Рішення № 76655311, 29.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року Справа № 804/4322/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняУсенко Д.Ю. за участі: представника позивача представника відповідача Воронов Ю.В. Борисова Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" за результатами якої складено акт перевірки від 27 грудня 2017 року за № 35802/04-36-14-16/36093812;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19 лютого 2018 року за № 0003751416, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 150 040грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 75020 грн., а в сьому на суму 225 060 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 20 грудня 2017 року за № 0023461416, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" застосовано штраф в розмірі 510,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у відповідача були відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для призначення та проведення даного виду перевірки, крім того оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки, інформація в якому не відповідає об'єктивній дійсності, а отже, відповідачем здійснено безпідставне донарахування грошових зобов'язань, що тягне за собою негативні наслідки майнового характеру для позивача.

Ухвалою суду від 13.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

10.07.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що висновки за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року в частині встановлених порушень податкового законодавства, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.

18.07.2018 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію викладену в адміністративному позові та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

01.08.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву та зазначено, що відповідь на відзив позивача жодним чином не спростовує суті виявлених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в ході перевірки порушень.

02.08.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та заперечення на відповідь на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» зареєстроване 22.08.2008 року № 12241020000043811 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради.

На підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за № 7038-п від 12.12.2017 року та направлення на проведення перевірки від 13.12.2017 року за № 13439 посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2016 року.

19.12.2017 року складено акт про ненадання документів до перевірки ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» № 34324/04-36-14-16/36093812.

20.12.2017 року на підставі акта від 19.12.2017 року № 34324/04-36-14-16/36093812 контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0023461416.

27.12.2017 року, за результатами перевірки, складено Акт про результати документальної позапланової перевірки № 35802/04-36-14- 16/36093812.

Перевіркою встановленні наступні порушення ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» занижено податок на додану вартість всього на суму 150 040,00 грн. за листопад 2016 року на суму 150 040,00 грн.

10.01.2018 року позивачем було складено та направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0023461416 від 20.12.2017 року до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.03.2018 року скаргу ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0023461416 від 20.12.2017 року залишено без змін.

19.02.2018 року на підставі акта від 27.12.2017 року № 35802/04-36-14- 16/36093812 контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003751416.

20.03.2018 року позивачем було складено та направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0003751416 від 19.02.2017 року до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 22.05.2018 року скаргу ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0003751416 від 19.02.2017 року залишено без змін.

Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень, з урахуванням результатів їх оскарження, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0023461416 від 20.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано судом і не заперечується сторонами, у зв'язку з проведенням контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01 вересня 2016 року по 31 жовтня 2016 року було складено запит №2 від 19.12.2017 року про надання до перевірки у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, який вручено під підпис фінансовому директору ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» - Рижову М.В., 19.12.2017 року об 13 год. 19 хв. Термін надання документів було встановлено - 19.12.2017 року до 16 год. 00 хв.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги запиту не було виконано, а саме, означені вище документи не було надано в строк визначений у запиті №2 від 19.12.2017 року.

Відповідь на запит №2 від 19.12.2017 року платником податків було надано 22.12.2017 року за вих. №1222-02 Р, яке зареєстровано у ГУ ДФС у Дніпропетровській області 26.12.2017 року за вх. № 28625/10.

Вказана відповідь не містила документів, що були запитані контролюючим органом 19.12.2017 року, а саме не було надано:

- первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі, ТТН, рахунки-фактури, сертифікати якості та інше), на реалізацію товарів контрагентам покупцям, які були знайдені в межах укладених агентських договорів з ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493) за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року;

- банківські виписки за перевіряємий період, оборотно-сальдова по рахунку 31 «рахунки в банках» на реалізацію товарів контрагентам покупцям, які були знайдені в межах укладених агентських договорів з ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493) за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року;

- інформацію про умови агентських договорів, згідно яких відбувалась фінансово-господарська діяльність з підприємством ТОВ «Альт-Стандарт» (код ЄДРПОУ 40142493) за період вересень-жовтень 2016 року, особливо в частині формулювання пункту п.п. 1 п. 1 Загальні положення, а саме: сприяння укладанню та виконанню договорів постачання покупцем.

Порядок отримання податкової інформації контролюючими органами регламентовано ст. 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (надалі за текстом - ПК України).

Зокрема, п.73.3. ст.73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з п.85.8 ст.85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510,00 гривень.

На підставі вищевикладеного, суд погоджується з обґрунтованістю висновків відповідача щодо порушення податкового законодавства відповідачем в частині неподання до контролюючого органу відповіді на запит №2 від 19.12.2017 року у строк передбачений цим запитом, що стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0023461416 від 20.12.2017 року.

