Постанова № 76656467, 24.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/326/18 Головуючий у І інстанції Кисіль О. А.Провадження № 22-ц/780/3617/18 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 24.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді - доповідача Верланова С.М., суддів - Савченка С.І., Сліпченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 відповідно до підписаної нею заяви від 30 січня 2013 року отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач дала згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між нею і ПАТ КБ «ПриватБанк» договір. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

У порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 21 лютого 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 13 820 грн. 45 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 287 грн. 43 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 400 грн. 45 коп., пені у розмірі 4 998 грн. 26 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 634 грн. 31 коп. З наведених підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вказаному вище розмірі.

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 613 грн. 34 коп. та судові витрати у розмірі 334 грн. 78 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, пені та штрафу і ухвалити нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задовольнити у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині позивач просить заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем доведено, що між сторонами укладено кредитний договір, а також факт користування відповідачем банківськими послугами, які надавав позивач. Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України. Також вказує, що штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 634 грн. 31 коп., за неналежне виконання умов договору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, оскільки вони передбачені Тарифами банку.

Відповідач ОСОБА_2 не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводів в частині задоволення вимоги позову ПАТ КБ «ПриватБанк про стягнення заборгованості по тілу кредиту апеляційна скарга не містить, тому відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК України законність ухваленого рішення суду першої інстанції в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване заочне рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами, а умовами договору не урегульовано розмір процентів за користування ними. При цьому позивачем, всупереч вимог закону, на власний розсуд без погодження з відповідачем збільшено розмір відсоткової ставки за користуванням кредитними коштами. Тому суд дійшов висновку, що до правовідносин, які склалися між сторонами в частині визначення процентів за користування кредитними коштами слід застосовувати положення параграфа 1 глави 71 ЦК України та їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що становить 825 грн. 91 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно анкети - заяви від 30 січня 2013 року ОСОБА_2 виявила бажання оформити на своє ім`я кредитний ліміт по платіжній картці та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг та згодна з його умовами. Вона зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.7).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що ОСОБА_2 відповідно до підписаної нею заяви від 30 січня 2013 року отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, платіжна карта «Універсальна». Однак, у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного внесення платежів за договором не виконала, внаслідок чого станом на 21 лютого 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 13 820 грн. 45 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 287 грн. 43 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6 400 грн. 45 коп., пені у розмірі 4 998 грн. 26 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 634 грн. 31 коп.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду власний розрахунок заборгованості (а.с.6), анкету - заяву позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 30 січня 2013 року (а.с.7), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.8), витяг з Умов та правил надання банківських послуг без підпису ОСОБА_2 (а.с.9-23), ксерокопію паспорта ОСОБА_2 (а.с.24).

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).

Встановлено, що в анкеті-заяві від 30 січня 2013 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 30 січня 2013 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено укладення з відповідачем 30 січня 2013 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.

В анкеті-заяві від 30 січня 2013 року відповідач лише виявила бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» та погодила, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомлена з договором про надання банківських послуг та згодна з його умовами. Вона зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».

Натомість, зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 в період з 24 липня 2014 року по 01 лютого 2018 року періодично вчиняла дії щодо сплати заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання нею факту отримання кредитних коштів, проте після 09 червня 2017 року не сплачувала кошти на погашення заборгованості за кредитом, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором видно, що розмір заборгованості відповідача по тілу кредиту становить 1 287 грн. 43 коп. (а.с.6), яку суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 24 липня 2014 року по 21 лютого 2018 року фактично користувалася наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 1 287 грн. 43 коп., а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що розмір процентів підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16, та становить 825 грн. 91 коп.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем доведено, що між сторонами укладений кредитний договір, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування та сплати процентів за кредитом, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із заочним рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені та штрафу.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк про стягнення штрафу та, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише штраф у розмірі 500 грн.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Як вбачається зі змісту позову, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь окрім заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами за користування кредитом також пеню у розмірі 4 998 грн. 26 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 634 грн. 31 коп., посилаючись на те, що при непогашенні суми простроченого кредиту згідно з п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на сайті банку. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту. Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умовам та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від сум позову.

Водночас, по справі встановлено, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало належних і допустимих доказів на підтвердження того, що долучені до матеріалів справи Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника та, відповідно, чи брала на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені у розмірі 4 998 грн. 26 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штраф (процентна складова) у розмірі 634 грн. 31 коп., є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Однак суд першої інстанції на вказані обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 500 грн.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 500 грн., та враховуючи, що судом першої інстанції у порушення вимог ст.265 ЦПК України стягнуто заборгованість у загальному розмірі без визначення складових цієї заборгованості, то колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню у повному обсязі відповідно до ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з наведених вище підстав.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

ПАТ КБ «ПриватБанк» за подання позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 1 762 грн. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ПАТ КБ «ПриватБанк», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 269 грн. 43 коп.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 11 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 січня 2013 року у розмірі 2 113 грн. 34 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом розмірі 1 287 грн. 43 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 825 грн. 91 коп.

У задоволенні решти позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 269 грн. 43 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді