Ухвала суду № 76651973, 25.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"25" вересня 2018 р. Справа№ 925/1125/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 20.08.2018 (вх. №09.1-04.3/5446/18 від 30.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017

у справі №925/1125/17 (суддя - Грачов В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Лопатіної Альони Валеріївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень»

про стягнення заборгованості у розмірі 19610 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лопатіна Альона Валеріївна звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» про стягнення19610 грн 38 коп., на підставі договору - заявки на перевезення вантажу автомобілем №000009/03ОВЧУХ від 09.03.2017, з яких 16500 грн основного боргу, 1910 грн 38 коп. пені, 222 грн 3% річних, 978 грн 08 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі №925/1125/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» на користь Фізичної особи-підприємця Лопатіної Альони Валеріївни 16500,00 грн основного боргу, 978 грн 08 коп. інфляційних втрат, 222 грн 00 коп. 3% річних, 1444 грн 13 коп. судових витрат. У задоволенні позову в частині стягнення 1910 грн. 08 коп пені, 155 грн 87 коп. судових витрат - відмовити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень», 23.08.2018 подав апеляційну скаргу № б/н від 20.08.2018 (вх. №09.1-04.3/5446/18 від 30.08.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі №925/1125/17 в частині стягнення з ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень» на користь ФОП Лопатіної Альони Валеріївни 16500,00 грн основного боргу, 978 грн 08 коп. інфляційних втрат, 222 грн 00 коп. 3% річних, 1444 грн 13 коп. судових витрат та в цій частині закрити провадження у справі.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2018 апеляційна скарга ТОВ «Група компаній з вантажних перевезень» передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 апеляційну скаргу б/н від 20.08.2018 (вх. №09.1-04.3/5446/18 від 30.08.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі №925/1125/17 залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянтом було пропущено строк на апеляційне оскарження, а викладені в клопотанні про поновлення строку підстави, визнано судом не поважними. Для усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, відповідачу надано строк - 10 днів з дня вручення ухвали.

10.09.2018 скаржником було отримано ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0411624573366).

20.09.2018 апелянт подав до Київського апеляційного господарського суду клопотання про усунення недоліків, додавши заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

В обгрунтування причин пропуску процесуального строку, апелянт, посилаючись на норми ст. 87 ГПК України (в редакції чинній на момент прийняття рішення) стверджує, що оскільки в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення рішення судом першої інстанції, то днем отримання повного тексту рішення, на думку скаржника, вважається саме 03.08.2018 (отримання повного тексту рішення за заявою).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до п. 13 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що вступна та резолютивна частини рішення оголошено Господарським судом Черкаської області 02.11.2017, повний текст рішення відповідно до ст. 84 ГПК України підписаний 15.12.2017 року.

30.12.2017 апелянт отримав повний текст даного судового рішення (згідно виписки з пошукової системи відстеження поштових відправлень ПАТ «Укрпошта»). (а.с. 77)

Враховуючи приписи ст. 50, 51, 93 ГПК України, встановлений законом десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду сплив 25.12.2017 року.

Проте, лише 23.08.2018 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» надіслав апеляційну скаргу (згідно календарного кліше штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, яким була надіслана апеляційна скарга), тобто апелянт подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом 10-тиденного строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що про судовий розгляд даної справи скаржник був належним чином повідомлений, докази надання відзиву та участі представника відповідача в судовому засіданні наявні в матеріалах справи.

Окрім того, у квітні 2018 року апелянт ознайомився з матеріалами справи №925/1125/17 та зробив фотокопії повного тексту судового рішення, про що свідчить підпис представника відповідача із зазначенням про здійснення фотокопій відповідних аркушів справи (а.с. 66).

Скаржник, в поданій ним заяві в обгрунтування причин пропуску процесуального строку, посилаючись на норми ст.ст. 256, 242 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) стверджує, що день ознайомлення з матеріалами справи не є днем вручення йому повного тексту рішення, зокрема його заява про ознайомлення з матеріалами справи не містить відомостей про вручення йому повного тексту рішення суду першої інстанції.

Разом з цим, апелянт не зазначив, які саме обставини у період з 17.04.2018 (з моменту ознайомлення з повним текстом рішення) до 03.08.2018 (день отримання повного тексту рішення за заявою) перешкоджали підготувати апеляційну скаргу та подати її до суду апеляційної інстанції з відповідним клопотанням про поновлення пропущеного строку. Тобто апелянтом жодним чином не було обґрунтовано неможливість подання апеляційної скарги з моменту його ознайомлення з повним текстом оскаржуваного рішення. При цьому, на переконання колегії суддів, відсутність в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення не виключає обставин того, що сторона була ознайомлена з повним текстом рішення та не була позбавлена можливості викласти свою правовому позицію в апеляційній скарзі ще в квітні 2018 року.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення у справі "Устименко проти України").

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено переконливих обставин та не надано на їх підтвердження відповідних доказів, які б підтверджували існування обставин, що перешкоджали Товариству з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» подати апеляційну скаргу ще в квітні 2018.

З урахуванням наведеного Київський апеляційний господарський суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження, а відтак клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі №925/1125/17 задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст.ст. 234, 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній з вантажних перевезень» на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі №925/1125/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська