Рішення № 76654692, 21.08.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Справа № 804/4660/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Туренко К.М.

за участю:

представника позивача Гринько М.М.

представників відповідача Єгорова А.Є., Іванова Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України:

- форми "В4" від 01.06.2018 року № 0004534609, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 909 309 грн.;

- форми "В1"від 01.06.2018 року № 0004544609, яким нараховано 22 470, 25 грн. штрафних санкцій та визначене до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 89 881 грн.;

- форми "Р" від 01.06.2018 року № 0004554609, яким нараховано 1 393 160, 50 грн. штрафних санкцій, а також визначене до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 971 791 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що були складені в результаті невірного тлумачення норм чинного законодавства України. На думку позивача, відсутні підстави вважати, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" з його контрагентом, за якими сформовано податкову інформацію та ведеться облік, є нереальними. Вказав, що відповідачем не було встановлено фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину. Відповідачем не встановлено жодного факту про ненадходження склобою позивачу від контрагента. Зауважив, що всі господарські операції з поставки склобою фактично мали місце, відбувся фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача. Позивач є добросовісним платником податків, а тому, не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували, до суду надали відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовували тим, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» з питань дотриманням вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ЕКО ГРАНД» за період листопад 2015 року - травень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №44/28- 10-46-09/38470333 від 23.04.2018 року.

Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України встановлено порушення:

- пп. «а» п. 198.1, пп. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201.10 ст.201 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за листопад 2015 року - травень 2017 року у сумі 2 999 280 грн.;

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного заниження ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» доходу і відповідно фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, занижено податок на прибуток на загальну суму 2 971 791 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 01.06.2018 р. №0004534609; форми «В1» від 01.06.2018 р. № 0004544609; форми «Р» від 01.06.2018 р. № 0004554609.

Рішенням форми «В4» від 01.06.2018 р. №0004534609 позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 909 309 грн.

Рішенням форми «В1» від 01.06.2018 р. № 0004544609 нараховано 22 470,25 грн. штрафних санкцій, а також визначене до сплати податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 89 881 грн.

Рішенням форми «Р» від 01.06.2018 р. № 0004554609 нараховано 1 393 160,50 грн. штрафних санкцій, а також визначене до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 971 791 грн.

З акту перевірки вбачається, що, на думку відповідача, перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товару між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ЕКО ГРАНД».

Перевіркою ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» встановлено факти, що в сукупності вказують на неправомірність документального оформлення ТОВ «ЕКО ГРАНД» операцій з продажу склобою невідомого походження у вигляді складання первинних документів, а саме:

- базою даних ДФС (ЄРПН, ІС «Податковий блок») не підтверджена інформація щодо зберігання, навантаження, розвантаження склобою, що передбачає наявність основних засобів, необхідних для таких операцій - складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, вантажного транспорту та іншого спеціальногого призначення; ТОВ «ЕКО ГРАНД» не має необхідної кількості працюючих для переробки та відвантаження заявленого обсягу склобою 10 176,99 т., а відтак ТОВ «ЕКО ГРАНД» не може бути переробником склобою;

- не встановлено взаємовідносин із юридичними особами, у яких склобій утворюються як відходи виробництв та операцій з придбання склобою у населення (фізичних осіб) як вторинної сиривини;

- одночасно наявні факти операцій з «підміни» товару для легалізації склобою;

- відповідно актом перевірки зафіксований наявний факт неправомірного документального оформлення цих операцій ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» як покупцем та відповідне неправомірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку і податкової звітності результатів цих операцій;

- всі постачальники склобою до ТОВ «ЕКО ГРАНД» мають однакові ознаки, а саме: не є виробниками склобою, не декларують його отримання від населення, не мають промислових потужностей, мають незначну кількість працівників від 1 до 11, не здійснюють придбання склобою на митній території, не мають складських приміщень, за ланцюгом походження склобою вібувається підміна товару на продукцію широкого побуту, засновником значної кількості постачальників за весь період є 1 особа - ОСОБА_4 (код рнокпп НОМЕР_4).

