Постанова № 76653426, 18.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18608/17 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Провадження № 22-ц/773/1004/18 Категорія: 47 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Матвійчук Л.В., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання - Савчук О.В.

за участю: представника позивача Овчарова А.В.,

представника відповідачів ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сільськогосподарського підприємства «Дружба» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду суду Волинської області від 18 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року Сільськогосподарське підприємство «Дружба» (далі - СГПП) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним. Позов мотивує тим, що 16 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та СГПП «Дружба» укладено договір №409 оренди земельної ділянки розміром 3, 34 га, для сільськогосподарських потреб строком на 10 років. Даний договір був належним чином зареєстрований у Державному реєстрі земель шляхом внесення запису до відповідної книги реєстрації. Жодних порушень зі сторони орендаря щодо виконання умов договору оренди протягом терміну дії договору не було, в тому числі жодної прострочки зі сплати оренди. Однак нещодавно СГПП стало відомо, що ОСОБА_4, не розірвавши діючий договір оренди, укладений з СГПП «Дружба», уклав договір оренди землі № 1 від 04.09.2017 року тієї самої земельної ділянки з ОСОБА_5 та зареєстрував даний договір у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такі дії ОСОБА_4 є незаконними.

Просить суд визнати недійсним договір оренди землі № 1 від 04.09.2017 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено державного реєстратора Заборольської сільської ради ОСОБА_3

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 1, укладений 04 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Зазначають, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Положення п. 8 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України та розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди, на які покликався суд при ухваленні рішення, передбачають лише право на переукладення договору оренди і не можуть бути примусом для власника земельної ділянки. Договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами. Висновок суду про те, що ОСОБА_4 не повідомляв позивача про реєстрацію речового права на спірну земельну ділянку та намір припинити договірні відносини, не відповідає дійсності. 16.11.2016 року ним направлялось позивачу повідомлення про те, що у зв'язку з реєстрацією права власності на земельну ділянку зобов'язання між сторонами припиняються, однак письмового повідомлення керівник підприємства не прийняла. Не відповідає обставинам справи і висновок суду про те, що сторони не заперечували тієї обставини, що СГПП «Дружба» продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, проводить на ній польові роботи, оскільки в Луцькому міськрайонному суді знаходиться цивільна справа за їх позовом до СГПП «Дружба» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позивачем СГПП «Дружба» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга необґрунтована і безпідставна, в її задоволенні слід відмовити. Законодавець в Законі України «Про оренду землі» передбачив право орендаря паїв на продовження орендних правовідносин, навіть у разі набуття права власності на землю власниками паїв. Припинення договору оренди землі внаслідок набуття власником паю права власності на земельну ділянку можливе лише при наявності волевиявлення сторін договору оренди. Отже, відповідач, уклавши оспорюваний договір оренди земельної ділянки, порушує права позивача на користування земельною ділянкою, яка передана йому в оренду , і дане право оренди не припинено.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2000 року відповідачу ОСОБА_4 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) землі, яка перебувала у колективній власності селянської спілки «Скірче» розміром 3, 34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

16.12.2010 року між ОСОБА_4 та СГПП «Дружба» укладено Договір № 409 оренди земельної частки (паю), який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Скірченської сільської ради. Умовами Договору оренди земельної частки передбачено, що орендодавець ОСОБА_4 передає, а орендар СГПП «Дружба» приймає в строкове платне користування земельну частку (пай) розміром 3, 34 га, для сільськогосподарських потреб строком на 10 років (початок дії договору з 16.12.2010 року по 16.12.2020 року).

На підставі розпорядження Горохівської районної державної адміністрації 27.10.2016 року зареєстровано за ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку, площею 2, 5331 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: Волинська область, Горохівський район, Скірченська сільська рада.

З наданої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що ОСОБА_4 виділив в натурі та зареєстрував право власності на земельну ділянку, яка йому належала відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай).

04.09.2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено Договір оренди землі №1, за яким ОСОБА_4 (орендодавець) надає, а ОСОБА_5. (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,5331 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, Скірченська сільська рада.

18.09.2017 року державним реєстратором Заборольської сільської ради зареєстровано за ОСОБА_5 право оренди вказаної земельної ділянки.

Отже, оспорюваний договір оренди землі, укладений до завершення строку дії попереднього договору оренди тієї ж землі.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до перехідних положень, викладених у розділі ІХ Закону України «Про оренду землі», громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства.

Відповідно до умов Договору оренди земельної частки (паю), укладеного між СГПП «Дружба» та ОСОБА_4 договір може бути припинений у будь - який час за взаємною згодою сторін; сторони не мають права відмовлятись від виконання умов договору в односторонньому порядку; орендодавець зобов'язується письмово попередити орендаря про свої наміри щодо продовження чи припинення договору за один рік до закінчення терміну його дії. Крім того, Договір оренди земельної частки (паю) не містить умови, згідно якої, зобов'язання сторін припиняються у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі.

Порушень умов договору позивачем СГПП «Дружба не встановлено.

Відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановити його невідповідність вимогам законодавства саме в момент укладення, що слідує зі змісту частини першої статті 215 ЦК України.

Право орендаря паїв на переукладення договору оренди землі на земельну ділянку, яка виділена у власність власнику земельної частки (паю) на тих самих умовах, що і раніше укладений передбачено Перехідними положеннями, викладеними у розділі ІХ Закону України «Про оренду землі». Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Укладення договору оренди власником частки (паю), який набув право власності на земельну ділянку, з новим орендарем, без припинення (розірвання) договору оренди з попереднім орендарем за договором оренди, строк дії якого не закінчився, суперечить вищевказаним нормам Закону.

Права позивача, як орендаря, порушені і підлягають захисту шляхом визнання недійсним другого договору оренди.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного договору оренди, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як такого, що порушує права попереднього орендаря СГПП «Дружба», передбачені Законом.

Покликання відповідачів в апеляційній скарзі про те, що право на переукладення договору оренди для орендаря СГПП «Дружба» не може бути примусом для власника земельної ділянки, у власника земельної ділянки є право, а не обов'язок переукласти договір оренди після виділення земельної частки (паю) у власність, є власним тлумаченням норм законодавства, які є обов'язковими для виконання.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами не заслуговують на увагу суду, оскільки в даному випадку не змінився предмет договору, спірний договір оренди укладений щодо тієї ж земельної ділянки, що й договір оренди із СГПП «Дружба».

Відповідно до ст. 10, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним нормам, відповідач ОСОБА_4 не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження направлення позивачу СГПП «Дружба» листа з повідомленням про намір припинити договір оренди, укладений між ними.

Судом першої інстанції не порушено норми процесуального законодавства, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позовна заява подана і судом відкрите провадження у справі до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу, і чинним на той час законодавством не передбачалось визначення під час відкриття провадження у справі за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатись справа. У судових засіданнях брали участь як відповідач ОСОБА_5, так і представник відповідача ОСОБА_2 і мали можливість заявити відвід складу суду, якщо для цього були підстави.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду суду Волинської області від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: