Рішення № 76654884, 24.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2018 р. Справа№805/3861/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними и та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.05.2018 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій неправомірними и та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком, раніше перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Центрально-Міського району м. Макіївка Донецької області. У зв'язку з проведенням АТО, позивач отримав довідку про взяття на облік тимчасово переміщеної особи та взято на облік до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області. Проте відповідач без правових підстав припинив нарахування та виплату пенсії. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Відповідач заперечував проти позовних вимог, 16.07.2018 засобами поштового зв'язку надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що в органах Пенсійного фонду України проводиться перевірка Бази отримував пенсійних виплат - внутрішньо переміщених осіб на її відповідність до вимог діючого законодавства. Перевірка здійснюється Міністерством соціальної політики на підставі інформації служби безпеки України, головного центру обробки спеціальної інформації Державно прикордонної служби України про внутрішньо переміщених осіб, статус яких як отримувачів соціальних виплат викликає у органів Служби безпеки України питання та потребує документального підтвердження або не підтвердження факту проживання на підконтрольній території. Під час проведення перевірки виплата пенсій пенсіонерам внутрішньо переміщеним особам, що міститься в інформації тимчасово призупиняється. Так, позивачу виплата пенсії з 01.04.2017 була припинена.

Відповідач вказав, що позивач до управління із заявою про поновлення виплати пенсії не звертався. Для подальшого поновлення виплати пенсії позивачу необхідно звернутися до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області особисто та надати необхідні документи. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.05.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач у визначений судом строк усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.07.2018 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2018 поновлено провадження в адміністративній справі №805/3861/18-а та призначено підготовче засідання на 24.09.2018.

Ухвалою суду від 24.09.2018 вирішено здійснити заміну первинного відповідача по справі №805/3861/18-а з управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області на належного відповідача - Бахмутсько-Лиманським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області(ЄДРПОУ 42172734).

Ухвалою суду від 24.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, перебуває на обліку Бахмутсько-Лиманському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що сторонами не заперечується.

Позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1442034707 від 01.08.2016.

Довідку на момент розгляду справи не скасовано і вона є чинною.

З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 20.10.2018 встановлено, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 припинено з квітня 2017 року.

Із встановлених обставин убачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати виплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Відзив наданий відповідачем свідчить про те, що виплата пенсія ОСОБА_1 з 01.04.2017 була призупинена під час проведення перевірки бази отримувачів пенсійних виплат.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 мало місце не у спосіб передбачений законом України, та з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року (надалі за текстом - Порядок №365), а також положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не містять положень про те, що ці два закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд констатує, що ані Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", ані Закон України "Про боротьбу з тероризмом" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від Держприкордонслужби про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Тому аргументи відповідача про те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" було правомірним, суд вважає помилковими.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки, що викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати пенсії позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень поновити виплату пенсії позивачу.

З урахуванням викладеного, оскільки дії щодо призупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 були протиправними для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача дійсно слід зобов`язати здійснити позивачу нарахування і виплату пенсії з 01.04.2017.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними.

Стосовно позовної вимоги щодо скасування рішення про припинення пенсійних виплат позивачу суд зазначає, що в ході судового розгляду встановлено, що пенсійним органом Рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалось. З огляду на відсутність оскаржуваного Рішення, позовна вимога стосовно визнання протиправним та скасування Рішення про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Крім того, стосовно позовних вимог про утримання відповідача від подальшого призупинення виплати пенсії, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 11.06.2018. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у 50 % розмірі, тобто у сумі 352,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними и та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017.

Зобов`язати Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) та сплатити заборгованість за весь період починаючи з 01.04.2017.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42172734, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення складено та підписано 24.09.2018.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.