За результатами аналізу первинної документації превіряючими встановлено, що відповідно до залізничних та товарно-транспортних накладних перевезення склобою відбувалось з пунктів навантаження в таких містах як: м. Вінниця, м. Тернопіль, м. Харків, м. Івано-Франківськ, м. Київ, м. Ужгород, м. Умань та м. Шпала Черкаської області. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності за нерухоме майно, підприємство ТОВ «ЕКО ГРАНД» не має жодного приміщення (в т.ч. складського) та відповідно до єдиного реєстру податкових накладних не придбавало послуги оренди в період з листопада 2015 року по травень 2017 року.

Також, з акту перевірки встановлено, що на адресу ГУ ДФС у м. Києві було направлено запити на проведення зустрічної звірки стосовно взаємовідносин ТОВ «ЕКО ГРАНД» із ТОВ "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" від 30.08.2017 №30730/7/28-10-46-09-11 та від 18.10.2017 року №35464/7/28-10-46-09-11. У відповідь (лист від 01.11.2017 №38228/7/26-15-14-05-03) надано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю за місцем реєстрації підприємства від 31.10.2017 №123/26-15-14-05-03. Актом зафіксовано, що головним державним ревізором інспектором відділу моніторингу ризикових операцій управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ ДФС у м. Києві Ференцем Віталієм Васильовичем здійснено вихід з метою вручення запиту від 31.10.2017 року №34258/10/26-15-14-05-03 щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" та не встановлено ТОВ «ЕКО ГРАНД» за місцем його реєстрації.

Враховуючи наведене вище, перевіряючі дійшли висновків, що реальність характеру господарських операцій з придбання склобою у ТОВ «ЕКО ГРАНД», а також правильність їх оформлення первинними документами та відображення в податковій звітності ТОВ «Склянний альянс» не підтверджено за результатами документальної перевірки.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Відповідно доп.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виговленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З матеріалів справи встановлено, та підтверджено представником позивача, що у період, який перевірявся, ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» мало господарські відносини з ТОВ «ЕКО ГРАНД» згідно договору купівлі-продажу №1/3 від 26.10.2015 року на поставку вторинної сировини - склобою (далі - склобій/Товар), відповідно до умов якого на адресу Покупця ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» поставлено Товар.

Поставка Товару відбулась у період: листопад 2015 р. - травень 2017р.

Товар надходив залізничним та автомобільним транспортом.

Залізничним транспортом поставка склобою здійснювалась до станції Вільногірськ, з листопада 2015р. по травень 2017 р., вантажоодержувачем Товару було ТОВ «Вільногірське скло» (далі Вантажоодержувач).

Судом з'ясовано, що оскільки позивач не має власної під'їзної залізничної колії, 01 листопада 2015 року між позивачем та Вантажоодержувачем було укладено договір № 73/11/15 надання послуг з подавання-прибирання вагонів, що приходять з вантажем, власником якого є позивач, зі/на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці на під'їздну залізничну колію філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК». Між філією «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК» та Вантажоодержувачем укладено Договір 1038-2 від 30.12.2015р. про надання послуг з експлуатації ділянки залізничної під'їзної колії філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК», оскільки залізничні колії Вантажоодержувача на пряму не примикають до станції Вільногірськ Придніпровської залізниці, а лише до під'їзної колії філії «Вільногірський ГМК» ДП «ОГХК».

Надання Вантажоодержувачем послуг згідно договору № 73/11/15 від 01.11.2015р. у період листопад 2015р. - травень 2017р. підтверджується актами здавання-приймання наданих послуг з додатками, в яких зазначено перелік залізничних вагонів, що надійшли на адресу Вантажоодержувача за відповідний місяць, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Факт надходження склобою ТОВ «ЕКО ГРАНД» на адресу позивача підтверджується, також, довідкою вих. № 26/06 від 12.06.2018р., наданою ПАТ «Придніпровська залізниця», з зазначенням номерів залізничних накладних та номерів вагонів.

Під час судовго розгляду з'ясовано, що після в'їзду залізничного вагона зі склобоєм на територію ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС», на залізничній ваговій здійснюється перевірка ваги брутто. Данні проводиться розвантаження склобою на спеціальний майданчик. Після розвантаження вагону перевіряється вага тари (порожнього вагону). Встановлювалася «чиста» вага склобою і складався відповідний приймальний акт.

Кожен факт надходження склобою залізничним транспортом підтверджується долученими до матеріалів справи видатковою накладною на отриманий склобій, в якій зазначено: № вагону, кількість, ціна склобою, вартість без ПДВ; залізничною накладною; приймальним актом.

Так, 08.11.2015 р. ТОВ «ЕКО ГРАНД» поставив склобій відповідно до видаткової накладної №132 від 03.11.2015 р.

Склобій надійшов на станцію Вільногірськ відповідно до залізничної накладної №42457465 від 03.11.2015р.

Вантаж був прийнятий і складено приймальний акт від 08.11.2015 р. №701.

З матеріалів справи встановлено та підтверджено представником позивача, що у такому ж порядку надійшов весь обсяг склобою залізничним транспортом від ТОВ «ЕКО ГРАНД» у період листопад 2015р. - травень 2017 року.

Всі факти поставки склобою залізничним транспортом підтверджуються долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, залічних накладних, приймальних актів.

Поставка склобою автомобільним транспортом здійснювалась у листопаді 2015р. - травні 2017р.

Автомобілі із склобоєм прибували з м. Київ до м. Вільногірськ.

Після в'їзду автомобіля на територію позивача, автомобіль слідував до авто вагової, де перевірялась вага брутто. Далі автомобіль приїздив для розвантаження на спеціальний майданчик. Після розвантаження автомобіль повертався на автовагову для перевірки ваги тари (порожнього автомобіля). Встановлювалася «чиста» вага склобою і складався відповідний приймальний акт.

Кожен факт надходження склобою автомобільним транспортом підтверджується видатковою накладною на отриманий склобій по кожному автомобілю (марка, держ. № автомобіля, кількість, ціна склобою, вартість без ПДВ), товарно-транспортною накладною, приймальним актом, копії яких були долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 14.11.2015 року ТОВ «ЕКО ГРАНД» поставив склобій відповідно до видаткової накладної №135 від 14.11.2015.

Склобій надійшов відповідно до товарно-транспортної накладної №Р135 в автомобілі ДАФ НОМЕР_5 водій ОСОБА_7

Далі автомобіль проходив через автоваги, вантаж був зважений і прийнятий, складено приймальний акт від 14.11.2015 №721.

У такому ж порядку надійшов весь обсяг склобою автомобільним транспортом від ТОВ «ЕКО ГРАНД» у період листопад 2015р. - травень 2017р.

Таким чином, факт поставки Товару (включаючи його фактичне переміщення, находження в адресу позивача), підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, в яких зазначені номера вагонів (у разі надходження Товару залізницею) або номера автомобілів (у разі надходження Товару автомобільним транспортом); залізничними накладними; товарно-транспортними накладними (далі ТТН), приймальними актами.

При цьому, суд зазначає, що, як вбачається з акту перевірки, та не спростовано представниками відповідача, податковий орган в акті прямо підтвердив факт того, що транспортування склобою здійснювалось як залізницею так і автомобільним транспортом, склобій був оплачений у безготівковій формі та на адресу позивача було оформлено від ТОВ «ЕКО ГРАНД» податкові накладні. Кожен факт оплати склобою підтверджується наданими до перевірки платіжними дорученнями, що, в свою чергу, спростовує твердження перевіряючого органу щодо «безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей (склобою) невідомого походження».

Суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції з поставки склобою мали реальний характер, відбулась їх фактична поставка, а придбаний склобій використовувався в господарській діяльності позивача.

ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» має первинні документи, які не дають підстав вважати, що господарські операції з ТОВ «ЕКО ГРАНД» є нереальними. До того ж, податковим органом в акті не було наведено жодних фактів, які свідчать про неправильність та невідповідність вказаних первинних документів фактичним обставинам укладеного правочину. Придбаний склобій ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» використовує в межах господарської діяльності у технологічному процесі виробництва порожнистого скла (склотари), а саме, для виготовлення скляної тари відповідно до договору надання послуг по виготовленню готової продукції № 01/2015/ДВ від 21.10.2015р., розрахунків виходу готової продукції, лімітних карт, які були надані до перевірки.

Наявними у справі доказами підтверджуються зазначені обставини, а також фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС».

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов'язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/25587/18.

У рамках даної справи податковим органом не подано безумовних та достовірних доказів здійснення позивачем та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Суд критично сприймає доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій, які сформовані на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКО ГРАНД», оскільки таки висновки без проведення зустрічної перевірки платника, виключно на підставі даних податкової бази та за відсутності вироків по кримінальним провадженням, не можуть прийматися до уваги як належні докази.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і зазначені в акті перевірки пояснення громадянина ОСОБА_8, надані Оперативному управлінню ГУ ДФС у м. Києві, оскільки будь-які пояснення або показання приймаються до уваги, коли вони отримані в межах кримінального провадження та підтверджені судовими рішеннями. Будь-які дані, що свідчать про наявність відкритого кримінального провадження або прийнятого судового рішення відсутні.

До того ж в акті зазначено, що громадянин ОСОБА_8 був засновником, директором та головним бухгалтером одноосібно, починаючи з 02 червня 2017 року, а період здійснення господарських операції між ТОВ СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» та ТОВ «ЕКО ГРАНД» становить листопад 2015р. - травень 2017р.

Щодо посилання відповідачів на відсутність у ТОВ «ЕКО ГРАНД» дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, суд зазначає, що згідно Постанови кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011р. «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки», діяльність пов'язана з переробкою та продажем склобою не включена до Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, так само як і не включено до Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, обладнання, транспорт та устаткування необхідне для переробки чи перевезення склобою. Таким чином, у ТОВ «ЕКО ГРАНД» не може бути дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, оскільки наявність такого дозволу на переробку чи продаж склобою чинним законодавством не передбачено.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагента, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у Постанові від 12.04.2018 р. справа №804/698/26).

Не спростовують факт надходження товару на адресу ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» і зазначені в акті висновки перевіряючого органу стосовно того, що: «ТОВ «ЕКО ГРАНД» є замовником всіх послуг щодо транспортування склобою, зокрема, автомобільним транспортом. В ТТН наданих до перевірки зазначені реквізити перевізників - фізичних осіб-підприємців. При цьому, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ТОВ «ЕКО ГРАНД» ...відсутня інформація про виплати за ознакою доходу 157 стосовно придбання послугу перевізників».

Суд зазначає, що Податковий кодекс України, а також Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. за № 4, не містить обов'язку особи, яка нараховує (сплачує) дохід фізичним особам-підприємцям та не має статусу податкового агента, відображати його у квартальному податковому розрахунку за формою 1-ДФ.

Отже, обов'язок ТОВ «ЕКО ГРАНД», яким здійснено нарахування доходу фізичним особам-підприємцям, щодо його відображення в податковому розрахунку 1-ДФ, законодавчо не закріплений та ніяким чином не може вплинути на достовірність даних, наведених в транспортних документах, а тим більше підтверджувати або заперечувати факт здійснення господарських операцій між ТОВ «СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС» та ТОВ «ЕКО ГРАНД».

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні даної справи.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 242-246, 250Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- форми "В4" від 01.06.2018 року № 0004534609, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 909 309 грн.;

- форми "В1"від 01.06.2018 року № 0004544609, яким нараховано 22 470, 25 грн. штрафних санкцій та визначене до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 89 881 грн.;

- форми "Р" від 01.06.2018 року № 0004554609, яким нараховано 1 393 160, 50 грн. штрафних санкцій, а також визначене до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 971 791 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛЯННИЙ АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 38470333) судові витрати у розмірі 110 799,18 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 31.08.2018 року.

Суддя В.В. Кальник