.

У відповідності до норм частин 1-5 статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Як складний випадок класифікації товару розуміють випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно частини 7 статті 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, термін “класифікація товару” для цілей розділу ІV Митного кодексу України міститься в пункті 3 Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397, та розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України “Про митний тариф України”, з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Також, в пункті 3 розділу І Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІІ зазначеного Порядку №650 декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Пунктом 4 розділу ІІІ цього Порядку №650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється, зокрема, шляхом перевірки відповідності:

- відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу;

- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних “Класифікаційні рішення” програми “Інспектор 2006” ЄАІС. При цьому, така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів “а” та “б” абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару.

У випадку, передбаченому підпунктом “а” абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом “б” абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами “б”, “в” абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами “а”- “в” абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №650).

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 розділу ІІІ Порядку №650).

Отже, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації.

Відповідно до частин 2-4 статті 67 Митного кодексу України в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовуються сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

В силу вимог статті 67 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Крім того, з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТЗЕД, побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 №401.

Відповідно до пунктів 1-4, 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД додатку до Закону України “Про Митний тариф України” класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Згідно матеріалів справи встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" в період 2015-2018 років ввезено на митну територію України за митними деклараціями №206050001/2015/103706 від 28.09.2015, №206050001/2016/008801 від 31.10.2016, №206050001/2016/010386 від 19.12.2016, №UА206010/2017/015918 від 11.09.2017, №UА206010/2017/016137 від 18.09.2017, №UА206010/2017/016436 від 27.09.2017, №UА206010/2017/016532 від 29.09.2017, №UА206010/2017/018154 від 20.11.2017, товар за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 (ставка мита 10%), а саме: «Накидки з підігрівом на автомобільні сидіння, виготовлені з синтетичних матеріалів, призначені для роботи в салонах автомобілів з живленням від акумулятора 12В (прикурювача): HEAT SEAT CUSHION/накидки з підігрівом для автомобільних сидінь арт. – 100569».

13.06.2018 працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на підставі ст.ст. 345, 351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області №761 від 04.06.2018 та повідомлення від 04.06.2018 №111, проведено документальну невиїзну перевірку з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" вимог законодавства України з питань державної митної справи за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1 в період з 01.05.2015 по 01.05.2018.

Згідно тверджень представника відповідача, вищевказана перевірка проведена в зв’язку з надходженням листа Державної фіскальної служби України від 06.06.2018 №17137/7/99-99-14-02-17 про неправильну класифікацію товару: «Накидки з підігрівом, на автомобільні сидіння, що виготовлені з синтетичних волокон, не трикотажні, призначені для роботи в салонах автомобілів, з живленням від прикурювача», та необхідність Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області проаналізувати наведену інформацію, та у разі встановлення фактів неправильної класифікації товару, вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України (а.с.124-126). В переліку платників податків для проведення контрольно-перевірочних заходів вказаний також позивач (а.с.128).

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Частиною 2 статті 351 Митного кодексу передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постанові від 08.05.2018 в справі №808/1341/14, провадження №К/9901/7237/18.

Водночас, згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, обов'язок визначення у відношенні товару коду класифікації покладається на декларанта товару, що поставляється на митну територію України, а орган доходів і зборів має перевірити правильність класифікації товару, поданого до митного оформлення.

У разі виявлення під час митного оформлення товару порушення правил класифікації орган доходів і зборів має самостійно класифікувати такий товар.

