Рішення № 76654260, 30.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року Справа № 804/2739/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - Селезньов А.М.,

представника відповідача - Овсяникова Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Громадської організації «Кам'янська хвиля» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Кам'янська хвиля» (далі - ГО та/або Громадська організація) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.03.2018 року за № 0007291418 і від 22.03.2018 року № 0007621418 та № 0007261410.

В обґрунтування позову посилається на протиправність оскаржених рішень, оскільки встановлені перевіркою факти використання Громадською організацією грошових коштів за нецільовим призначення не відповідають дійсності і не підтверджені відповідними доказами. Зазначає, що нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток неприбутковій організації суперечить приписам податкового законодавства та можливе лише після прийняття відповідного рішення про виключення організації з Реєстру неприбуткових установ і організацій (далі - Реєстр). Також позивач посилається на те, що під час проведення перевірки, відповідача повідомлено завчасно про зміну керівника Громадської організації, у зв'язку з чим, для перевірки надано лише частину документів, які вдалося відновити за час її переносу (перевірки), у тому числі квитанції, які підтверджують сплату колишнім головою правління ГО платежів виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, а тому особи, які проводили перевірку у самому акті перевірки, при ствердженні «про порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», помилково ототожнюють операції з оприбутковуванням готівки з використанням готівки посадовими особами ГО. Окрім того вказує про необґрунтованість сум орендної плати, визначеної в акті перевірки, оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки в 2016 році не може бути визначена виходячи з її оцінки в 2014 році.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки Громадською організацією як під час проведення перевірки так і до позовної заяви не надано жодного відповідно первинного документу, який би спростовував висновки, що викладені в акті перевірки, зокрема: документів, які б підтверджували задекларовані у 2016 році доходи неприбуткової організації (вступні, членські та цільові внески у розмірі 110000 грн.); документів, які б підтверджували обставини отримання внеску на депозитний рахунок в установі банку (101000 грн.); документів на підтвердження сум, що витрачені саме за цільовим призначенням (20544,57 грн.), а також касової книги та первинних касових документів.(89455,43 грн.). Також вказує, що позивачем занижено оренду плату за землю за 2016 рік, оскільки декларування такої плати на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.10.2009 року відбувалось без урахуванням змін у податковому законодавстві України (з 01.04.2014 року).

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції та надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що у період з 19.12.2017 р. по 28.12.2017 року посадовими особами податкового органу згідно ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 31.08.2017 року у справі № 208/2150/17 і на підставі наказів від 12.09.2017 року №4946-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Громадської організації», від 19.09.2017 року № 5097-п «Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГО», від 26.12.2017 року № 7367-п «Про продовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГО» здійснювалась документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування, під час проведення якої встановлено порушення позивачем, у тому числі: п.п.133.4.2 п.п.133.4.4 п.133.4 ст.133 і п.274.1 ст.274 Податкового кодексу, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток за 2016 рік по рядку 6 звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації на суму 21 878 грн., орендну плату за землю за 2016 рік на суму 125 357,83 грн., а також п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, що передбачає застосування штрафних санкцій згідно вимог ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Такі висновки податковий орган обумовлює відсутністю документів, які б підтверджували задекларовані у 2016 році доходи неприбуткової організації (вступні, членські та цільові внески у розмірі 110000 грн.); документів, які б підтверджували обставини отримання внеску на депозитний рахунок в установі банку (101000 грн.); документів на підтвердження сум, що витрачені саме за цільовим призначенням (20544,57 грн.), а також касової книги та первинних касових документів (89455,43 грн.). Також вказано, що річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Зазначені висновки викладені в акті перевірки від 05.01.2018 року № 329/04-36-14-18/36568387 (заперечення на вказаний акт залишені без задоволення), на підставі якого відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2018 року № 0007291418, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 156 697,29 грн.; від 22.03.2018 року № 0007261410, яким до Громадської організації застосовані штрафні санкції у розмірі 447277,15 грн. та № 0007621418, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток організацій підприємств, кооперативів та громадських об'єднань у загальному розмірі 27 347,50 грн.

Також судом встановлено, що на підставі акту перевірки від 19.09.2017 року № 12536/04-36-14-18/36568387 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки» до Громадської організації податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2017 року № 0014811418 застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. за ненадання позивачем до перевірки усіх первинних документів стосовно здійснення останнім фінансово-господарської діяльності у періоді, що перевірявся та бухгалтерський облік зазначених операцій.

Правомірність і підстави проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими за наслідками перевірки податковими повідомленнями-рішеннями від 14.03.2018 року за № 0007291418 і від 22.03.2018 року № 0007621418 та № 0007261410 відповідно.

Вирішуючи по суті спірні позовні вимоги суд виходить з того, що п.133.4 ст.133 включено до Податкового кодексу згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій» №652-VІІ від 17.07.2015 року. Вказаний Закон набув чинності 13.08.2015 року. Тобто тільки з цього моменту (13.08.2015 року), відповідно до пп.133.4.3 п.133.4 ст.133 ПК України недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених п.133.4 ст.133 ПК України, спричиняє певні правові наслідки.

За приписами пп.133.1.1. п.133.1. ст.133 ПК України платниками податку - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених пунктом 133.4. ПК України.

Неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (пп.133.4.1. п.133.4 ст.133 ПК України).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп.133.4.2. п.133.4 ст.133 ПК України).

Положеннями ст.133 ПК України встановлено, що у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу квартальну фінансову і податкову звітність (з наростаючим підсумком) з податку на прибуток та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому статтею 57 цього Кодексу для неприбуткових організацій - платників податку на прибуток (пп.133.4.3., п.133.4, ст.133ПК України).

Встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу. Податкові зобов'язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення (пп.133.4.4., п.133.4, ст.133ПК України).

Згідно пп.133.4.5. п.133.4 ст.133 ПК України порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.

До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи; громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди; спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб; житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства); об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків; професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання; сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту(пп. 133.4.6. п. 133.4 ст. 133 ПК України).

За приписами пунктів 35, 34 підрозділу 4 розділу XX ПК України, до затвердження Кабінетом Міністрів України Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі - новий Реєстр неприбуткових установ та організацій) діє Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 37 від 24 січня 2013 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», не підлягають виключенню з цього Реєстру до 1 січня 2017 року.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов'язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами цього Кодексу та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу.

Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Порядок ведення Реєстру, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру встановлено наказом Мінфіну від 24.01.2013 № 37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України14 лютого 2013 р. за № 267/22799).

Згідно такого порядку при включенні неприбуткової установи та організації до бази Реєстру їй за кодом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) присвоюється ознака неприбутковості установи чи організації, якою є нумерація установ та організацій за окремими групами відповідно до пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу.

Присвоєння установам та організаціям ознаки неприбутковості здійснюють державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції (далі - територіальні органи ДПС нижчого рівня) відповідно до такої структури, зокрема, (0011) - інші, ніж визначені в підпункті «б» пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу, юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно з нормами відповідних законів (підпункт «г» пункту 157.1 статті 157 розділу III Кодексу) (п. 5.4 названого Положення).

Виключення неприбуткової установи або організації з Реєстру відбувається на підставі рішення територіального органу ДПС нижчого рівня за формою згідно з додатком 2 до цього Положення у разі порушення неприбутковою установою або організацією норм Кодексу та інших законодавчих актів про неприбуткові організації, а також за власним рішенням неприбуткової установи або організації. У разі виключення установи або організації з Реєстру така установа або організація повертає оригінал рішення про внесення її до Реєстру до територіального органу ДПС нижчого рівня.

Судом встановлено та не є спірним, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року Громадською організацією подало до податкового органу «звіт про використання коштів неприбуткових організацій» у сумі 110 000 грн., у тому числі вступні, членські та цільові внески, при цьому ГО, залишків невитрачених коштів станом на 01.01.2016 року не декларувало.

За позицією відповідача, позивачем занижено показники вказаного звіту, зокрема р.4 «Доходи (прибутки) або їх частина, що були розподілені серед засновників (учасників), членів неприбуткової організації, працівників, членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб», оскільки в ньому (звіті) не відображено суму у розмірі 101000 грн., яка була внесена на депозитний рахунок ГО в установі банку (ф) АТ «Укрексімбанк».

На переконання суду вказана позиція відповідача є обґрунтованою та підтвердженою відповідними доказами, зокрема: випискою банку, відповідно до якої на депозитний рахунок Громадської організації внесені кошти у розмірі 101 000 грн. (а.с.78).

З приводу вказаних обставин, представник позивача не надав жодних аргументованих доказів та пояснень, які б підтверджували б факт походження цих коштів або за рахунок яких внесків вказана сума бала сформована, а тому висновок відповідача про використання цих коштів для цілей інших, ніж передбачені установчими документами є цілком обґрунтований.

Суд знаходить також змістовним висновок відповідача про завищення видатків Громадською організацією на суму 20544,57 та з цього приводу зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно запиту від 21.12.2017 року «Про надання документів» позивачем надано квитанції операційних кас «Укрсоцбанку» на сплату останнім отриманих послуг, зокрема: за електроенергію, з вивезення сміття, інше на загальну суму 89455,53 та яка (сума) визнається відповідачем як така, що підтверджує видатки ГО, проте сума у розмірі 20544,57 грн. (110 000-89455,53) не підтверджена відповідними первинними документами, а тому висновок податкового органу, що вказана сума витрачена ГО не за цільовим призначенням відповідає встановленим під час судового розгляду обставинам справи.

При цьому, процитованими вище нормами податкового законодавства не покладено на відповідача обов'язку з дотримання певного алгоритму дій з приводу послідовності прийняття рішення про виключення ГО з Реєстру та подальшої можливості застосування податкових зобов'язань або навпаки, а тому доводи позивача в цій частині суд знаходить необґрунтованими, а посилання на неможливість надання первинних документів у зв'язку зі зміною керівника організації безпідставними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 22.03.2018 року № 0007621418 відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а тому таке рішення є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.03.2018 року № 0007261410 суд зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637 (чинним на час проведення перевірки з 17.10.2017 по 18.10.2017, далі - Положення №637).

Під оприбуткуванням готівки згідно з пунктом 1.2. глави 1 Положення №637 розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до розділу 2 Положення № 637, суб'єкти господарювання, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, у безготівковій формі, а також у готівковій формі з дотриманням обмежень та в порядку, установленому законодавством України.

Суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені рахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Суб'єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п.2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Як вже встановлено судом, що згідно запиту від 21.12.2017 року «Про надання документів» позивачем надано квитанції операційних кас «Укрсоцбанку» на сплату останнім отриманих послуг, зокрема: за електроенергію, за вивезення сміття, інше, на загальну суму 89455,53 грн., проте як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи позивачем не надано касової книги та первинних касових документів, у зв'язку з чим, висновки податкового органу про не оприбуткування готівкових коштів в касі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів на суму 89455,43 грн. відповідають встановленим обставинам у справі.

Абзацом 2 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції штрафу - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин, застосовуючи до позивача штрафні санкції за не оприбуткування готівки у п'ятикратному розмірі 447277,15 грн. (89455,43 грн. * 5) податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2018 року № 0007261410, відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.03.2018 року за № 0007291418 суд зазначає, що 07.10.2009 року між Дніпродзержинською міською радою та ГО укладений договір № 10945, який передбачає передачу у платне користування земельною ділянкою площею 1,6175 га. Нормативна грошова оцінка цієї ділянки станом на 01.07.2009 року становила 336374,39 грн., строк дії договору до 28.08.2019 року, річна сума орендної плати - 10091,28 грн.

21.02.2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду № 3782, відповідно до якої нормативна грошова оцінка цієї ділянки станом на 13.10.2009 року становила 4355183,45 грн.

Відповідно ст.269 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136. п.14.1 ст.14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПК України у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст.30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як визначено ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі», однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесенні і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

З 01.04.2014 набули чинності зміни до ПК України внесені Законом України від 27.03.2014 №1166VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», зокрема, до пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, згідно яких річна сума орендної плати не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши вищенаведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності змінами до ПК України в частині зміни розміру орендної плати, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 та від 07.04.2015.

Разом з тим, згідно п.289.1 ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтями 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель, затвердження якої відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування, є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для його перегляду.

Судом встановлено і не є спірним, що вищевказаний договір оренди земельної ділянки у 2016 році не переукладався і ГО протягом 2016 року декларувало оренду плату без урахуванням змін у Податковому кодексі України у розмірі 19127,28 грн. на рік.

Судом також з'ясовано, що відповідачем при розрахунку суми орендної плати, що підлягає до сплати за 2016 рік взято нормативно грошову оцінку земельної ділянки за адресою: м. Кам'янське, вул. Набережна, 1 станом на 01.01.2014, яка складала 2690873,00 грн. та зазначено, що річна сума орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку у м. Кам'янське, вул. Набережна, 1 у 2016 році має становити 144485,11 грн. (2690873*1,249*1,433*3%).

Тобто, позивач має сплачувати суму орендної плати у розмірі 144485,11 грн. з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки на відповідний рік, починаючи з 01.04.2014 року. Так як позивач сплатив за період, що перевірявся 19127,28 грн. на підставі поданої податкової декларації, то відповідач нарахував позивачу 125357,83 грн. орендної плати за 2016 рік (144485,11 грн. - 19127,28грн.).

За таких обставин, оскільки договір оренди земельної ділянки у 2016 році не переукладався і ГО протягом 2016 року декларувало оренду плату без урахуванням змін у Податковому кодексі України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаного розрахунку, при цьому, доводи позивача, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2016 році не може бути визначена виходячи з її оцінки у 2014 році у зв'язку зі зміною у 2015 році локального коефіцієнту з 0.64 на 0,5 судом до уваги не приймається, оскільки станом на момент проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки діяло рішення Дніпродзержинської міської ради від 12.07.2013 року «Про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки», яким локальний коефіцієнт був визначений на рівні 0.64.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржених рішень та як наслідок відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Громадської організації «Кам'янська хвиля» - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 07.08.2018 року.

Суддя Л.Є. Букіна