Постанова № 76656288, 18.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/1849/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючої : Готри Т.Ю.,

суддів : Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В.,

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2018 року в справі (головуючий суддя Марусяк М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс», Рахівської міської ради Закарпатської області, 3-ї особи ОСОБА_8 про визнання членом сім»ї наймача та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в комунальній власності та знаходиться на балансі Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс». Зазначене житлове приміщення є відокремленим, зокрема від квартири №2 в цьому будинку, і має індивідуальний вхід з вулиці. Наймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4, зі згоди якого вона у 1984 році вселилась в цю квартиру, в якій проживає по теперішній час. ОСОБА_4 вона знала ще до вселення, оскільки раніше проживала в сусідній квартирі та допомагала йому по господарству, так як його дружина померла і він перестав дбати про себе. Після фактичного припинення шлюбних відносин зі своїм чоловіком вона змушена була виселитись з квартири АДРЕСА_2 та почала шукати собі інше житло. Дізнавшись про це ОСОБА_4 запропонував їй вселитись до його помешкання, в якому вона проживає з 1984 року і по теперішній час, а з 11.05.1989 року є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_7, що стверджує відміткою у паспорті в графі «місце проживання».

Жодних угод між нею та ОСОБА_4 про порядок користування житловим приміщенням не укладалось. Інших осіб, окрім неї та ОСОБА_4 у даній квартирі, на момент її вселення до квартири, не проживало.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 вона продовжила проживати в цій квартирі, в якій проживає по теперішній час. За період проживання в цій квартирі вона сплачувала комунальні платежі та здійснювала ремонт цієї квартири після паводку, що мав місце у 2001 році.

11 серпня 2017 року вона подала до МКП «Рахівкомунсервіс» заяву про те, щоб з нею, як членом сім»ї наймача ОСОБА_4, який помер у 1992 році, було укладено договір найму. Однак зазначена заява залишилась без відповідного реагування.

Посилаючись на те, що вона зі згоди наймача ОСОБА_4 вселилась до квартири АДРЕСА_3, внаслідок чого набула право користування цим жилим приміщенням нарівні з наймачем, правомірність користування яким не заперечується відповідачем МКП «Рахівкомунсервіс», з яким нею укладено відповідні договори з комунальних послуг, але її вимоги про переукладення з нею договору найму на даний момент проігноровані, просила суд : - визнати її, ОСОБА_1, членом сім»ї наймача квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4, який помер; - зобов»язати Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс» укласти з нею договір найму житлового приміщення, розташованого за адресою : квартира АДРЕСА_4.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, поданій її представником ОСОБА_5, просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_5, які апеляційну скаргу підтримали, представника третьої особи ОСОБА_8 адвоката Поштак Ю.С., яка апеляційну скаргу не визнала, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1, згідно договору найму, укладеного в листопаді 1978 року, була ОСОБА_7, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і проживала разом із ним в цій квартирі (т.1 а.с.16-19, 192).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла, що стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (т.1 а.с.188).

Після смерті ОСОБА_7 у вказаній квартирі залишився проживати її чоловік ОСОБА_4

Позивачка ОСОБА_1 є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_7 з 11 травня 1989 року, що стверджується її відміткою у паспорті, оглянутого в суді апеляційної інстанції, копія якого міститься у матеріалах справи (т.1 а.с.22).

З рішенням виконавчого комітету Рахівської міської Ради народних депутатів №159 від 27.12.1990 р. слідує, що піклувальником пристарілого ОСОБА_4 призначено його онука ОСОБА_8, мешканця АДРЕСА_7.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер (т.1 а.с.190).

Згідно копії паспорта ОСОБА_8, він є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_7 з 10 лютого 1993 року.

З довідки, виданої керуючою Ощадбанку 18.03.2016 року за №303 ОСОБА_8. слідує, що він дійсно зареєстрований в списках на приватизаційні папери за адресою : АДРЕСА_5 і отримав приватизаційний сертифікат КР НОМЕР_1 20.11.1995 року, що стверджується відміткою в паспорті ОСОБА_8 у графі «особливі відмітки».

Позивачка ОСОБА_1 в судовому порядку оспорювала право ОСОБА_8 щодо користування спірною квартирою шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_8, 3-х осіб Рахівської міської ради Закарпатської області, Рахівського міського комунального підприємства «Рахівкомунсервіс» про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, за результатом розгляду якого рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2017 року, що набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_6 (а.с.100-111).

Однак ОСОБА_8, який є зареєстрованим у спірній квартирі і отримав приватизаційний сертифікат, ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.12.2017 року до участі в даній справі був залучений в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (а.с.120-121).

Враховуючи, що предметом спору є визнання позивачки ОСОБА_1 членом сім»ї наймача квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4, який помер, право користування якою також має і ОСОБА_8, який є зареєстрованим в цій квартирі, але судом першої інстанції до участі в справі в якості відповідача залучений не був, і позивачка до нього, як відповідача, вимог не пред'являла, внаслідок чого суд вирішив питання про його права та обов'язки.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 в якості відповідача зазначила Рахівське міське комунальне підприємство «Рахівкомунсервіс», який не має відповідати за позовною вимогою про визнання ОСОБА_1 членом сім»ї наймача квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4, який помер, в даній справі, що вказує на пред'явлення позивачкою позову до неналежного відповідача.

Однак, в процесі розгляду справи, в порядку ст.33 ЦПК України (2004 р), не здійснювалася заміна відповідача чи залучення до справи співвідповідача, якою було передбачено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно частини першої статті 51 ЦПК України (2017 року, чинної на час розгляду справи судом та ухвалення судового рішення) суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до закріпленого в статті 11 ЦПК України (2004 р.) та в статті 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за змістом ч.1 ст.33 ЦПК України (2004 р) і статті 51 ЦПК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача - можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або ж залучення в якості співвідповідача особи, яка має відповідати за позовом.

Однак, розглядаючи дану справу місцевий суд не виконав вимоги ч.4 ст.10 ЦПК (2004р.), ст.12 ЦПК України, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача за правилами ст.33 ЦПК України (2004 р), ст. 51 ЦПК України та не попередив позивача про наслідки не вчинення даної процесуальної дії.

Апеляційний суд, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати співвідповідачів на стадії апеляційного провадження.

Встановивши, що позов, а саме позовну вимогу про визнання ОСОБА_1 членом сім»ї наймача квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_4, який помер, пред'явлено не до всіх відповідачів, які мають відповідати за цією вимогою, і ОСОБА_8, на права та обов'язки якого може вплинути судове рішення, не був залучений до участі у справі в якості співвідповідача, тому зважаючи на вказані порушення норм процесуального права судова колегія вважає, що рішення суду підлягає обов'язковій зміні в його мотивувальній частині з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК, як пред'явленого не до всіх відповідачів, що мають відповідати за позовом, що не позбавляє права позивача на звернення до суду із самостійним позовом до осіб, які мають відповідати за таким позовом. Резолютивну частину рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1

- задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2018 року - змінити в його мотивувальній частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Головуюча : Судді :