Рішення № 76651584, 25.09.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2018 року м. ЧернігівСправа № 927/647/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/647/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001,

До відповідача: Остерської квартирно-експлуатаційної частини району

вул. Ювілейна, 3, сел. Десна, Чернігівська область, 17024

Про стягнення 14863,50 грн.

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1, головний юрисконсульт відділу загальної судової роботи юридичного департаменту, довіреність №16-64 від 14.04.2017

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем – Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” подано позов до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 14863,50 грн, а саме: 13895,33 грн пені та 968,17 грн 3% річних.

Також позивач просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 №3508/15-ТЕ(Т)-39.

Ухвалою суду від 03.09.2018, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 25.09.2018 о 10:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 03.09.2018 №1702400989670, але повноважного представника у судове засідання 25.09.2018 не направив.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання вих.№1883 від 12.09.2018 про розгляд справи за відсутності учасника (в порядку, передбаченому ч.3 ст. 196 Господарського процесуального кодексу України), у якому визнає заявлені позовні вимоги щодо стягнення 13895,33 грн пені, 968,17 грн 3% річних та просить суд розглядати справу за відсутності відповідача.

Представник позивача щодо клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника не заперечував.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

У судовому засіданні 25.09.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Відповідач у поданому відзиві на позов вих.№1882 від 12.09.2018, який надійшов до початку розгляду справи по суті, підтвердив, що в період виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 №3508/15-ТЕ(Т)-39 відповідачем було дійсно допущено порушення умов п. 6.1. договору в частині строків оплати за поставлений газ, а тому відповідач повністю визнає позовні вимоги в частині стягнення 13895,33 грн пені та 968,17 грн 3% річних.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.02.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Остерською квартирно-експлуатаційною частиною району (покупець) було укладено договір №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1.,1.2. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 2.1. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 2673,38 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень – 550,88; лютий – 504,8; березень – 432,6; квітень – 137,0; жовтень – 177,2; листопад – 375,5; грудень – 495,1. За І кв. – 1488,2; за ІІ кв. – 137,0; за ІІІ кв. – 0; за ІV квартал – 1047,8.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 по своїй правовій природі є договором поставки.

Відповідно до розділу 11 договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 1091,00 грн, крім того ПДВ – 20% – 218,20 грн, всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Відповідно до п. 5.5. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 2916243,00 грн, крім того ПДВ – 583248,60 грн, разом з ПДВ – 3499491,60 грн.

Додатковою угодою №1 від 12.05.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, викладено п. 2.1. у наступній редакції: продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1660,306 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень – 335,649; лютий – 291,388; березень – 246,480; квітень – 90,0; жовтень – 80,0; листопад – 250,0; грудень – 366,789. За І кв. – 873,517; за ІІ кв. – 90; за ІІІ кв. – 0; за ІV квартал – 696,789. Викладено з 01.04.2015 п.5.2. у наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2495,25 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 2495,25 грн, крім того ПДВ – 20% – 499,05 грн, всього з ПДВ – 2994,30 грн. Викладено з 01.04.2015 п.5.5. у наступній редакції: загальна вартість цього договору становить 2916242,30 грн, крім того ПДВ – 583248,46 грн, разом з ПДВ – 3499490,76 грн. Загальна вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою №2 від 23.11.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, викладено з 01.07.2015 п.5.2. у наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2994,30 грн з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу, як товару, становить 1795,83 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 2495,25 грн, крім того ПДВ – 20% – 499,05 грн, всього з ПДВ – 2994,30 грн.

Додатковою угодою №3 від 23.11.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, доповнено п. 6.3. статті 6 «Порядок та умови проведення розрахунків» новими абзацами.

Додатковою угодою №4 від 23.11.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, викладено з 01.10.2015 п.5.2. у наступній редакції: ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1770,74 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу– 2495,25 грн, крім того ПДВ – 20% – 499,05 грн, всього з ПДВ – 2994,30 грн.

Додатковою угодою №5 від 28.12.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, викладено з 01.12.2015 банківські реквізити продавця в статті 12 «Адреса та реквізити сторін» Договору в новій редакції.

Додатковою угодою №6 від 31.12.2015 до договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, викладено п. 2.1. у наступній редакції: продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1637,186 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): січень – 335,649; лютий – 291,388; березень – 246,480; квітень – 84,609; жовтень – 136,439; листопад – 222,621; грудень – 320,0. За І кв. – 873,517; за ІІ кв. – 84,609; за ІІІ кв. – 0; за ІV квартал – 679,06. Викладено п.5.5. у наступній редакції: загальна вартість цього договору становить 2858552,12 грн, крім того ПДВ – 571710,43 грн, разом з ПДВ – 3430262,55 грн.

