Постанова № 76651710, 25.09.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018р. справа № 908/479/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області ухваленого 31.05.2018р. (повний текст підписано 08.06.2018р.) у м. Запоріжжі у справі №908/479/18 (суддя Горохов І.С.) за позовом Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя про визнання незаконними дій відповідача, які полягають у застосуванні штрафних санкцій за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 23007,77грн.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Державне підприємство «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», м. Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя (далі – Відповідач) з вимогами про визнання незаконними дій останнього, які полягають у застосуванні штрафних санкцій за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 23007,77грн.

2. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.04.2018р. було призначено розгляд справи №908/479/18 за правилами загального позовного провадження.

3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018р. (повний текст підписано 08.06.2018р.) у справі №908/479/18 позовні вимоги Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задоволені в повному обсязі – визнано незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», які полягають у застосуванні до Позивача штрафних санкцій за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 23 007,77грн. Також додатковим рішенням від 26.06.2018р. було вирішено питання про розподіл судових витрат за подання заяви про забезпечення позову, стягнуто означені витрати з Відповідача (як і витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви).

4. Означене рішення суду обґрунтоване тим, що Закон України «Про електроенергетику», абз.7 ст.26 якого передбачав сплату споживачами у випадку перевищення договірної величини потужності енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності та договірною величиною потужності, втратив чинність з 11.06.2017р. на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VIII від 13.04.2017р. При цьому, суд також зазначив, що встановлені Відповідачем обмеження на строк для звернення з заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії (п.5.5 договору про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р. (в редакції додаткової угоди від 30.10.2013р.) є таким, що суперечить п.4.4 Правил користування електричною енергією, враховуючи відсутність у Позивача на день звернення з заявою про коригування обсягів договірної величини споживання електричної енергії заборгованості щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р.

ІІ. ОСОБА_5 зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

5. Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018р. у справі №908/479/18 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

6. Підставами для задоволення вказаних апеляційних вимог Скаржник зазначає досягнення при укладенні договору про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р. сторонами згоди щодо порядку коригування та відповідальності за перевищення договірних величин, у зв’язку з чим втрата чинності Законом України «Про електроенергетику» не звільняє Позивача від відповідальності за порушення взятих на себе зобов’язань щодо місячного споживання електричної енергії відповідно до узгоджених договірних величин.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:

7. Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в межах визначеного апеляційним судом строку, наданий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє проти її задоволення заперечує, наголошуючи на законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, зазначаючи, що доводи апеляційної скарги суперечать дійсним обставинам справи та є, по суті, зловживанням права на апеляційне оскарження.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

8. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

10. Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

11. У відповідності до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України та протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_6

12. Ухвалою від 31.07.2018р. судом відкрито апеляційне провадження у справі №908/479/18, а ухвалою від 04.09.2018р. призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження (а.с.а.27, 28 т.2).

13. Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25.09.2018р., враховуючи приписи ч.10 ст.32 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з перебування судді Гези Т.Д. у відпустці, її у складі колегії було замінено на суддю Радіонову О.О.

14. Враховуючи викладене в п.п.8-13 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі ОСОБА_1 (головуючий, суддя-доповідач), ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

15. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

16. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 28.12.2006р. між Публічним акціонерним товариством Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник електричної енергії) та Державним підприємством «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №1120 (договір з додатками – а.с.а.с.24-46 т.1), відповідно до розділу 1 якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами.

17. До означеного договору про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р. були укладені додаткові угоди, а саме: від 28.12.2006р. з додатками (а.с.а.с.47-53 т.1), від 01.10.2007р. з додатками (а.с.а.с.54-57 т.1), від 01.01.2011р. з додатками (а.с.а.с.58-64 т.1), від 30.10.2013р. (а.с.65 т.1), від 01.04.2015р. з додатками (а.с.а.с.66-68 т.1) та від 09.03.2017р. (а.с.69 т.1), якими внесені зміни.

18. Так, розділом 1 договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2006р.) визначено, що Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

19. Згідно з п.2 означеного договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та технічними умовами.

Відповідно до п.2.2.2. договору, Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість такої електричної енергії згідно з умовами Додатків №4 «Порядок розрахунків» (в редакції додаткової угоди від 01.04.2015р. – 66, 67 т.1) та №5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» (в редакції додаткових угод – а.с.32 т.1).

20. У п.4.2.2. договору сторони передбачили, що за перевищення за розрахунковий період договірної величини споживання електричної енергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої та договірної величини за середньозваженим тарифом, у розмірі передбаченому Законом України «Про електроенергетику».

21. Згідно з 5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2006р.) встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатка №1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», у двох екземплярах, оформлених зі своєї сторони.

Так, відповідно до Додатку 1 до договору, сторонами було узгоджено обсяги постачання електричної енергії Споживачу на 2018р. (а.с.102 т.1).

22. Відповідно до п.5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 20.10.2013р.) Споживач, надавши обґрунтування, має право не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду звернутися (письмово) до Постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. Між тим, місцевим судом встановлено, що додаткова угода від 20.10.2013р. отримана Споживачем лише 21.02.2018р., про що свідчить позначка з підписом останнього. Так, п.5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 28.12.2006р.) містив умови наступного змісту: Споживач, надавши обґрунтування, має право протягом розрахункового періоду звернутися (письмово) до Постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

23. Згідно з п.9.7 договору, останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2006р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що договір про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р. є пролонгованим до теперішнього часу.

24. З матеріалів справи встановлено, що згідно наданого Споживачем акту про спожиту активну електричну енергію у січні 2018р. (а.с.132 т.1) обсяг останньої склав 38786кВт.год., тоді як згідно Додатку 1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу» узгоджена договірна величина на січень 2018р. визначена у розмірі 27000кВт.год.

25. Між тим, зважаючи на виробничу потужність та керуючись умовами договору, 24.01.2018р. Позивач звернувся до Відповідача з листом-зверненням №112 (а.с.71 т.1), відповідно до якого просив провести коригування договірної величини на січень 2018р. до рівня 40тис.кВт.год. при раніше узгодженому обсязі постачання електричної енергії на рівні 27тис.кВт.год. Даний лист отримано Відповідачем 25.01.2018р. за вх.№1872 (міститься на листі), що сторонами не оспорюється.

Окрім того, 24.01.2018р. Позивач здійснив платіж (попередню оплату) за спожиту електричну енергію у січні 2018 за додатковий об'єм (перевищення договірної величини) в сумі 30381,62грн., згідно заяви про збільшення ліміту, що підтверджується платіжним дорученням №366 від 24.01.2018р. (а.с.70 т.1). Раніше Позивачем було здійснено плановий платіж за спожиту електроенергію у січні 2018р. в сумі 8668,30грн. згідно платіжного доручення №345твід 17.01.2018р. (а.с.73 т.1), а потім за рахунком №1120/1а від 31.01.2018р. (а.с.76 т.1) в сумі 25000,00грн. згідно платіжного доручення №384 від 31.01.2018р. та в сумі 28193,37грн. згідно платіжного доручення №391 від 02.02.2018р. (а.с.а.с.74, 75 т.1).

26. Листом №55/41-687 від 30.01.2018р. (а.с.72 т.1) Відповідач повідомив Позивача, що його заява щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії на січень 2018р. надійшла на адресу енергопостачальної компанії лише 25.01.2018р., що є порушенням термінів звернення (п.4.4 ПКЕЕ) та не відповідає умовам договору про постачання електричної енергії (п.5.5 договору), оскільки останній день звернення був – 24.01.2018р., а отже відсутня можливість провести коригування договірної величини.

27. Так, з урахуванням умов Додатку №4 до договору №1120 від 28.12.2006р (в редакції додаткової угоди від 01.04.2015р.) 16.02.2018р. Відповідачем виставлено Позивачу рахунок №1120/1п про оплату за перевищення договірної величини електроспоживаня без ПДВ на суму 23007,77грн., та визначено кінцевий термін сплати - 5 операційних днів з дня отримання рахунку (а.с.77 т.1). Означений рахунок біло отримано Позивачем 28.02.2018р. згідно відомостей з реєстру видачі рахунків (а.с.100 т.1).

28. Вказані в п.п.16-27 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.

29. Між тим, зазначаючи про незаконність відмови Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» у коригуванні договірної величини споживання електричної енергії та нарахування подвійної оплати за перевищення договірної величини електроспоживання, враховуючи, що Позивач повністю розрахувався за спожиту у січні 2018р. електричну енергію (у т.ч. перевищену договірну величину електроспоживання), останній звернувся з позовними вимогами до суду про визнання незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», які полягають у застосуванні штрафних санкцій за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 23007,77грн.

30. Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини розглянуті місцевим судом, зокрема, в контексті приписів норм Цивільного та Господарського кодексів України, нормативно-правових актів, які регулюють відносини з електропостачання, а також Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

31. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

32. Сутність розглядуваного спору, відповідно до визначеного Позивачем способу судового захисту, полягає у визнанні незаконними дій Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», які полягають у застосуванні штрафних санкцій до Позивача (Споживача) за перевищення договірної величини електроспоживання в сумі 23007,77грн.

33. Беручи до уваги правову природу укладеного договору про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами Цивільного та Господарського Кодексів України, з урахуванням приписів законодавства та нормативних актів, які регламентують правовідносини з електропостачання. Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

34. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

35. Як вже зазначалось в п.32 постанови, сутність розглядуваного спору фактично полягає у встановленні правомірності/неправомірності нарахування Відповідачем плати за перевищення договірної величини електроспоживання у січня 2018р. в сумі 23007,77грн. згідно рахунку №1120/1п від 16.02.2018р.

35.1. Своєю чергою, захищуваний Позивачем суб’єктивний інтерес полягає у встановленні правової визначеності відносно обсягу його грошових зобов’язань з оплати електроспоживання за січень 2018р., беручи до уваги, що несплата вказаного рахунку, у відношенні якого Позивач наполягає на відсутності належних підстав для виставлення та нарахування відповідних сум, може мати наслідком й припинення (повну чи часткову) поставки електричної енергії, про що вказано у попередженні Відповідача (а.с.6 т.1).

35.2. Відтак, судова колегія встановлює наявність належного об’єкту судового захисту у розумінні ст.15 Цивільного кодексу України, проте зазначає, що спосіб судового захисту безпідставно кваліфікований Позивачем в контексті визнання незаконними дій Відповідача із застосування до Позивача штрафних санкцій за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Так, виходячи з аналізу положень ст.ст.26, 27 Закону України «Про електроенергетику» (який діяв на момент укладення між сторонами договору №1120 від 28.12.2006р. в межах правовідносин по якому й було зроблено Відповідачем спірне нарахування та виставлення рахунку №1120/1п від 16.02.2018р.), а також положень діючих п.п.4.4, 6.14, 6.15, 8.1 ПКЕЕ нарахування подвійної вартості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії є спеціальним способом визначення вартості електричної енергії, яка споживається, із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності. Така позиція апеляційного суду кореспондується з позицією Верховного суду відносно правової природи такого нарахування, викладеною в п.25 постанови у справі №926/2121/17 від 23.04.2018р.

36. Враховуючи оцінку суду правової природи вказаних нарахувань, обґрунтованість та можливість їх застосування Відповідачем регулюється положеннями ч.2 ст.632 або ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України відносно наявності належних підстав для зміни звичайних умов договору в частині ціни електричної енергії відносно частини її об’єму, поставленого/спожитого в січні 2018р.

Так, на думку колегії суддів, обраний Позивачем спосіб судового захисту оскарження правомірності виставленого рахунку №1120/1п від 16.02.2018р. та нарахувань вказаних в ньому в сумі 23007,77грн., в якості грошового зобов’язання (простроченого, виходячи з позиції Відповідача, на момент звернення з позовною заявою – 30.03.2018р.), можна кваліфікувати в контексті передбаченого ч.2 ст.20 Господарського кодексу України визнання відсутності відповідних прав Відповідача з нарахування такої суми.

38. Апеляційний суд вважає, що в контексті положень ст.ст.6, 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. та ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, сама по собі неправильна оцінка Позивачем правової природи спірного нарахування та невірна кваліфікація місцевим судом способу судового захисту не може вважатися достатньою підставою для відмови в судовому захисті в розглядуваному випадку.

39. Оцінюючи наявність/відсутність підстав для нарахування Відповідачем подвійної плати за споживання електричної енергії у січні 2018р. з перевищенням вставлених договірних об’ємів згідно рахунку №1120/1п від 16.02.2018р., апеляційний суд виходячи з встановленої, неоскарженої та не спростованої обставини, що додаткова угода від 30.10.2016р. не містить положень про застосування її умов в порядку ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України на правовідносини, які виникли до укладення такої додаткової угоди, тоді як датування цієї угоди Відповідачем моментом, який не співпав з висловленим пізніше (не раніше отримання 21.02.2018р.) волевиявленням Позивача, в силу ч.2 ст.638, ч.1 ст.640, 642 Цивільного кодексу України не може визначати момент початку розповсюдження умов поточної редакції п.5.5 договору на питання корегування договірного обсягу споживання у січні 2018р., а отже 5 денний строк (повинен звернутися не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду) в даному випадку не застосовується, тоді як п.4.4 ПКЕЕ такого обмеження не містить.

40. Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що п.4.4 ПКЕЕ передбачено лише єдину умову за наявності якої Постачальник електричної енергії має право відмовити Споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин, це – невиконання останнім своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. В той час доказів невиконання Позивачем своїх зобов’язань щодо оплати електричної енергії, враховуючи викладене в п.25 цієї постанови, за договором про постачання електричної енергії №1120 від 28.12.2006р, Відповідачем не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що оскільки Позивач здійснив повний розрахунок за електричну енергію за попередні періоди та здійснив попередньою оплату за електричну енергію за січень 2018р. (в тому числі за додатково заявлені обсяги електричної енергії), тобто виконав всі умови ПКЕЕ, які надавали право на збільшення договірної величини споживання електричної енергії, у Відповідача відсутні були підстави для відмови в коригуванні такої договірної величини споживання електричної енергії у січні 2018р. в сторону збільшення, що також узгоджується правовою позицією, викладеною Верховним судом в п.п.37, 38 постанови у справі №926/1850/16 від 26.03.2018р.

41. Означене зумовлює погодження з висновком суду першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог Позивача та визнання відсутності у Відповідача відповідних прав з нарахування 23007,77грн. за перевищення договірної величини електроспоживання згідно виставленого рахунку №1120/1п від 16.02.2018р.

42. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

43. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018р. (повний текст підписано 08.06.2018р.) у справі №908/479/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.05.2018р. (повний текст підписано 08.06.2018р.) у справі №908/479/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1,2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСЗО

Надіслано судом до ЄДРСР – 25.09.2018р.