Постанова № 76651711, 20.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 року м. Дніпро Справа № 904/1942/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Подобєда І.М., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Мацекос І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018 р.

( суддя Юзіков С.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 31.07.2018 р. )

у справі

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"АЛЬТЕР ГРУПП"

до Публічного акціонерного товариства

"Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 419 541,74 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства

"Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"АЛЬТЕР ГРУПП"

про визнання недійсним договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" ( Позивач за первісним позовом ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" ( Відповідача за первісним позовом ), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 395 543,65 грн. - боргу за поставлений товар, 35 371,36 грн. - пені, 7 554,88 грн. - індексу інфляції, 3 121,00 грн. - 3 % річних, мотивуючи порушення Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати поставленого товару.

Публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" ( Позивач за зустрічним позовом ) подало до Господарського суду Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" ( Відповідач за зустрічним позовом ) про визнання недійсним Договір поставки № Т124/05/23012018 від 23.01.2018 р., укладеного сторонами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018 р. первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП", 395 543,65 грн. – основного боргу, 7 550,18 грн. – індексу інфляції, 33 529,10 грн. – пені, 2 958,45 грн. – 3 % річних, 10 500,00 грн. – витрат на професійну правничу допомогу, 3 605,86 грн. – витрат, пов’язаних з вчиненням процесуальних дій, 6 593,72 грн. – судового збору. В решті позову відмовлено. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" про застосування заходів процесуального примусу до Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" – відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" про визнання недійсним договору поставки – відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення вказаної грошової суми, оскільки станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від сторін не надійшло.

Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив, що Відповідач не довів належними і допустимими доказами введення його в оману Позивачем під час укладення спірного правочину.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018 р. у справі № 904/1942/18, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ “АЛЬТЕР-ГРУП” у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та визнати недійсним Договір поставки № Т124/05/23012018 від 23.01.2018 р., укладений між сторонами.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зобов'язання Відповідача сплатити кошти за ОСОБА_1, у той час як Договором визначено, що у разу ненадання документів, визначених у підпункті 3.6. п. 3 Договору, термін оплати може бути продовжений на кількість днів прострочки у наданні цих документів. Таким чином, AT “ПОКРОСЬКИЙ ГЗК” вважає, що повинно сплатити ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” кошти за отриманий ОСОБА_1 лише після отримання вказаних документів.

Відтак, на думку Скаржника, строк виконання зобов'язання AT “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” з оплати не настав, оскільки до позовної заяви не надано доказів про виконання вимог підпункту 3.6. п. 3 Договору.

Скаржник наголошує на тому, що всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, Позивач не надав АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” документи, визначені в підпункті 3.6. п. 3 Договору, а саме: документи, що підтверджують відповідність ОСОБА_1 вимогам радіаційної та вибухової безпечності ( підпункт 1.5. п.1 Договору); сертифікат (свідоцтво) якості виробника - оригінал ( підпункт 3.6. п. 3 Договору); копія залізничної квитанції ( підпункт 3.6. п. 3 Договору ).

Водночас, на думку Скаржника, саме питання походження коксового дріб’язку не може пояснити ТОВ “АЛЬТЕР-ГРУПП" та підтвердити такі пояснення документально. Дане питання є актуальним, бо чимало підприємств, які виробляють коксову продукцію, знаходяться на непідконтрольній території України, що робить незаконним використання виготовленої такими підприємствами продукції. Фактично, під час виконання умов Договору ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” надало на адресу AT “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” накладні, з яких є зрозумілим, що поставлений Відповідачу ОСОБА_1 було придбано в третіх осіб.

Щодо, зустрічного позову, Скаржник зазначає, що відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Проте, під час виконання умов Договору ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” надало на адресу AT “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” накладні, з яких є зрозумілим, що поставлений Відповідачу ОСОБА_1 було придбано в третіх осіб.

Скаржник вважає, вищевказане свідчить, про вчинення ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” дії, спрямованої на обман AT “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК”, які полягали у замовчуванні Відповідачем обставин, що мали істотне значення для спірного правочину, а саме: ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” на момент укладення спірного договору не повідомило (замовчало) Позивачу про те, що дане товариство не є виробником товару, що у подальшому може стати для Позивача ризиком не підтвердження податкового кредиту за Договором фіскальними органами.

При цьому Скаржник зазначає, що є цілком очевидним, документально підтвердженим факт того, що Договір, укладений між AT “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” та ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП”, був укладений під впливом обману (відповідач не був власником поставленого ОСОБА_1), тому має бути визнаний судом недійсним.

Від ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, товариство посилається на те, що жодним пунктом Договору не передбачено обов’язок Постачальника ( Позивача ) надавати Покупцю ( Відповідача ) будь-які документи, підтверджуючі вимоги радіаційної, хімічної та вибухової безпечності. Також зі сторони Відповідача не надано жодних доказів того, що товар не відповідає вимогам радіаційної, хімічної та вибухової безпечності. Тобто, порушень умов Договору зі сторони Позивача в цій частині допущено не було.

Товариство також вказує на те, що стосується сертифікатів ( свідоцтв ) якості виробника, то такі документи були надані Відповідачу. Тобто, вже станом на 17.02.2018 р. у Відповідача були наявні всі сертифікати щодо якості поставленого йому ОСОБА_1, а тому його доводи в цій частині є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, у відзиві товариство посилається на те, що доводи Відповідача щодо відсутності копій залізничних квитанцій є безпідставними, оскільки ці факти також ретельно вивчались під час розгляду справи в суді першої інстанції. Факт наявності у Відповідача цих накладних підтверджено ним самим - серед додатків до зустрічної позовної заяви. Також, Позивач звертає увагу на той факт, що Відповідачем 07.03.2018 р. часткового здійснено оплату отриманого ним товару в розмірі 100 000,00 грн. , що свідчить про наявність у нього всіх документів, передбачених Договором.

ТОВ “АЛЬТЕР ГРУПП” зазначає, що АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» не визначилось, в чому саме полягає введення його в оману. Положенннями Договору не визначено обов’язкової умови щодо виробника товару, який мав постачатися ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП». Навпаки, передбачається право Постачальника придбавати ОСОБА_1 у третіх осіб. Тому посилання AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на те, що ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП», в порушення умов договору, поставило йому товар не власного виробництва, чим ввело в оману AT «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Позивач вважає безпідставним та таким, що спростовується умовами Договору.

Позивач стверджує, що незважаючи на передбачену умовами Договору можливість поставки ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» товару не власного виробництва, товар, поставлений Відповідачу, був фактично власного виробництва ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» і, тим більше, був його власністю.

ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» подало до апеляційного суду клопотання про стягнення з АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи в суді апеляційної інстанції, а саме: 11 900 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій; 2 278,59 грн. витрат, пов'язаних з переїздом адвоката до суду; 82 грн. поштових витрат. Всього – 14 260,59 грн. Під час розгляду цього клопотання, Заявник просив також враховувати зазначені вище невраховані судом першої інстанції судові витрати Позивача в розмірі 41 200,00 грн.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_2 у складі колегії суддів: Подобєда І.М., Іванова О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд скарги призначено на 20.09.2018 р.

Скаржник не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача ( за первісним позовом ).

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні 20.09.2018 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача (за первісним позовом), дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець ) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві ), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕР ГРУПП" ( Постачальник ) та Публічним акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" ( Покупець ) укладено Договір постачання № Т124/05/23012018 ( далі Договір ), за п. 1.1. якого Постачальник зобов’язався поставити продукцію коксохімічного виробництва (далі ОСОБА_1), на умовах цього Договору, Покупець, відповідно до п.1.3. Договору, зобов’язався прийняти та оплатити ОСОБА_1 на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору Постачальник гарантує, що ОСОБА_1, що постачається за цим Договором: належить йому на праві власності; не перебуває під забороною відчуження, арештом; не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов’язань перед будь-якими юридичними або фізичними особами, державними органами і Державою; не є предметом якого іншого обтяження або обмеження, передбаченого чинним в

Україні законодавством.

