Ухвала суду № 76655076, 19.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 вересня 2018 року Справа 0440/6953/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогами:

- визнати на підставі статті 19 Конституції України, що до повноважень Дніпропетровської обласної державної адміністрації відноситься вирішення питань пов'язаних з забезпеченням особистих немайнових прав громадянина України ОСОБА_1, а саме: права на життя, права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, права на недоторканність ділової репутації, права на захист авторських прав та матеріальних і моральних інтересів;

- визнати на підставі статті 19 Конституції України, що до повноважень Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації відноситься вирішення питань пов'язаних з забезпеченням особистих немайнових прав громадянина України ОСОБА_1, а саме: права на життя, права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, права на недоторканність ділової репутації, права на захист авторських прав та матеріальних і моральних інтересів;

- визнати згідно статті 28 закону України «Про звернення громадян», про відсутність контролю з боку Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо законності дій Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації Дніпропетровської обласної державної адміністрації по забезпеченню конституційних прав винахідників технології ОСОБА_1 «Екотерм», зокрема забезпечення з боку держави особистих немайнових прав на життя та на безпечне для життя і здоров'я довкілля, та виконання по відношенню до сім'ї ОСОБА_1 цими державними органами влади статті 48 та статті 49 Конституції України, а саме: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло», «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування», та зобов'язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію здійснити контроль щодо забезпечення особистих немайнових прав сім'ї ОСОБА_1 в опалювальний період 2018-2019 років на життя та безпечне для життя і здоров'я довкілля, зокрема:

1) шляхом скасування рішення про відмову у виділені субсидії на опалювальну площу будинку 181 кв. м.;

2) шляхом звернення до Мінсоцполітики та КМУ з проханням вирішити питання про виділення ОСОБА_1 субсидії на опалювальну та жилу площу 181 кв. м. для забезпечення особистих немайнових прав ОСОБА_1 на життя та безпечне для життя і здоров'я довкілля та негайно відновити особисті немайнові права громадянина України ОСОБА_1 на життя та безпечне для життя і здоров'я довкілля;

- визнати бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розгляді скарги ОСОБА_1 від 06.09.2018 р. реєстраційний №: БЛ-8497325 (додаток 1) як таку, що порушує особисте немайнове право ОСОБА_1 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та відновити, згідно частини другої статті 276 Цивільного кодексу України, а саме: «Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням», статті 10 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: «Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України», статті 11 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»: «Порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України», порушене особисте немайнове право ОСОБА_1 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, які фізична особа здійснює самостійно, має право вимагати від посадових та службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, які належать кожній фізичній особі від народження або за законом та не мають економічного змісту, тісно пов'язані з фізичною особою, яка не може відмовитися від особистих не майнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав та володіє ними довічно та зміст яких становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері приватного життя, а саме: право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу літературної, художньої, наукової та технічної творчості, право на недоторканність ділової репутації та інше, шляхом призначення ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, субсидії на опалювальну та жилу площу у розмірі 181 кв. м. (додаток 2), що не порушує розмір опалювальної та жилої площі будинку, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 № 848);

- відшкодувати за рахунок держави моральні збитки у розмірі 1000 (тисячу) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за порушене особисте немайнове право ОСОБА_1 на життя та особисте немайнове право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на підставі статті 56 Конституції України, та матеріальні збитки у розмірі одного мільярда гривень, які завдані протиправними діями Дніпропетровської обласної державної адміністрації починаючи з 2005 року при розгляді звернень винахідників технології ОСОБА_1 «Екотерм» щодо реалізації екологічних прав шляхом запровадження у виробництво альтернативної сировини - «Теплоагенти Благути©».

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред'явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161.

Недотримання встановленого цим Кодексом порядку звернення до адміністративного суду, залежно від обставин може тягнути за собою залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з приписами пункту 2 та 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по-батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що позивачем всупереч вищенаведених приписів у позовній заяві не було зазначено ідентифікаційного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача.

Згідно частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Проте в порушення зазначеної норми позивачем не додано до позовної заяви копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Також суд вказує, що позивач надає до позовної заяви докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, які в свою чергу не можуть стосуватися предмету доказування, оскільки стосуються прав та інтересів інших осіб, а саме ОСОБА_2: лист Департаменту екології та природних ресурсів від 23.05.2017 року № 3-3259/0/261-17, лист Міністерства промислової політики України від 14.02.2006 року № 21/5-4-53.

Суд відзначає, що вимоги до письмових доказів встановлені у статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином позивачу необхідно надати належні докази у справі, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги (з наданням також їх копій для направлення відповідачу).

Також, згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»).

За змістом позовних вимог, предметом позову є вимоги, що містять немайновий характер.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач, звертаючись до суду з пов'язаними немайновими вимогами повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 704,80 грн.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем в порушення частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оригіналу доказу сплати судового збору за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви, яка містить вимоги немайнового характеру, в сумі 704,80 грн., до матеріалів адміністративного позову не надано.

Таким чином, позивачу слід сплатити та надати до суду доказ сплатити судового збору із заявлених ним немайнових вимог, у розмірі 704,80 грн., сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Разом з тим, у позовній заяві викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якій позивач посилається на тяжкий матеріальний стан.

Розглянувши вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно пункту першого частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Суд також враховує позицію Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 р. "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору". Зокрема, у вказаному аналізі зазначено, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності таких коштів для сплати судового збору.

Викладаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивач на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надав довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 6964/02-06/07 від 24.05.2018 р. про отримання ним пенсії за віком, за період з січня 2017 по грудень 2017 року всього на суму 20619,37 грн., а також довідку Дніпровської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1112/04-17-08-23 від 12.07.2018 року, згідно якої інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. відсутня.

Жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища, позивачем не надано.

Надаючи оцінку наданим позивачем довідкам, суд зазначає, що не може прийняти їх як докази скрутного матеріального стану позивача, оскільки з наданих документів не вбачається сума загального отриманого позивачем сукупного доходу за 2017 рік та за останні 12 місяців, зважаючи на те, що позов подано до суду у вересні 2018 року.

Крім того, сума судового збору, що має бути сплачена за подання даного позову (704,80 грн.), не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік (20619,37 грн.).

За викладених обставин, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову, у зв'язку з чим, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн. за заявлені ним позовні вимоги немайнового характеру, або надати до суду належним чином оформлене та мотивоване клопотання про звільнення/відстрочення сплати судового збору, з наданням належних доказів скрутного матеріального стану (отриманого ним сукупного доходу за 2017 рік та за останні 12 календарних місяців) станом на час звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду оригіналу позовної заяви, складеної з урахуванням вимог частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України; надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн., із заявлених позивачем немайнових вимог, сплаченого на реквізити: одержувач - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 37989253, розрахунковий рахунок 34316206084014, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; належні докази у справі, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги (з наданням також їх копій для направлення відповідачу), засвідчених відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) С. В. Прудник