Постанова № 76651851, 19.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/6377/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тарасенко К.В.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 19.09.2018

розглянувши апеляційну скаргу Запорізької міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 (повний текст рішення складено - 05.07.2018)

у справі № 910/6377/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Запорізької міської ради

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 59 114,80 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 Запорізька міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 59 114, 80 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що внаслідок невиконання відповідачем, встановленого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", обов'язку стосовно участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді міста Запоріжжя завдано збитки у розмірі неотриманих коштів пайової участі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору, внаслідок чого завдано позивачу збитків у розмірі 59 114, 80 грн. як неотриманих коштів пайової участі. Проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації, тому, суд прийшов до висновку, що право на звернення до суду для примусового стягнення збитків виникло у позивача з 10.01.2013 та, в свою чергу, строк позовної давності сплив за вказаною вимогою 11.01.2016.

Не погодившись з вказаним рішенням, Запорізька міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі заявник вказав на те, що судом першої інстанції не з'ясовано, що відповідач, відповідно до ст.ст. 36, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», не повідомив виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва та про введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Також, зазначив, що виконавчому комітету Запорізької міської ради не надавалась інформація Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Тобто, позивач не був обізнаний про введення об'єкту будівництва замовником в експлуатацію 09.01.2013. Позивач наголосив, що довідався про порушення свого права на отримання коштів пайової участі лише 12.06.2015 з вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області. Отже, на думку апелянта, перебіг строку позовної давності почався з 12.06.2015 та сплив 12.06.2018, тому, позовну заяву було подано до спливу строку позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 справу №910/6377/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Шаптала Є.Ю. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/6377/18 та призначено справу до розгляду на 19.09.2018.

10.09.2018 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Запорізької міської ради надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проведення якого доручити Господарському суду Запорізької області.

Розпорядженням № 09.1-08/2854/18 від 11.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6377/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі № 910/6377/18 у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Тарасенко К.В. та Гаврилюка О.М. до провадження, задоволено клопотання Запорізької міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та призначено судове засідання на 19.09.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

В судовому засіданні 19.09.2018 колегія суддів поставила на обговорення питання про зміну назви відповідача з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк". Учасники судового процесу не заперечували проти зміни назви з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Колегія суддів протокольно ухвалила здійснити зміну назви з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".

Представник позивача, 19.09.2018 в судовому засіданні Господарського суду Запорізької області (в режимі відеоконференції), надавав свої пояснення, підтримував доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив задовольнити апеляційну скаргу, а рішення місцевого господарського суду - скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, 19.09.2018 в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду міста Києва скасуванню, з наступних підстав.

24.12.2012 Запорізькою міською радою прийнято рішення №77 "Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя".

Відповідно до п. 1 вказаного рішення затверджено порядок залучення розрахунку розміру використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (далі - порядок).

Пунктом 2.1 порядку величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя визначається у договорі про участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, укладеному з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в особі міського голови.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим порядком відрахувань становить: для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (пункт 2.2 порядку).

Згідно з пунктом 3.1 порядку договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів для одиниці створеної потужності) або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови (пункт 3.3 порядку).

Приписами пункту 3.6 порядку визначено, що договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини 1-3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"

Тобто, вказаним порядком та Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 27.12.2012 зареєстровано декларацію №ЗП 08212519009 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва "Реконструкція нежитлових приміщень №13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк", за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, (пр. Соборному), 86".

Згідно із змістом декларації №ЗП 08212519009 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, замовником будівництва є ПАТ КБ "Приватбанк".

Частиною 7 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 16.10.2012) передбачено, що замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт відповідно до частини п'ятої цієї статті письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.

Проте, АТ КБ "Приватбанк" у встановлений семи денний строк не поінформувало виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт щодо реконструкції нежитлових приміщень №13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк", за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, (пр. Соборному), 86".

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 09.01.2013 зареєстровано декларацію № ЗП142130030798 про готовність об'єкта до експлуатації - реконструкція нежитлових приміщень № 13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк", за адресою: пр. Леніна, 86 м. Запоріжжя. В пункті 15 декларації вказано, що кошторисна вартість будівництва об'єкту складає 591 148 грн.

Відповідно до частини 11 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 16.10.2012) замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

Однак, всупереч встановленим нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідачем також не було письмово поінформовано місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

12.06.2015 на адресу Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради надійшла вимога Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, копію якої було передано до Запорізької міської ради (т. 1; а.с. 89-91). У вказаній вимозі зазначено, що протиправною бездіяльністю АТ «ПРИВАТБАНК», а саме, внаслідок несплати пайової участі, завдано збитків територіальній громаді міста Запоріжжя.

20.11.2015 Запорізька міська рада звернулась до відповідача з вимогою в двадцятиденний термін з дня отримання даної вимоги сплатити суму збитків, завданих територіальній громаді м. Запоріжжя, у розмірі 59 114, 80 грн.

Листом № Е.НЕ.0.0.0.0/2-1726 від 16.12.2015 відповідач надав відповідь позивачу, в якій повідомив про те, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП142130030798 від 09.01.2013 АТ КБ "Приватбанк" є замовником роботи з реконструкції нежитлового приміщення на вже побудованому об'єкті, а не виконував забудову земельної ділянки, а відтак, відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не зобов'язаний брати участі у створенні і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури по об'єкту, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 86.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

За змістом статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначення забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником, реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє останнього від укладення з позивачем договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Отже, відповідач в порушення вимог частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порядку не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій стосовно такого звернення та укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода".