Пунктами 3.3, п.3.4. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 визначено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка продається покупцеві, згідно з п.4.1. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ на загальну суму 3430262,55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 24.02.2015 на суму 439431,67 грн; від 28.02.2015 на суму 381485,18 грн; від 31.03.2015 на суму 322691,61 грн; від 30.04.2015 на суму 253344,74 грн; від 31.10.2015 на суму 408539,29 грн; від 30.11.2015 на суму 666594,06 грн; від 31.12.2015 на суму 958176,00 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.50-56).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1.,6.5. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по вищезазначених актах приймання-передачі природного газу відповідач зобов’язаний був розрахуватись у наступні строки: від 24.02.2015 на суму 439431,67 грн – по 16.02.2015 включно (14-15.02. вихідні та з урахуванням розділу 11 договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015); від 28.02.2015 на суму 381485,18 грн– по 16.03.2015 включно (14-15.03. вихідні); від 31.03.2015 на суму 322691,61 грн – по 14.04.2015 включно; від 30.04.2015 на суму 253344,74 грн – по 14.05.2015 включно; від 31.10.2015 на суму 408539,29 грн – по 16.11.2015 включно (14-15.11. вихідні); від 30.11.2015 на суму 666594,06 грн – по 14.12.2015 включно; від 31.12.2015 на суму 958176,00 грн – по 14.01.2016 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково сплачено в рахунок оплати по договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 – 1000000,00 грн, на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, Будинкоуправлінням №1 Остерської КЕЧ, Остерської КЕЧ району, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 “Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій”, копії яких додано позивачем до матеріалів справи (а.с. 23-46), а саме: №463 від 26.02.2015 – 202000,00 грн; №493 від 12.03.2015 – 150000,00 грн; №743 від 09.04.2015 – 240300,00 грн; №1027 від 14.05.2015 – 103500,00 грн; №2670 від 10.12.2015 – 304200,00 грн. Проведені оплати по вищезазначених Спільних протокольних рішеннях підтверджуються також Зведеними реєстрами актів звіряння для проведення розрахунків по пільгах і субсидіях, копії яких додано до матеріалів справи.

Із наданої позивачем виписки по договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 Підприємство «Остерська КЕЧ» з 01.01.2015 по 30.04.2018 (а.с.58) слідує, що відповідачем було здійснено оплати за газ, спожитий за договором №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 та додаткових угод до нього на загальну суму 3430262,55 грн., в тому числі з на підставі Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального Фонду державного бюджету, укладеними між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Департаментом фінансів Чернігівської обласної державної адміністрації, Будинкоуправлінням №1 Остерської КЕЧ, Остерської КЕЧ району, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” в загальній сумі 1000000 грн та 2430262,55 грн грошовими коштами.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ, отриманий за договором №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 у розмірі 3430262,55 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу та сум платежів, здійснених відповідачем по договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 та додаткових угод до нього.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за договором №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 вбачається, що відповідачем оплата за спожитий газ здійснювалась з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, а саме за газ спожитий у січні 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 05.03.2015, прострочка оплати з 17.02.2015 по 04.03.2015; за газ спожитий у лютому 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 23.03.2015, прострочка оплати з 17.03.2015 по 22.03.2015 на суму 29485,18 грн, з прострочки оплати виключена позивачем сума 352000 грн, яка здійснена на підставі Спільних протокольних рішень; за газ спожитий у березні 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 05.03.2015, з прострочки оплати виключена позивачем сума 240300 грн, яка здійснена на підставі Спільних протокольних рішень, прострочка оплати відсутня; за газ спожитий у квітні 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 20.05.2015, з прострочки оплати виключена позивачем сума 103500 грн, яка здійснена на підставі Спільних протокольних рішень, прострочка оплати з 15.05.2015 по 19.05.2015 на суму 149844,74 грн; за газ спожитий у жовтні 13.11.2015, прострочка оплати відсутня; за газ спожитий у листопаді 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 15.12.2015, прострочка оплати відсутня; за газ спожитий у грудні 2015 року повна оплата була здійснена відповідачем 19.01.2016, прострочки оплати з 15.01.2016 по 18.01.2016.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 13895,33 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 17.02.2015 по 18.01.2016.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 13895,33 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 17.02.2015 по 18.01.2016.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 968,17 грн за період з 17.02.2015 по 18.01.2016.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати поставленого природного газу, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 968,17 грн 3% річних за період з 17.02.2015 по 18.01.2016.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений природний газ по договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням умов договору та норм чинного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, пунктом 9.3. договору №3508/15-ТЕ(Т)-39 купівлі-продажу природного газу від 11.02.2015 сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п?ять) років.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позивача визнав в повному обсязі, не надав ніяких заперечень щодо обсягів та вартості спожитого природного газу, сум та дат здійснених оплат, а також розрахунків пені та трьох процентів річних.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 13895,33 грн пені за період з 17.02.2015 по 18.01.2016 та 968,17 грн 3% річних за період з 17.02.2015 по 18.01.2016.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” також передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із поданих до позовної заяви доказів про сплату судового збору, позивачем згідно з платіжним дорученням №6007067 від 08.08.2018 за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області, сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем до початку розгляду справи по суті, у відзиві на позовну заяву вих.№1882 від 12.09.2018 було визнано позов повністю, а тому позивачу – Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у розмірі 881,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №6007067 від 08.08.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області №927/647/18.

Оскільки спір виник у зв’язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129,130 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір”, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 881,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 130, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір”, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720) до Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, вул. Ювілейна, 3, сел. Десна, Чернігівська область, 17024 (код ЄДРПОУ 07807645) про стягнення 14863,50 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Остерської квартирно-експлуатаційної частини району, вул. Ювілейна, 3, сел. Десна, Чернігівська область, 17024 (код ЄДРПОУ 07807645, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720, відомості про банківські реквізити відсутні) 13895,33 грн пені; 968,17 грн 3% річних та 881,00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720, відомості про банківські реквізити відсутні) з Державного бюджету (Отримувач: УК у м.Чернігові/м. Чернігів 22030101, рахунок: 34318206083035, код ЄДРПОУ 38054398, Банк отримувача: Казначейство України, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) 881,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №6007067 від 08.08.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області №927/647/18.

5. Це рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 25.09.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

– адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

– засоби зв’язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко