Постанова № 76651968, 21.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3148/17Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.,

Суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Молодов В.С.

За участю представників сторін:

Від ПАТ "Імексбанк" - ОСОБА_1, довіреність № 230318/2, від 23.03.18;

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_2, довіреність № 27-26499/17, від 27.12.17;

Представники інших учасників судового процесу в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Чорноморська транспортна компанія”, м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року

у справі №916/3148/17

за позовом Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”, м.Одеса

до Публічного акціонерного товариства “Чорноморська транспортна компанія”, м.Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю тертіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Ажур”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Будмонтаж”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Геосвіт”

про застосування наслідків нікчемного правочину, -

(суд першої інстанції у складі: головуючого судді – Желєзної С.П., дата та місце ухвалення рішення: 19.06.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (далі - ПАТ «ІМЕКСБАНК») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Чорноморська транспортна компанія" (далі - ПАТ „Чорноморська транспортна компанія) про застосування наслідків недійсності договору про розірвання іпотечного договору від 26.12.2014, укладеного між сторонами по справі шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяження щодо майна ПАТ „Чорноморська транспортна компанія", а саме нежитлових будівель автостанції, що складається з будівлі автостанції - літ. «А», будівлі магазинів літ. «Б», загальною площею 2 283,1 кв.м., основною площею 2 007,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Новощіпний ряд, буд.5, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 4767.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» задоволено в повному обсязі, застосовано наслідки недійсності договору про розірвання іпотечного договору від 26.12.2014, укладеного між сторонами по справі шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяження щодо майна ПАТ „Чорноморська транспортна компанія", а саме нежитлових будівель автостанції, що складається з будівлі автостанції - літ. «А», будівлі магазинів літ. «Б», загальною площею 2 283,1 кв.м., основною площею 2 007,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Новощіпний ряд, буд.5, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 4767.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 по справі – скасувати, та прийняти нове – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» зазначає, що у спірних правовідносинах в результаті застосування положень ст.ст. 11, 36 Закону України «Про іпотеку» мав місце перехід прав та обов’язків кредитора від ПАТ «ІМЕКСБАНК» до майнового поручителя, який виконав основні зобов’язання – АТ «ФК «Чорноморець», в результаті чого позивач втратив права вимагати вжиття будь-яких дій, направлених на реалізацію прав кредитора, в тому числі на відновлення первісних забезпечувальних обтяжень.

Апелянт зазначає, що законом чітко визначено, що судовий захист гарантується саме щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, в той час як відсутність самого права, на відновлення якого поданий позов, унеможливлює вжиття передбачених законом механізмів захисту такого права.

Заявник апеляційної скарги вважає, що основні зобов’язання ТОВ «КК «Геосвіт», ТОВ «ВО «Будмонтаж» та ТОВ «ТК «Ажур» на теперішній час є припиненими, з огляду на що неможливим є відновлення первісного забезпечення відповідного зобов’язання та, як наслідок, визнання недійсним спірного правочину про розірвання вже припиненого договору забезпечення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3148/17 за апеляційною скаргою ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 апеляційну скаргу ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2018

03.08.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги по справі №916/3148/17 та залишити рішення суду першої інстанції від 19.06.2018 без змін.

Крім того, від 08.08.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ПАТ «ІМЕКСБАНК» також надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

20.08.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання по справі №916/3148/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 клопотання ПАТ «ІМЕКСБАНК» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи №916/3148/17 в режимі відеоконференції відкладено на 21.09.2018

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, у зв’язку з перебуванням судді Ярош А.І. у відпустці, апеляційну скаргу ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 прийнято до провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя – Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Діброва Г.І.

В судовому засіданні 21.09.2018 представники ПАТ «ІМЕКСБАНК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заперечували проти доводів апеляційної скарги, наполягали на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги – без задоволення.