При цьому, наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Таким чином, ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Згідно з частиною 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 59 114,80 грн. збитків, що становить 10 % від 591 148 грн. - загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.

Перевіривши здійснений Запорізькою міською радою розрахунок суми збитків, суд апеляційної інстанції визнав його арифметично правильним та таким, що відповідає вимогам частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" пункту 2.2 порядку.

Таким чином, враховуючи викладене, у діях відповідача є наявним склад цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправна поведінка: договір про пайову участь замовника у реконструкції нежитлових приміщень №13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк" із Запорізькою міською радою всупереч вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідачем не укладено; 2) збитки: внаслідок не виконання відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради не отримала доход у розмірі 59 114,80 грн.; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками: внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в розмірі 59 114,80 грн.; 4)вина: відповідач, не зважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до Запорізької міської ради з приводу укладення договору та не перерахував 59 114,80 грн. пайового внеску на створення та розвиток інфраструктури м. Запоріжжя.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 908/6327/15, від 07.05.2018 у справі № 908/6328/15 та від 17.05.2018 у справі № 918/708/17, від 04.06.2018 у справі №908/6331/15.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача відносно його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що право на звернення до суду для примусового стягнення збитків виникло у позивача з 10.01.2013, тому строк позовної давності сплив за вказаною вимогою 11.01.2016.

Проте, колегія суддів вважає таку позицію суду першої інстанції помилковою, з огляду на наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вже було встановлено вище, відповідно до ст.ст. 36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції від 16.10.2012) саме замовника будівництва зобов'язано законодавством поінформувати виконавчий орган міської ради про початок виконання будівельних робіт та про введення об'єкту будівництва в експлуатацію. Проте, АТ КБ "Приватбанк" не надало інформацію виконавчому комітету Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт та про введення об'єкту будівництва в експлуатацію стосовно реконструкції нежитлових приміщень №13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк", за адресою: пр. Леніна, (пр. Соборному), 86, м. Запоріжжя".

Крім того, колегія суддів зазначає, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного котролю та нагляду (пункт 1 Положення про Держадну архітектурно-будівельну Інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від-09.07.2014 № 294 (далі - положення)).

Згідно з пунктом 3 положення до основних завдань Державної архітектурно-будівельної інспекції України віднесено виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування у визначених законодавством випадках.

В пункті 7 положення визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Інспекція архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України та дозвільні документи відповідач отримував в територіальному виконавчому органі державної влади. В той час, як Запорізька міська рада є органом місцевого самоврядування та не є розпорядником інформації стосовно дозвільних документів на будівництво.

Положенням про загальний відділ виконавчого комітету Запорізької міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету міської ради від 05.07.2010 № 315 визначено, що загальний відділ виконавчого комітету Запорізької міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Завданням загального відділу, зокрема, є забезпечення єдиної системи роботи з документами, спрямованої на чітку організацію діловодства виконавчого комітету міської ради, здійснення контролю за виконанням документів (пункт 2.1 положення про загальний відділ виконавчого комітету Запорізької міської ради).

Згідно з листом загального відділу виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.07.2018 № 12-38/188 стосовно повідомлень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, починаючи з 01.01.2013, у виконавчого комітету Запорізької міської ради відсутня інформація від інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відносно суб'єктів, які подали на реєстрацію до інспекції декларацію про готовність об'єкту до експлуатації або заяву про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифіката з визначенням кошторисної вартості будівництва об'єкту.

Отже, виконавчому комітету Запорізької міської ради не надавалась інформація Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Таким чином, оскільки, АТ КБ "Приватбанк" не поінформувало виконавчий комітет Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт та про введення об'єкту будівництва в експлуатацію стосовно реконструкції нежитлових приміщень №13 з розширенням банківського відділення "Жовтневе" Запорізького РУ ПАТ КБ "Приватбанк", за адресою: пр. Леніна, (пр. Соборному), 86, м. Запоріжжя", а також виконавчому комітету Запорізької міської ради не надавалась інформація Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тому колегія суддів зазначає, що Запорізька міська рада не була обізнана про введення об'єкту будівництва в експлуатацію 09.01.2013.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що з саме 12.06.2015 Запорізька міська рада, через відповідний уповноважений виконавчий орган місцевого самоврядування, довідалась про порушення свого права на отримання коштів пайової участі. Таким чином, строк позовної давності, на переконання колегії суддів, почався з 12.06.2015 та сплив 12.06.2018. Натомість, Запорізька міська рада звернулась з позовною заявою 17.05.2018, тобто, до спливу строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом якого він звернувся до суду, порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 59 114,80 грн. підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оспореного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не дослідив всіх доказів наданих для розгляду справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Запорізької міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/6377/18 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/6377/18 слід скасувати, та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, ст. ст. 281, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/6377/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2018 у справі №910/6377/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Запорізької міської ради (розрахунковий рахунок 31512921700002 в ГУДКСУ у Запорізькій області, отримувач: УК м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 24170000 "Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту") суму збитків у розмірі 59 114 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто чотирнадцять) грн. 80 коп.

5. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Запорізької міської ради (розрахунковий рахунок 35418024034816 в УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, отримувач: виконавчий комітет Запорізької міської ради, МФО 813015, код ЄДРПОУ 02140892) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції - 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн., судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн.

6. Матеріали справи №910/6377/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.09.2018

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Гаврилюк