Рішення № 76655918, 24.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. Справа№805/2683/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 17.04.2018 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування розпорядження № 195675 від 26.01.2018 та зобов'язання здійснити нарахування та виплату належної пенсії за віком з 01.02.2018 на рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Альфабанк".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона до моменту виникнення спірних правовідносин отримувала пенсію за віком. 03.02.2017 зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_1. та звернулася до установи відповідача із заявою про продовження виплати пенсії. Розпорядженням відповідача від 26.01.2018 №195657 виплата пенсії призупинена.

У подальшому, листом відповідача від 23.03.2018 № 3922/02 їй роз'яснено, що вона має право та повинна звернутися до УСЗН за довідкою внутрішньо переміщеної особи або за письмовою відмовою від видачі такої довідки.

Позивач, посилаючись на положення Конституції України, вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення" тощо, просить суд скасувати розпорядження № 195675 від 26.01.2018 та зобов'язати здійснити нарахування та виплату належної пенсії за віком з 01.02.2018 на рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Альфабанк".

Відповідач заперечував проти позовних вимог, у зв'язку з чим 18.06.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивач, у розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на зміну місця реєстрації.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2018 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27 червня 2018 року.

27 червня 2018 року оголошено перерву до 26 липня 2018 року.

26 липня 2018 року учасники справи у судове засідання не з'явились.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче судове засідання призначено на 03.09.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 вересня 2018 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Відповідно до посвідчення серії АГ № 197895, ОСОБА_1 має право на одержання пенсії за віком.

Відповідно до довідки УСЗН Селидівської міської ради Донецької області від 28.10.2015 №1422012190, ОСОБА_1 постійно проживала у АДРЕСА_2 і перемістилась з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_3.

У лютому 2017 року позивач звернувся до установи відповідача із заявою про виплату пенсії та, як вбачається з матеріалів пенсійної справи і не заперечується сторонами, отримував її до 01.02.2018.

Розпорядженням Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26.01.2018 № 195657 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018. Зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована на підконтрольній українській владі території з 03.02.2017 та реєстрація згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, відсутня.

Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 23.03.2018 № 3922/02 повідомив, що внутрішньо переміщена особа не втрачає свого статусу з підстав зміни місця реєстрації. Водночас, дана особа має право за власним бажанням подати заяву до УСЗН про відмову від довідки ВПО. Враховуючи зазначене, виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2018 призупинена. Для поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до відповідача та подати заяву та діючу довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у реєстрації внутрішньо перемішеної особи, яка винесена УПСЗН.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідач про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком прийнято не у відповідності до ч. 1 ст. 49 вказаного Закону, а отже правові підстави для вчинення дій щодо припинення виплати пенсії у відповідача відсутні.

Посилання представника Управління на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказані постанови не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, а, отже, приходить до висновку про необхідність скасування спірного розпорядження.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату належної пенсії за віком з 01.02.2018 на рахунок, відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Альфабанк", суд зазначає, що згідно п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до постанови КМУ від 13 вересня 2017 року № 689 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів Державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, судовому захисту підлягають саме порушені права та інтереси позивача на момент звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду належних доказів щодо наявності у нього відкритого розрахункового рахунку у Публічному акціонерному товаристві «Альфабанк». Матеріали справи не містять доказів звернення позивача із заявою про виплату пенсії саме на розрахунковий рахунок, відкритий в ПАТ «Альфабанк», за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено в її задоволенні.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо передчасності позовних вимог про зобов'язання здійснювати виплату пенсії саме на рахунок, відкритий у ПАТ «Альфабанк».

Відповідно до встановлених у справі обставин та наявних доказів, наданих сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 29 січня 2018 року позивачеві відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України визначено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть сплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року складає 1762 грн.

Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір у сумі 528,60 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (85487, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6; ЄДРПОУ 41247274) про скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6; ЄДРПОУ 41247274) № 195675 від 26.01.2018.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6; ЄДРПОУ 41247274) здійснити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 (85487, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком з 01.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6; ЄДРПОУ 41247274) за рахунок бюджетних асигнувань на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 вересня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.