Відповідно до п. 2.3. Договору якість ОСОБА_1 підтверджується документально Незалежним Експертом, у якості якого Сторони домовилися залучити ІП СЖС Україна.

Умови та місце постачання згідно Інкотермс 2010, термін, обсяг та графік постачання ОСОБА_1 вказуються в Додаткових угодах – Специфікаціях, що є невід’ємною частиною Договору (п.3.2. Договору).

П. 3.6. Договору передбачено, що не пізніше чотирьох банківських днів від дати звіту про якісні показники ОСОБА_1, затвердженого Незалежним Експертом, але не пізніше 3-го банківського дня, наступного за звітним періодом, Постачальник надає Покупцю поштою або іншим зручним способом наступні документи, оформлені державною мовою: рахунок, оформлений відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88 зі змінами і доповненнями – оригінал; Сертифікат ( свідоцтво ) якості виробника – оригінал; Залізнична квитанція (копія) із зазначенням відомостей про Власника ОСОБА_1, номер Договору та Додаткової угоди-Специфікації, інформації про стан ОСОБА_1 – вологий або сухий; видаткову накладну на відпуск ОСОБА_1 ( 2 оригінала державною мовою ); акт прийому-передачі продукції ( оригінал державною мовою ) – 2 оригінали.

Якщо інше не обумовлено у Додаткових угодах – Специфікаціях, визначених у п.3.2. Договору, оплата за ОСОБА_1 проводиться згідно п. 5.1. протягом 20 календарних днів від дати штемпеля ст. Чортомлик на залізничній накладній, але не раніше п’ятого банківського дня з дати отримання Покупцем документів, зазначених у п. 3.6. цього Договору ( п. 5.2. Договору ).

Відповідно до п. 8.7. Договору у випадку невиконання вимог щодо перерахування коштів згідно п. 5.2. та пунктів цього розділу, винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період утворення прострочення, від суми простроченої оплати, за кожен день прострочення оплати. Пеня нараховується згідно положень про нарахування пені, передбаченого чинним законодавством України, але не більше 6 місяців.

У Додатковій угоді ( Специфікація № 1 ) від 23.01.2018 р. Сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється впродовж 20 календарних днів від дати штемпеля ст. Чортомлик та на підставі наданих Постачальником оригіналів остаточних рахунків. Дата фактичного прибуття товару зазначена в графі № 52 залізничної накладної ( п. 4 Специфікації № 1 ).

Ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до: видаткової накладної № 61 від 16.02.2018 р., акту приймання-передачі від 16.02.2018 р. № 61, рахунку на оплату № 52 від 14.02.2018 р. на суму 495 543,65 грн., залізничних накладних № 45918760, 45918836 – Постачальник на виконання умов Договору, здійснив поставку Покупцю ОСОБА_1 на загальну суму 495 543,65 грн., вартість якого Відповідач частково оплатив на суму 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

За даними Позивача, на виконання п. 3.6. Договору, Позивач передав Відповідачеві рахунок на оплату № 52 від 14.02.2018 р., залізничні накладні від 16.02.2018 р., паспорт якості ОСОБА_1 від 14.02.2018 р., висновки Компанії SGS про хімічний аналіз ОСОБА_1, а також видаткову накладну № 61 від 16.02.2018 р. та акт приймання-передачі № 61 від 16.02.2018 р.

Із залізничних накладних вбачається, що датою прибуття ОСОБА_1 на залізничну станцію Чортомлик є 16.02.2018 р. Вказаний ОСОБА_1 Відповідач прийняв згідно акту приймання-передачі від 16.02.2018 р. № 61, тому відповідно до п. 5.2. Договору та п. 4. Специфікації № 1, строк оплати за отриманий ОСОБА_1 настав 08.03.2018 р.

Листом № 679/05 від 17.02.2018 р. Покупець повідомив Постачальнику про невідповідність показників якості ОСОБА_1, поставленого Позивачем першою партією.

Виходячи з умов, визначених у Специфікації № 1, Позивач призупинив подальшу поставку ОСОБА_1.