Представники ПАТ «Чорноморська транспортна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Ажур”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче об’єднання “Будмонтаж”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Консалтингова компанія “Геосвіт” в судове засідання не з’явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шестидесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників відповідача та третіх осіб за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 23.12.2013 ПАТ „ІМЕКСБАНК” (Кредитор) та ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж” (Позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №101/13, умовами якого передбачено надання кредитором позичальнику грошових коштів на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Неналежне виконання ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж” прийнятих на себе за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №101/13 від 23.12.2013 грошових зобов’язань стало підставою для звернення ПАТ “ІМЕКСБАНК” до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж” про стягнення 198237945,41 грн., за результатами розгляду яких Господарським судом Одеської області 07.09.2015 в межах справи №916/1386/15-г було постановлено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

18.02.2014 між ПАТ „ІМЕКСБАНК” (Кредитор) та ТОВ „Торгова компанія Ажур” (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №7/14, відповідно до умов якого Кредитором були прийняті на себе зобов’язання із надання Позичальнику кредиту шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку позичальника, відкритого у ПАТ „ІМЕКСБАНК”.

Неналежне виконання ТОВ „Торгова компанія Ажур” прийнятих на себе за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 грошових зобов’язань стало підставою для звернення ПАТ “ІМЕКСБАНК” до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Торгова компанія Ажур” про стягнення 156100676,72 грн., за результатами розгляду яких Господарським судом Одеської області 28.09.2015 в межах справи №916/1422/15-г було постановлено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

26.05.2014 між ПАТ „ІМЕКСБАНК” (Кредитор) та ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії №22/14, умовами якого передбачено надання кредитором позичальнику грошових коштів шляхом перерахування їх на рахунок позичальника.

Неналежне виконання ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” прийнятих на себе за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 22/14 від 26.05.2014 грошових зобов’язань стало підставою для звернення ПАТ “ІМЕКСБАНК” до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” про стягнення 285411648, 76 грн., за результатами розгляду яких Господарським судом Одеської області 08.10.2015 в межах справи №916/1527/15-г було постановлено рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

З метою забезпечення зобов’язань ТОВ „Торгова компанія Ажур”, ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж”, ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” за кредитними договорами, 25.09.2014 між ПАТ „ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №4767, відповідно до умов п. п. 1.1, 1.3 якого цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитними договорами, укладеними між Іпотекодержателем та ТОВ „Торгова компанія Ажур”, ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж”, ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” з додатковими угодами щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі автостанцій, що складаються з будівлі автостанції - літ. „А”, будівлі магазинів – літ. „Б”, загальною площею 2 283,1 кв. м., основною площею 2 007,0 кв. м., та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд.5, які належать Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності САС №629108 від 26.03.2009.

Згідно з п. 7.2 іпотечного договору від 25.09.2014 право іпотеки та відповідно і цей договір припиняє чинність у разі: припинення основного зобов’язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2014 між ПАТ “ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_4 “Футбольний клуб “Чорноморець” (Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичної особи-боржника за 41 кредитним договором (зокрема, зобов’язань ТОВ „Торгова компанія Ажур”, ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж”, ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” за кредитними договорами) передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20.

Разом з цим, 26.12.2014 між ПАТ „ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” (Іпотекодавець) було укладено договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем.

Відповідно до п. п. 1, 2 договору сторони, за взаємною згодою та керуючись ст. 651-654 Цивільного кодексу України, вирішили розірвати іпотечний договір (з майновим поручителем), укладений між ПАТ „ІМЕКСБАНК” та ПАТ „Чорноморська транспортна компанія”, посвідчений 25.09.2014 приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за №4767 (далі – іпотечний договір). Цей договір є підставою для зняття заборони відчуження вказаного в іпотечному договорі нерухомого майна: нежитлових будівель автостанції, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд.5, а також внесення відповідних записів до державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на вищевказане нерухоме майно та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права.

26.01.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення „Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ „Імексбанк” №16, відповідно до якого було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято наказ „Про додаткову перевірку правочинів” №66-в, на підставі якого була створена комісія з метою проведення додаткової перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації.

