Постанова № 76651793, 20.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. Справа№ 910/6347/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Іоннікової І.А.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 (повний текст рішення складено - 05.07.2018)

у справі № 910/6347/18 (суддя - Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест"

про стягнення 55 025, 69 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гардінер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест" про стягнення 55 025, 69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2018 відповідачу були надані послуги з прибирання, натомість, в порушення умов договору № 28/010115-Гр від 31.12.2014, відповідач не сплатив у повному обсязі вартість наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/6347/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем належним чином не доведено виконання своїх зобов'язань за договором на суму 41 897, 48 грн. та не надано доказів оплати миючих засобів на суму 11 293, 90 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гардінер" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 повністю та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що відповідач у відмові від підписання акту приймання передачі послуг за лютий 2018 посилався на неякісне надання послуг, проте, така позиція не підтверджена документально, а саме не було пред'явлено рекламацій та претензій щодо якості наданих послуг. Також, вказує, що витратні матеріали були доставлені відповідачу в лютому, а рахунок виставлений в 01.03.2018.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того вказує, що факт наявності заборгованості за договором № 28/010115-Гр від 31.12.2014 про надання послуг з прибирання у розмірі 55 025, 69 грн. належним чином не доведений, документально не підтверджений, у зв'язку з чим, вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018 справу №910/6347/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/6347/18 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Розпорядженням №09.1-08/2661/18 від 03.09.2018 Київського апеляційного господарського суду у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю., у відпустці з 27.08.2018 по 14.09.2018, відповідно до підпункту 2.3.25. пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6347/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6347/18 у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В. та Іоннікова І.А. до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест" (далі- замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гардінер" (далі- виконавець, позивач) укладено договір про надання послуг з прибирання № 28/010115-Гр (далі -договір) (т. 1; а.с. 18-21).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується з 01.01.2015 надати послуги замовнику з прибирання приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 67, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що характеристика об'єкта, що підлягає прибиранню, перелік послуг з прибирання, час надання послуг з прибирання погоджується між виконавцем та замовником шляхом підписання додатків до даного договору, які є невід'ємною його частиною (додаток №1).

За умовами пункту 3.1 договору загальна вартість послуг в період з 16 березня по 14 листопада становить суму 34 564, 00 грн. Місячна вартість послуг в період з 15 листопада по 15 березня становить суму 35 814, 00 грн.

Згідно з п. 3.3 договору вартість послуг включає витрати виконавця на сплату податків, зборів, виплату заробітної плати, придбання миючих засобів, що використовуються при наданні послуг з прибирання.

Порядок розрахунків вартості послуг за відповідний календарний місяць сплачується замовником протягом п'яти банківських днів після підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг або з моменту, коли такі акти вважаються підписаними відповідно до п. 4.3 договору (п. 3.6 договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору виконавець вважаться таким, що виконав свої обов'язки за договором з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг.

Приписами пункту 4.2 договору визначено, що замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати і повернути його або надати мотивовану відмову від його підписання.

У разі не підписання акта приймання-передачі наданих послуг чи відсутності мотивованої відмови у підписанні зазначеного акта у терміни, передбачені п. 4.2 цього договору, акт вважається підписаним, послуги такими, що надані відповідно до умов договору і замовник не має претензій щодо якості наданих послуг (п. 4.3 договору).

Пунктами 10.3.1 та 10.3.2 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками сторін і діє до 31 грудня 2015. Договір вважається пролонгований на кожний наступний календарний рік у разі відсутності повідомлення від будь-якої з сторін за тридцять календарних днів до дати його закінчення про бажання його припинити.

Згідно з п. 10.3.3 договору сторона по договору має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір шляхом повідомлення іншої сторони за тридцять календарних днів до дня розірвання про дострокове його припинення.

Додатковою угодою № 3 від 03.05.2017 до договору № 28/010115-Гр від 31.12.2014 сторони дійшли згоди з 01.05.2017 внести зміни в договір в частині вартості послуг та пункт 3.1 договору виклали в наступній редакції: загальна вартість послуг становить 45 100, 00 грн. (т. 1; а.с. 22).

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивач, на підтвердження виконання умов договору № 28/010115-Гр від 31.12.2014, долучив до позовної заяви копію листа №76 від 19.01.2018 з пропозицією з 01.02.2018 підвищити вартість послуг або у разі відмови розірвати договір з 19.02.2018 та копію листа № 80 від 19.02.2018 про дострокове розірвання договору з 20.02.2018. Проте, колегія суддів звертає увагу, що, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не додано доказів направлення зазначених листів відповідачу.

