Рішення № 76657309, 21.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 р. Справа№226/188/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання бездіяльності незаконною, розпорядження протиправним і його скасування, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії та боргу, –

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2018 року позивач, ОСОБА_1 звернулась до Димитровського міського суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії, бездіяльності та розпорядження Відповідача – управління Пенсійного фонду України в місті Мирноград Донецької області від 24.03.2009 з питання розрахунку, нарахування та перерахунку пенсії ОСОБА_1;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Мирноград Донецької області видати розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_1, згідно діючого законодавства і в розмірі передбаченому діючим законодавством;

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за період з 24.03.2009 по час розрахунку;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Димитрівського міського суду Донецької області від 01 лютого 2018 року справу № 226/188/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 було передано за підсудністю на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцькій М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року адміністративну справу № 226/188/18 прийнято до провадження судді Толстолуцької М.М. та залишено позовну заяву без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 10 квітня 2018 року суд з власної ініціативи продовжив позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

23 квітня 2018 року засобами поштового зв’язку на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 17.04.2018 року, якою встановлені недоліки позовної заяви усунуті в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами статті 262 КАС України в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, розпорядження протиправним і його скасування, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії та боргу вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року підготовче засідання відкладено та призначено підготовче засідання на 21 серпня 2018 року, про що повідомлено учасників справи. Одночасно, суд задовольнив заяву управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про заміну відповідача правонаступником та замінив відповідача – управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області по справі № 226/188/18 на його правонаступника – Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року суд закрив підготовче провадження у справі та розгляд справи призначив в порядку письмового провадження.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначила, що отримавши у вересні 2017 лист з Веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України вона дізналась про збільшення її пенсії на виконання Закону України № 2148-8 «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій» до розміру 3764,40 грн. З метою з’ясування причини такого незначного збільшення моєї пенсії і порушення її прав вона звернулась до відповідача з письмовою заявою від 30.10.2017року з вимогою провести перерахунок згідно до чинного законодавства і надати відповідь про правильність розрахунку. У відповідь листом від 11.01.2017 року №193/5-02-01-01 відповідача повідомив, що на час першого розрахунку та на час її звернення норми статей 1 та 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюються лише на роботи за п. «а», «б» і «в» за Списком 1 (2003 р.), а на роботи які виконувала позивач та які підпадають під пункт «г» Списку №1 (2003 р.) положення цих статей не розповсюджуються.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом, у якому просить суд:

1. Визнати неправомірними дії, бездіяльності та розпорядження Відповідача від 24.03.2009 з питання розрахунку, нарахування та перерахунку пенсії ОСОБА_1.

2. Зобов’язати відповідача видати розпорядження про перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно діючого законодавства і в розмірі передбаченому діючим законодавством.

3. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за період з 24.03.2009 по час розрахунку.

4. Стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи подані заперечення відповідач зауважив, що норми статті 8 Закону «Про престижність шахтарської праці» не можуть бути застосовані до позивача, оскільки згідно наявних матеріалів пенсійної справи позивач працювала на роботах що дають право на пільгове призначення пенсії згідно пункту «г» списку № 1, що передбачає зайнятість працівників 50 і більше відсотків робочого часу на рік, у той час, як обов’язковою умовою для застосування зазначеного Закону є зайнятість працівників на підземних роботах саме повний робочий день.

Окрім того, на виконання ухвали суду відповідачем були надані додаткові пояснення щодо обставин справи, у яких відповідач надав наступні пояснення:

1) щодо розбіжностей у визначенні індивідуального коефіцієнту заробітної плати, обчисленого у розмірі 2,07948 та застосованого (2,07786) для розрахунку заробітної плати позивача для обчислення пенсії, що відображено у листі відповідача на ім’я ОСОБА_1 від 01.11.2017 року вих. № 132/5-02-01-01 відповідач зазначив, що при проведенні позивачеві перерахунку пенсії з 01.02.2014 року за її заявою від 05.02.2014 року була врахована заробітна плата за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2013 року по індивідуальним відомостям про застраховану особу. Оскільки на момент проведення перерахунку щомісячна середня заробітна плата в Україні за листопад 2013 року та за грудень 2013 року були не визначені і розраховані умовно, тому після уточнення з 01.03.2014 року було перераховано відповідний коефіцієнт, що за твердженням відповідача відповідає положенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

2) щодо розбіжностей обчислення пільгового стажу, розрахованого відповідачем (07 років 09 місяців 18 днів) та обчисленого згідно подання ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» (07 років 11 місяців 09 днів) відповідач пояснив, що оскільки згідно наданих відомостей про кількість підземних спусків позивача кількість таких спусків у листопаді та у грудні 1998 року була меншою за 50% робочого часу, зазначений період не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, таким чином, пільговий стаж позивача склав: 7 років 11 місяців 9 днів - 1 місяць 22 дня = 7 років 9 місяців 18 днів.

Позивач надіслала на адресу суду відповідь на відзив, у якій заперечила проти аргументів відповідача, обґрунтовуючи свою позицію тим, що пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає зайнятість працівників повний робочий день.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, перебуває на обліку відповідача як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах (робота за списком № 1).

Відповідач – Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) є суб’єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що 07 квітня 2009 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області із заявою про призначення пенсії по списку № 1.

Протоколом управління від 09.06.2009 року № 8304 позивача взято на пенсійний облік та призначено пенсію на пільгових умовах («робота за списком 1») з 24.03.2009 року.

Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів справи, дії та/або бездіяльність відповідача щодо призначення/розміру призначеної пенсії позивачем не оскаржувалась.

Також судом встановлено, що позивачеві пільгова пенсія згідно списку № 1 була призначена як працівнику ВП «Шахта «Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» за період її роботи з 09.11.1998 року по 18.10.2006 року (07 років 11 місяців 09 днів) на посаді дільничого гірничого нормувальника, зайнятого на підземних роботах 50 % та більше робочого часу на рік дільниця ШУ, що передбачена Списом 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1гта підтверджується пільговою довідкою підприємства.

Як вбачається із позовної заяви та відзиву, спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо не обчислення/ не перерахунку пенсії позивача на підставі вимог Закону України «Про престижність шахтарської праці».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 13 зазначеного закону, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Закон України від 02 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі – Закон № 345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.

Дія цього Закону, відповідно до положень частини першої, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Нормами статті 8 Закон № 345-VI визначені особливості пенсійного забезпечення. Так, мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону № 345-VI поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом № 345-VI є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.

Пунктом 2 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», який затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.112005 р. № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80% робочого часу, встановленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.

Як встановлено судом раніше на підставі довідки підприємства, позивач працювала з 09.11.1998 року по 18.10.2006 року на посаді дільничого гірничого нормувальника, зайнятість якого на підземних роботах передбачає 50 % та більше робочого часу на рік та передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1 пункту «г».

Пунктом «а» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, віднесено до Списку № 1 всіх робітників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

На підставі системного аналізу зазначених норм права суд доходить висновку, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені цим Законом додаткові гарантії у виплаті та підвищенні пенсії, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Отже, оскільки посада, на якій працювала позивач відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то позивач права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону № 345-VI не має.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 28 січня 2014 року у справі № 21-455а13 та 24 червня 2014 року № 21-236а14.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Однак, презумпція винуватості не є абсолютною. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень-відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі та не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд не вбачає протиправності в діях відповідача, отже, вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини п’ятої статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, розпорядження протиправним і його скасування, визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії та боргу відмовити повністю.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті та підписано 21 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.