Суд зазначає, що отримавши запит №2 від 19.12.2017 року о 13 годині 19 хвилин, позивач жодним чином не вжив заходів щодо його виконання. Суд не сприймає відповідь від 22.12.2017 року як належне виконання запиту, оскільки вказана відповідь надана не у встановлений строк та у неповному обсязі. Також суд не бере до уваги доводи позивача, що у нього не було часу підготувати вказані у запиті документи, так як останній не відреагував на вказаний запит та не повідомив контролюючий орган про неможливість надати запитувані документи у встановлений строк.

Щодо законності призначення та проведення документальної позапланової перевірки на підставі наказу № 7038-п від 12.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1ст.75 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового Кодексу України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

78.1.3. платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Пунктом 78.4 ст.78 Податкового Кодексу України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Так, судом встановлено та не заперечується самим позивачем, що відповідальними особами позивача було допущено посадову особу Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області до проведення перевірки на підставі наказу № 7038-п від 12.12.2017 року.

Між тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Відтак, суд вважає, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна», оскільки права останнього можуть порушити лише наслідки проведення такої перевірки та винесені за її наслідками відповідні рішення.

Крім того, позивачем не зазначено, які саме дії під час проведення перевірки були протиправними.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, у зазначених вище спірних правовідносинах діяв в межах та у спосіб, які передбачені вимогами чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003751416 від 19.02.2018 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту акту, предметом її проведення слугували взаємовідносини позивача з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01.09.2016 року по 31.10. 2016 року.

Так, 15.09.2016 року між ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» та ТОВ «Альт-Стандарт» укладено договір поставки № 115 в рамках якого Сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 на суму 192 720,00 грн.

Відповідно до положень розділу І Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - на умовах даного Договору прийняти та оплатити продукцію в подальшому «Товар», технічні характеристики, кількість та ціна якого вказується у специфікаціях, що являють собою невід'ємну частину даного Договору.

В рамках договору, 27.10.2016 року, Сторонами оформлено факт передачі Товару за видатковою накладною № 411 на суму 192 720,00 грн.

Транспортування товару здійснено шляхом залучення перевізника ТОВ «Ра Транс», що підтверджується товарно-супровідним документом №172 від 27.10.2016 року.

Також, Постачальником виписано податкову накладну № 411 від 27.10.2016 року.

Оплата вартості Товару здійснена в безготівковій формі.

Загальний розмір ПДВ в рамках поставки склав 32 120,00 грн.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, контролюючий орган посилається на той факт, що до проведеної перевірки не надано жодного документу які підтверджують транспортування товару до складу м. Дніпро вул. Стартова, 20.

Також, відповідно до бази даних ДФС та Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Альт-Стандарт» протягом 2016 року не закуповувало товар реалізований на адресу позивача.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договору № 115 від 15.09.2016 року з контрагентом позивача - ТОВ «Альт-Стандарт», та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов договору № 115 від 15.09.2016 року, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи копією договору постачання, рахунку-фактури, видаткової накладної, банківських виписок, ТТН, податкових накладних, які досліджені судом.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Разом з цим, відповідач також стверджує, що ТОВ «Альт-Стандарт» протягом вересня 2016 року не реалізовував ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» електротоварів, оскільки відповідно до баз ЄРПН ТОВ «Альт-Стандарт» протягом 2016 року не закуповував електротовари. Останній вказує на обов'язок складання податкової накладної за результатами здійснення господарської операції.

Проте, згідно відповіді ТОВ «Альт-Стандарт» на запит адвоката Воронова Ю.В., поставлений в межах договору №115 від 15.09.2016 року електротовар, придбано ТОВ «Альт-Стандарт» в рамках цивільно-правових договорів з суб'єктами господарювання, які не є платниками податку на додану вартість, у зв'язку з чим податкові накладні не складались та не реєструвались.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору постачання №115 від 15.09.2016 року.

Проте, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Альт-Стандарт» заснованих на договорах агентських послуг, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що у перевіряємому періоді між ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» та ТОВ «Альт - Стандарт» укладено наступні агентські договори: № 47 від 15 лютого 2016 року, № 72 від 12 липня 2016 року, № 71 від 11 липня 2016 року, № 58 від 16 травня 2016 року, № 52 від 12 квітня 2016 року, № 77 від 14 липня 2016 року, № 62 від 17 травня 2016 року, № 49 від 16 березня 2016 року, № 54 від 13 травня 2016 року.

Зі змісту договорів, судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.2 зазначених договорів послуги надаються Комерційним агентом (ТОВ «Альт - Стандарт») у сфері маркетингу в наступному порядку:

- пошук потенційних покупців обладнання на умовах запропонованих Довірителем (ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна»);

- проведення попередніх переговорів та сприяння укладанню договорів постачання між Довірителем та покупцями;

- контроль за виконанням умов укладених договорів постачання з боку покупців обладнання, а також сприяння повному та своєчасному виконанню всіх умов укладених договорів.

Так, відповідно до звітів, які складені Комерційним агентом на виконання умов агентських договорів: № 47 від 15 лютого 2016 року, № 72 від 12 липня 2016 року, № 71 від 11 липня 2016 року, № 58 від 16 травня 2016 року, № 52 від 12 квітня 2016 року, № 77 від 14 липня 2016 року, № 62 від 17 травня 2016 року, № 49 від 16 березня 2016 року, № 54 від 13 травня 2016 року встановлено, що Комерційний агент вивчив ринки збуту, які цікавлять Довірителя та знайшов наступних покупців продукції Довірителя: ПРАО «ЕМЗ», ПРАО «ММКИ», ТОВ «АВАКС УКРАЇНА», ПАТ «НКМЗ», ПАО «РКТК», ПАО «Запорожсталь», ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», ПРАО «ИнГОК».

Проте, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, за результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 15.02.2016 року, тоді як угода між ПРАО «ЕМЗ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 13.12.2013 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПРАО «ЕМЗ» ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 16.05.2016 року, тоді як угода між ПРАО «ММКИ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 19.04.2016 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПРАО «ММКИ» ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 14.07.2016 року, тоді як угода між ТОВ «АВАКС УКРАЇНА» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 25.05.2016 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ТОВ «АВАКС УКРАЇНА», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 11.07.2016 року, тоді як угода між ПАТ «НКМЗ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 17.01.2014 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПАТ «НКМЗ», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 17.05.2016 року, тоді як угода між ПАО «РКТК» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 29.05.2012 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПАО «РКТК», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 12.04.2016 року, тоді як угода між ПАО «Запорожсталь» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 03.02.2016 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПАО «Запорожсталь», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 12.07.2016 року, тоді як угода між ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 07.05.2015 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

За результатами аналізу ЄРПН та договору між TOB «АЛЬТ-СТАНДАРТ» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» встановлено - угода на агентські послуги по пошуку покупця певного виду продукції укладена 13.05.2016 року, тоді як угода між ПРАО «ИнГОК» та ТОВ «ТД «Ідея Ліхт Україна» на реалізацію продукції укладена 10.01.2016 року. Вказаний факт свідчить про тривалість взаємовідносин позивача та ПРАО «ИнГОК», ще до існування взаємовідносин з ТОВ «Альт-Стандарт».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вже мав триваючі взаємовідносини з контрагентами вказаними в агентських договорах на протязі 2015-2017 років.

Суд зазначає, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє (ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України).

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ч. 1 ст. 297 ГК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового КОДЕКСУ України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може мати місце лише при умові, що платник податків має намір отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Оскільки реальність вчинення вищевказаних господарських операцій відсутня, відтак правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Альт-Стандарт» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, посилання позивача на той факт, що завдяки роботі ТОВ «Альт-Стандарт» вдалось укласти з позивачем договори постачання, договори купівлі продажу, суд не приймає до уваги, оскільки такі договори були укладені у 2016 року, у той час як договори поставки та договори купівлі-продажу товарів було укладено у період 2012-2016 роки.

Тобто, досліджувані господарські операції з виконання умов агентських договорів зазначених вище, укладених між позивачем з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року, не містять реального характеру, у зв'язку із чим, суд погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 27.12.2017 року № 35802/04-36-14-16/36093812, щодо заниження суми податку на додану вартість за цими відносинами.

За таких обставин, в ході розгляду справи, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альт-Стандарт» за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року на суму 117 920,00 грн. знайшли своє підтвердження.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 лютого 2018 року за № 0003751416, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в частині 48 180 грн., з яких 32 120 грн. за основним платежем та 16 060 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» за результатами якої складено акт перевірки від 27 грудня 2017 року за № 35802/04-36-14-16/36093812, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 лютого 2018 року за № 0003751416, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в частині 176 880 грн., з яких 117 920 грн. за основним платежем та 58 960 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 20 грудня 2017 року за № 0023461416, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» застосовано штраф в розмірі 510 грн. - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ідея Ліхт Україна» судові витрати у розмірі 722,70 грн..

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 07 вересня 2018 року.

Суддя В.В. Горбалінський