30.03.2018 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест" претензію №85 від 26.03.18 про сплату заборгованості у розмірі 53 191,38 грн., акт звірки взаєморозрахунків за 1 квартал 2018, рахунок №26 від 19.02.2018 на суму 41 897,48 грн., акт здачі-прийняття робіт №26 від 19.02.2018 на суму 41 897,48 грн., акт здачі-прийняття робіт №25 від 19.02.2018 на суму 1 650 грн., рахунок №59 від 01.03.2018 на суму 11 293,90 грн., видаткову накладну №49 від 01.03.2018 на суму 11 293,90 грн., видаткову накладну №18 від 03.02.2018 на суму 1 334,37 грн., акт здачі-прийняття робіт №15 від 31.01.2018 на суму 55 420,22 грн., що підтверджується копією опису вкладення та фіскальним чеком (т. 1; а.с. 25-31).

Листом №11/18 від 06.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест" надано письмову відмову від підписання акту здачі-прийняття робіт № 26 від 19.02.2018, мотивуючи тим, що проекти актів здачі-приймання робіт, рахунків, видаткових накладних вперше отримано лише 05.04.2018. Послуги з прибирання надавались неякісно, не в повному обсязі та сума наданих послуг не відповідає умовам договору. Також, вказано, що дострокове розірвання договору без повідомлення відповідача призвело до понесення збитків Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейдінг Інвест". Також зазначили, що неотримання витратних матеріалів за накладною №49 від 01.03.2018 та відмовою оплачувати кошти за непоставлені витратні матеріали (т. 1; а.с. 32).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 4.2 договору № 28/010115-Гр від 31.12.2014, відповідач надіслав у встановлені строки письмову мотивовану відмову від підписання акту здачі-прийняття робіт № 26.

З урахуванням наведеного, позивач, у даному випадку, унеможливив застосування в своїх інтересах правового механізму, встановленого статтею 882 Цивільного кодексу України, оскільки для застосування цього механізму необхідною умовою є доведення факту отримання замовником результатів робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 76 від 19.01.2018 позивач звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору. В свою чергу, сторони вирішили достроково з 20.02.2018 розірвати договір на підставі пункту 10.3.3.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на суму 41 897, 48 грн., у останнього не виникає право на отримання остаточного розрахунку.

Також, позивач, до позовної заяви долучив рахунок № 59 від 01.03.2018 на суму 11 293, 90 грн. в якості доказу придбання миючих засобів, що використовувалися при наданні послуг з прибирання та включив зазначену суму до основного боргу.

Відповідно до пункту 3.3 договору вартість послуг включає витрати відповідача на сплату податків, зборів, виплату заробітної плати, придбання миючих засобів, що використовуються при наданні послуг з прибирання.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, не надав доказів оплати зазначених миючих засобів на суму 11 293, 90 грн., а стягнення суми в рахунок майбутньої оплати у вигляді витрат, чинним законодавством не передбачено. Крім того, рахунок на оплату датований 01.03.2018, тобто після припинення дії договору, що виключає можливість стягнення на його підставі заявленої позивачем вимоги в розмірі 11 293, 90 грн.

Отже, відсутність у певної особи матеріального права унеможливлює його порушення іншими особами та надання йому примусового судового захисту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність факту надання послуг за договором № 28/010115-Гр від 31.12.2014 на суму 53 191, 38 грн., у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення основного боргу.

Щодо посилання апелянта на те, що відповідач у відмові від підписання акту приймання-передачі послуг за лютий 2018 посилався на неякісне надання послуг, проте, така позиція не підтверджена документально, а саме не було пред'явлено рекламацій та претензій стосовно якості наданих послуг, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.2 договору при виявленні замовником факту неналежного надання виконавцем послуг з прибирання, за ініціативою замовника складається рекламаційний акт неналежного надання послуг у якому зазначається: представники сторін та документ на підставі якого вони діють, час складення, кількісні та якісні показники невідповідності послуг, що надаються.

Тобто, з умов договору випливає, що складання рекламаційного акту неналежного надання послуг є правом замовника, а не його обов'язоком.

Також, враховуючи відмову у задоволенні вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 1 834, 31 грн. пені, оскільки стягнення пені у даній справі є похідною вимогою від основного зобов'язання.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, то в задоволенні позовних вимог про стягнення 55 025, 69 грн. слід відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовування або зміни не вбачається.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6347/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6347/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гардінер" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6347/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі № 910/6347/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гардінер".

4. Матеріали справи №910/6347/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України та в строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

І.А. Іоннікова