Про зміну класифікації заявленого до митного оформлення товару орган приймає відповідне рішення, яке може бути предметом оскарження до органу вищого рівня або до суду. Повноваженнями щодо прийняття рішення про класифікацію товару орган доходів і зборів наділений і після проведення митного оформлення товару.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що якщо орган ДФС, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2018, справа №814/978/17, адміністративне провадження №К/9901/5649/17, зазначив, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією, може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

У даному випадку, визначення суми грошових зобов'язань позивачу згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відбулось за відсутності результатів митного контролю, а також рішення компетентного органу про зміну класифікації товару, отриманих після закінчення процедури митного оформлення та випуску товару, тобто за відсутності правових підстав, всупереч вимог частин 4 та 7 статті 69 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що підставою для проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" в наказі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04.06.2018 №761 та направленні на перевірку від 04.06.2018 №111 зазначено підпункт 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України. Однак, всупереч положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України представник відповідача не надав докази на підтвердження наявності наведених у зазначеній нормі підстав. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митні декларації в яких позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар: «Накидки з підігрівом на автомобільні сидіння, виготовлені з синтетичних матеріалів, призначені для роботи в салонах автомобілів з живленням від акумулятора 12В (прикурювача): HEAT SEAT CUSHION/накидки з підігрівом для автомобільних сидінь арт. – 100569» за кодом УКТЗЕД НОМЕР_1, були прийняті митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг

На підтвердження правильності митного декларування та визначення коду класифікації товарів, які позивач декларував у період 2015-2018 років за митними деклараціями №206050001/2015/103706 від 28.09.2015, №206050001/2016/008801 від 31.10.2016, №206050001/2016/010386 від 19.12.2016, №UА206010/2017/015918 від 11.09.2017, №UА206010/2017/016137 від 18.09.2017, №UА206010/2017/016436 від 27.09.2017, №UА206010/2017/016532 від 29.09.2017, №UА206010/2017/018154 від 20.11.2017, в матеріалах справи міститься лист Івано-Франківської митниці ДФС від 09.07.2018 за №985/10/09-70-10, наданий на адвокатський запит від 02.07.2018 за №05/2018/3 (а.с.112-113). Так, з огляду на зміст зазначеного листа від 09.07.2018 за №985/10/09-70-10 встановлено, що в період з 01.05.2015 по 01.05.2018 здійснювалось митне оформлення товарів по митних деклараціях позивача за кодами згідно УКТЗЕД НОМЕР_1. Сумнівів при здійсненні митного оформлення щодо класифікації товарів не виникало (а.с.114).

При цьому, безпідставними є посилання відповідача у акті перевірки та у відзиві на інформацію, зазначену у мережі Інтернет, якою вони обґрунтовують зміну класифікації товарів за УКТЗЕД, адже інформація сайту не є офіційним документом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до переконання про те, що в Головного управління ДФС в Івано-Франківській області не було правових підстав для збільшення сум грошових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" зі сплати ПДВ з ввезених на територію України товарів та мита на товари, що ввозяться суб’єктами підприємницької діяльності, а тому податкові повідомлення-рішення №0005381404, №0005391404 від 25.06.2018 прийняті відповідачем протиправно і підлягають скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" сплачений судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу адвоката, то суд вказує на таке.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частини 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави вважати, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів. Окрім того, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Самі лише докази укладення угоди про надання правової допомоги й її оплати не можуть бути підставою для відшкодування цих витрат.

Так, судом встановлено, що представник позивача долучив до позовної заяви витяг з договору про надання правничої допомоги від 02.07.2018 за №03/2018/05 (а.с.19-20), ордер на надання правової допомоги серії ІФ №041939 від 02.07.2018 (а.с.21), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач від 02.07.2018 (а.с.23-24)., платіжне доручення №507 від 17.07.2018 на суму 5950,00 грн., розрахунок-фактура №03072018 від 03.07.2018 (а.с.144).

Однак, суд звертає увагу на відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги з детальним описом таких робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, оскільки попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач від 02.07.2018, не є належним доказом на підтвердження виконаних адвокатом об'ємів робіт, їх кількості та видів.

Оскільки з поданих представником позивача документів неможливо встановити об'єми, кількість та види виконаних конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачем, то у задоволені його вимоги в частині розподілу витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, належить відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0005381404 від 25.06.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0005391404 від 25.06.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автозапчастина ІФ" (код 39877012, вул. Б.Хмельницького, 69, м. Івано-Франківськ, 76018) сплачений судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 25 вересня 2018 р.