За результатами проведеної перевірки правочинів ПАТ „ІМЕКСБАНК”, укладених останнім протягом періоду з 27.01.2014 по 27.01.2015, комісією було встановлено нікчемність на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, зокрема, договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем, укладеного з метою забезпечення виконання зобов’язань ТОВ „Торгова компанія Ажур”, ТОВ „Виробниче об’єднання „Будмонтаж”, ТОВ „Консалтингова компанія „Геосвіт” за кредитними договорами, про що комісією було складено акт.

27.05.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №105 „Про початок процедури ліквідації АТ „ІМЕКСБАНК” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, відповідно до якого Фондом було вирішено розпочати процедуру ліквідації з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання.

15.01.2016 та 26.01.2016 ПАТ „ІМЕКСБАНК” зверталось до ПАТ „Чорноморська транспортна компанія” з повідомленнями про нікчемність укладеного 26.12.2014 договору про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем від 25.09.2014, яким було забезпечено виконання грошових зобов’язань за кредитними договорами третіх осіб – учасників судового процесу по даній справі. З наведених повідомлень вбачається, що договір про розірвання іпотечного договору з майновим поручителем є нікчемним в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки в результаті його укладення банк відмовився від власних майнових прав, які полягали у можливості звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання позичальниками зобов’язань за кредитними договорами.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.10.2017р. вбачається, що 16.05.2017 до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ “Імексбанк” права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, передані банку в іпотеку на підставі іпотечного договору від 25.12.2014, укладеного між банком та ОСОБА_4 “Футбольний клуб “Чорноморець”.

Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – договору (про розірвання іпотечного договору) від 26.12.2014, ПАТ „Імексбанк” було наголошено на наявності правових підстав для застосування наслідків його недійсності шляхом скасування державної реєстрації прав та обтяжень про припинення іпотеки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 572, ч. 1 ст. 574, ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Приписами ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 17 Закону України „Про іпотеку” іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що в межах розгляду даної справи про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають юридичній оцінці доводи відповідача щодо нікчемності договору про розірвання іпотечного договору від 26.12.2014

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 34 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 2 ст. 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регламентовано право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомляти про це сторін договору. У даному випадку вказані функції реалізовані Уповноваженою особою Фонду, що зумовлює подальше здійснення з боку Уповноваженої особи Фонду дій щодо застосування наслідків нікчемності договору.

Таким чином, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» регламентовано право Уповноваженої особи Фонду формувати висновок про нікчемність правочинів та повідомляти про це сторін договору. У даному випадку вказані функції реалізовані Уповноваженою особою Фонду через затвердження акту перевірки правочинів на предмет нікчемності (а.с. 96-100), а також через повідомлення про нікчемність правочину (а.с. 102), що зумовлює подальше здійснення з боку Уповноваженої особи Фонду дій щодо застосування наслідків нікчемності договору.

Отже, у зв'язку з наявністю між сторонами укладеного договору, а саме нікчемного договору про розірвання іпотечного договору, який визнано судом недійсним, вимога позивача про застосування наслідків недійсності правочину від 26.12.2014 шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяження щодо майна ПАТ „Чорноморська транспортна компанія", а саме нежитлових будівель автостанції, що складається з будівлі автостанції - літ. «А», будівлі магазинів літ. «Б», загальною площею 2 283,1 кв.м., основною площею 2 007,0 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул.Новощіпний ряд, буд.5, які були зареєстровані згідно іпотечного договору, посвідченого 25.09.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №4767 є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Крім того, вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду по справі №916/1889/17.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні матеріали справи, судовою колегією відхиляються доводи апелянта стосовно припинення основних зобов’язань ТОВ «КК «Геосвіт», ТОВ «ВО «Будмонтаж», ТОВ «ТК «Ажур», а також неможливості визнання недійсним спірного правочину про розірвання договору іпотечного договору, укладено між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ПАТ "Чорноморська транспортна компанія".

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.06..2018 по справі №916/3148/17 слід вважати таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також з повним дослідженням обставин справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ «ІМЕКСБАНК» до ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» про застосування наслідків недійсності правочину.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга ПАТ «Чорноморська транспортна компанія» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року по справі №916/3148/17 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 -284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Чорноморська транспортна компанія” на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року по справі №916/3148/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року по справі №916/3148/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 24.09.2018 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_5