Листом № 50/61 від 13.03.2018 р. Відповідач повідомив Позивачеві про те, що 07.03.2018 р. Відповідач провів часткову оплату ОСОБА_1 в розмірі 100 000,00 грн.

У зв’язку з невиконанням Відповідачем своїх договірних зобов’язань, Позивач направив Відповідачеві вимогу № 28-03/01 від 28.03.2018 р., у якій вимагав, терміново, але не пізніше 5 денного терміну з моменту отримання даної вимоги, сплатити борг за Договором у розмірі 395 543,65 грн. Зазначену вимогу Відповідач одержав 03.04.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 5000020240553.

За твердженням Позивача, його вимогу Відповідач залишив без відповіді й задоволення.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на п. 8.7. Договору, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню у сумі 35 371,36 грн. за період прострочки з 08.03.2018 р. по 11.06.2018 р. та за той же період на підставі ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, нарахував суму 3 % річних у розмірі 3 121,00 грн. та збитки від інфляції у розмірі 7 554,88 грн.

Наведені вище суми є предметом спору за первісним позовом, які Відповідач, не визнає, подавши до суду першої інстанції зустрічний позов до ТОВ "АЛЬТЕР ГРУП" про визнання недійсним Договору поставки № Т124/05/23012018 від 23.01.2018 р. з підстав передбачених ст. 230 ЦК України. Так, АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" наполягає, що спірний правочин укладено під впливом обману з боку ТОВ "АЛЬТЕР ГРУП", посилаючись на п.1.2 Договору, оскільки, як з'ясувалося, Постачальник не є виробником товару, який постачався за спірним Договором, що може призвести до негативних наслідків для Відповідача, зокрема, не підтвердження податкового кредиту за Договором фіскальними органами.

Перевіривши розрахунки Позивача, місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок пені та 3 % річних проведено неправильно, строк оплати настав 08.03.2018 р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 12.03.2018 р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 13.03.2018 р.

Щодо розрахунку індексу інфляції, то суд першої інстанції, вказав на те, що Позивачем такий розрахунок проведено правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, господарський суд в оскаржуваному рішенні за первісним позовом стягнув з Відповідача на користь Позивача: 395 543, 65 грн. – основного боргу, 33 529,10 грн. – пені, 7 550,18 грн. – індексу інфляції, 2 958,45 грн. – 3 % річних, відмовивши в задоволені решти позовних вимог викладених в первісному позові та зустрічному позові.

Дослідивши доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують вказаного вище висновку місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Правочин підлягає визнанню недійсним на підставі вказаної ст. 230 ЦК України за умови доведеності позивачем факту обману і наявності його безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

На підставі аналізу сукупності поданих до матеріалів справи доказів суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оспорюваний правочин відповідає вимогам діючого законодавства і обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.

До матеріалів справи Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що при укладанні оспорюваного правочину, одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість, місцевим судом встановлено, що з умов, погоджених сторонами у п. 1.2 Договору, не вбачається, що Постачальник вказував на те та гарантував, що є виробником товару, який постачався за Договором Відповідачеві ( за первісним позовом ).

При цьому, як слушно зазначив суд першої інстанції - власник товару і виробник товару це різні поняття. Власник товару не завжди може бути виробником. Договір не містить жодної заборони Позивачеві ( за первісним позовом ) щодо постачання Відповідачеві ( за первісним позовом ) товару не власного виробництва, а виробництва третіх осіб. В той же час, п. 7.1.5. Договору надано Постачальникові право придбавати товар у третіх осіб. Відповідно до зазначеного пункту, Постачальник зобов’язується у випадку придбавання товару у посередників – сприяти виконанню всіма учасниками ланцюга поставок товару, декларування своїх податкових зобов’язань шляхом подання до податкових органів декларацій, складених відповідно до чинного законодавства України. До того ж, товар Покупець прийняв і частково оплатив.

За таких обставин, Позивач ( за зустрічним позовом ) не довів належними та допустимими засобами доказування той факт, що оспорюваним правочином, на час його вчинення, були порушені його права та охоронювані законом інтереси.

Отже, обставини викладені у зустрічній позовній заяві, не були доведені у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування, що стало підставою для відмови у визнанні недійсним оспорюваного правочину.

Щодо первісного позову, то місцевий господарський суд задовольняючи частково вимоги, обгрунтовано взяв до уваги докази того, що Відповідачеві ( за первісним позовом ) було поставлено товар на загальну суму 495 543,65 грн., при цьому Постачальником було передано Покупцеві рахунок на оплату № 52 від 14.02.2018р., залізничні накладні від 16.02.2018 р., паспорт якості ОСОБА_1 від 14.02.2018 р., висновки Компанії SGS про хімічний аналіз ОСОБА_1, а також видаткову накладну № 61 від 16.02.2018 р. та акт приймання-передачі № 61 від 16.02.2018 р., які були підписані Відповідачем ( за первісним позовом ) без заперечень.

Покупець листом від 17.02.2018 р. повідомив Постачальника про невідповідність поставленого товару по масі, при цьому посилався в якості порівняння, на технічні показники, зазначені, як в паспорті якості, так і в звітах про інспектування. Тобто, як зазначив місцевий суд вже станом на 17.02.2018 р. у Відповідача були наявні всі документи щодо поставленого йому товару.

07.03.2018 р. Відповідач ( за первісним позовом ) частково оплатив одержаний від Позивача ( за первісним позовом ) товар на суму 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Крім того, до подачі позову Позивачем Відповідач не звертався до Позивача з претензіями чи заявами з приводу відсутності будь-яких товаросупроводжуючих документів. Вказані дії Відповідача свідчать про наявність у нього всіх документів, передбачених Договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що Позивачем надано достатні й допустимі докази на підтвердження поставки Відповідачеві спірного товару й виникнення у останнього обов’язку перед Позивачем з оплати одержаного товару.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволені зустрічного позову, а доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

Щодо клопотання ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП» про стягнення з АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи в суді апеляційної інстанції, а саме: 11 900 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій; 2 278,59 грн. витрат, пов'язаних з переїздом адвоката до суду; 82 грн. поштових витрат. Всього – 14 260,59 грн., то колегія суддів апеляційного суду знаходить його обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати на професійну правничу допомогу надавалася Позивачеві АДВОКАТСЬКИМ ОБ’ЄДНАННЯМ «ОСОБА_3 ПАРТНЕРІВ» на підставі Договору про надання адвокатських послуг від 02.03.2018 р. № 02/03/18 укладеного з ТОВ «АЛЬТЕР ГРУПП». Згідно з Додатком № 1 до Договору винагорода Адвокатського об’єднання складає 1600,00 грн. за годину роботи адвоката.

За твердженням Позивача ( за первісним позовом ) у зв'язку з поданням Відповідачем апеляційної скарги від 22.08.2018 p., ТОВ “АЛЬТЕР - ГРУПП” поніс наступні додаткові витрати, пов'язані з розглядом судової справи в суді апеляційної інстанції, а саме: 11 900 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати, пов’язані з вчиненням процесуальних дій; 2 278,59 грн. витрат, пов'язаних з переїздом адвоката до суду; 82 грн. поштових витрат. Всього – 14 260,59 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат, пов’язаних з вчиненням процесуальних дій в зазначеній сумі, Позивач ( за первісним позовом ) надав: копію договору про надання адвокатських послуг № 02/03/18 від 02.03.2018 р. з Додатком №1 та Додатковою угодою №1 від 05.06.2018 р., Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.09.2018 р., рахунок на оплату від 17.09.2018 р. № 21-6-904/1942/18, платіжне доручення від 17.09.2018 р., квітки на потяг - 2 шт., платіжний документ про сплату проживання в готелі, поштова квитанція про відправлення відзиву на апеляційну скаргу Відповідачу, поштова квитанція про відправлення відзиву на апеляційну скаргу Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2018 р. у справі № 904/1942/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 25.09.2018 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І.М. Подобєд

Суддя О.Г. Іванов