Рішення № 76654271, 21.09.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1078/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

представника відповідача Андрусяка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку; зобов'язання розробити і затвердити такі Правила впродовж 180 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнення моральної шкоди у сумі 1000000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_2 зазначив, що пунктом 1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, передбачено, що порядок проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також відносини автомобільних перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, визначаються Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом, які затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування.

Позивач зазначає, що на його звернення відповідач не надав належним чином засвідчену копію затверджених Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку. Відсутність таких Правил, на думку позивача, породжує невизначеність у питаннях перевезення пасажирів міським автомобільним транспортом у місті Луцьку, зокрема, відсутність належної якості послуг, неадекватну поведінку водіїв і перевізників, постійні конфлікти між водіями та пасажирами, скарги пасажирів, відсутність належного реагування органів місцевого самоврядування на такі скарги.

ОСОБА_2 стверджує, що бездіяльністю відповідача, що спричиняє постійні конфлікти з водіями та перевізниками, йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях та яку він оцінює у сумі 1000000,00 грн.

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою від 27 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.1).

У відзиві на позов та у додаткових поясненнях відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.22-25, 42-44). В обґрунтування своєї позиції вказав, що норма про необхідність визначення Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом порядку проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також відносини автомобільних перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, які повинні бути затверджені виконавчим комітетом міської ради, внесена до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 лише постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року №812. Кабінетом Міністрів України не визначено строк виконання даного зобов'язання. Разом з тим, виконавчим комітетом вживаються заходи щодо виконання цієї норми відповідно до плану дій із запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 квітня 2017 року №189-1. Крім того, прийняття таких Правил передбачено планом діяльності відповідача з підготовки проектів регуляторних актів на 2018 рік (рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 серпня 2018 року №495-1). До запровадження місцевих правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту на території міста Луцька діють Правила, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176.

Відтак, відповідач вказує, що ним ведеться комплексна робота щодо прийняття та запровадження Правил користування міським пасажирським транспортом у місті Луцьку; звертає увагу суду на те, що така процедура є тривалою, оскільки повинна проходити у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідач вважає безпідставною також вимогу про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності понесених моральних страждань. Також необґрунтованою є вимога про стягнення моральної шкоди із виконавчого комітету Луцької міської ради у зв'язку із неналежним виконанням перевізниками своїх обов'язків.

На думку відповідача, обґрунтування позову ґрунтується на припущеннях позивача, а тому позов є безпідставним та у його задоволені відповідач просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с.31-32) позивач вважає, що відповідач не спростував аргументи про допущену бездіяльність щодо розроблення та затвердження Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом.

Від відповідача заперечення на відповідь на відзив не надходили.

Відповідно до ухвали суду від 13 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті (а.с.61).

У судове засідання позивач не прибув, натомість у заяві від 20 вересня 2018 року просив судовий розгляд здійснювати за його відсутності (а.с.67).

З урахуванням положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) судом задоволено клопотання позивача та визнано можливим розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача позов заперечив та у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та у додаткових письмових поясненнях (а.с.42-44). Суду додатково пояснив, що на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті» виконавчий комітет рішенням від 28 квітня 2017 року №189-1 затвердив план дій, серед яких також обумовлено розробку і затвердження Правил користування міським електричним та автомобільним транспортом. Першочерговим є створення Єдиного транспортного оператора та функціонування автоматизованої системи обліку оплати проїзду. Найближчим часом відбудеться громадське обговорення проектів регуляторних актів - Правил користування міським пасажирським транспортом, Положення про оператора електронних систем у місті Луцьку та інших пов'язаних проектів.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача (вступне слово), дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з таких мотивів і підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон №2344-III).

Органи місцевого самоврядування входять до системи органів державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту. Так відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону №2344-III органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території, запроваджують автоматизовану систему обліку оплати проїзду та встановлюють порядок її функціонування, а також види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів; визначають особу, уповноважену здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду (зазначена норма в редакції Закону України від 17 січня 2017 року №1812-VIII, що набрав чинності з 07 лютого 2017 року).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень (частина друга статті 6 вказаного Закону).

Відповідно до частини шістнадцятої статті 35 Закону №2344-III Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Водночас, Законом України від 17 січня 2017 року №1812-VIII статтю 35 Закону №2344-III доповнено частиною сімнадцятою, згідно з якою установлено, що Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування. Вони визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду (ця норма чинна з 07 лютого 2017 року).

На виконання повноважень у сфері державного регулювання діяльності автомобільного транспорту постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 затверджено Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (надалі - Правила №176). Ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами (пункт 1 Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року №1184).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року №812 пункт 1 Правил №176 доповнено абзацом наступного змісту: «Порядок проїзду міським пасажирським автомобільним транспортом і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також відносини автомобільних перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури та наявність автоматизованої системи обліку оплати проїзду, визначаються Правилами користування міським пасажирським автомобільним транспортом, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування» (ця норма чинна з 28 жовтня 2017 року).

Як визначено частиною першою статті 30 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами і доповненнями), до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження, серед яких затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством; прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду; встановлення порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів (підпункти 10, 10-1, 10-2 у редакції Закону України від 17 січня 2017 року №1812-VIII).

Таким чином, затвердження Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку є повноваженням відповідача у справі - виконавчого органу Луцької міської ради.

Судом встановлено, що 06 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до виконавчого комітету Луцької міської ради із проханням надати належним чином засвідчену копію Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку (а.с.5). Листом від 11 червня 2018 року відповідач повідомив, що на засіданні виконавчого комітету 28 квітня 2017 року прийнято рішення №189-1 «Про план дій із запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності». Згідно з рішенням першочерговим буде визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за проїзд, тобто створення Єдиного транспортного оператора. Також відповідач вказав, що у разі створення автоматизованої системи обліку оплати проїзду порядок її функціонування, види, форми носіїв, порядок обігу та реєстрації проїзних документів, буде проходити процедуру згідно із Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (а.с.4).

Разом з тим, у межах даного позову не оскаржуються дії відповідача щодо розгляду звернення ОСОБА_2, тому зміст вказаного листа має значення лише у тому аспекті, що на час звернення останнього такі Правила не були затверджені.

Водночас, перевіряючи доводи позивача на предмет бездіяльності щодо затвердження Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Крім того, самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 квітня 2017 року №189-1 було затверджено план дій із запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності. Пунктом 3 вказаного плану передбачено розробку і затвердження Правил користування міським електричним та автомобільним транспортом. Даний план складається з чотирьох пунктів, які фактично є етапами впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті та розробки і затвердження згаданих Правил.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 серпня 2018 року №495-1 включено до плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2018 рік, зокрема, проект про затвердження Правил користування міським пасажирським транспортом (тролейбусом, автобусом) у м. Луцьку (а.с.45-47).

Наведе вказує на те, що відповідачем вживаються заходи на виконання плану дій, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 квітня 2017 року №189-1, та ведеться робота щодо прийняття та запровадження Правил користування міським пасажирським транспортом у місті Луцьку, що за своєю суттю є регуляторним актом, а тому має бути затверджений з урахуванням визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедури підготовки та прийняття.

Варто також зазначити, що нормативними актами конкретні строки для затвердження таких Правил не встановлені.

Разом з тим, відсутність затверджених Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку не свідчить про те, що відповідні правовідносини щодо визначення порядку проїзду і його оплати, права та обов'язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг, враховуючи особливості транспортної інфраструктури залишаються неврегульованими, оскільки врегульовуються Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про захист прав споживачів», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176 зі змінами, Порядком організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України 15 липня 2013 року № 480, Порядком проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081.

З огляду на викладене суд не вважає, що відповідач, не затвердивши на даний час Правила користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку, допустив протиправну бездіяльність - таку, що має негативні наслідки на конкретні суб'єктивні права позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конституційний Суд, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Суд вважає, що в даному випадку виконавчим комітетом Луцької міської ради будь-яких рішень, дій чи бездіяльності, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, не приймалося та не вчинялося.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]).

Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.

Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси і що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.

Твердження позивача про відсутність належної якості послуг, неадекватну поведінку водіїв і перевізників, постійні конфлікти між водіями та пасажирами, скарги пасажирів, відсутність належного реагування органів місцевого самоврядування на такі скарги судом до уваги не приймаються, оскільки їх вирішення, на думку суду, не залежить від наявності Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку. Наявність у позивача реального спору із конкретним водієм чи перевізником підлягає вирішенню у встановленому чинним законодавством порядку.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Луцької міської ради щодо неприйняття Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку.

Судом не встановлено підстав для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача розробити і затвердити такі Правила впродовж 180 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили. У судовому засіданні встановлено, що затвердження таких Правил відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 15 серпня 2018 року №495-1 визначено на третій квартал 2018 року та при цьому підлягає застосуванню процедура прийняття регуляторного акта, визначена Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно зі статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Луцької міської ради щодо неприйняття Правил користування міським пасажирським автомобільним транспортом у місті Луцьку, то відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, яка є похідною.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 73-77, 244-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код юридичної особи 04051327) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 25 вересня 2018 року