Рішення № 76650969, 17.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018Справа № 910/8192/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (04080, м. Київ, Кирилівська, 19-21)

до Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 52)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військова частина 2269 Національної гвардії України (2800, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Діброви, б. 77/95)

про внесення змін до договору

Представники сторін:

від позивача: Мога М.Г. (представник за довіреністю)

від відповідача: Назаренко Є.О. (представник за довіреністю)

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (надалі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» (надалі також - відповідач) про внесення змін до Договору № УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128 від 27.01.2010, доповнивши п. 5.3 Договору новим абзацом наступної редакції: «Індексація орендної плати у 2016 році не здійснюється».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», на підставі якого позивач набув права на зупинення індексації у 2016 орендних платежів, сплачуваних орендодавцю за Договором № УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128 від 27.01.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 18.07.2018.

16.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи.

В підготовче засідання 25.06.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину 2269 Національної гвардії України, відкладено підготовче засідання у справі № 910/8192/18 на 27.08.2018.

23.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли докази направлення копії відзиву з додатками.

26.07.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.08.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення.

23.08.2018 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника Військової частини 2269 Національної гвардії України.

В підготовче засідання 27.08.2018 з'явилися представники сторін, представник третьої особи в засідання суду не з'явився.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання 27.08.2018 судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2018.

В судове засідання 17.09.2018 представник третьої особи не з'явився. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

27.01.2010 між Державним підприємством "Українське авіаційно - транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" (Орендар) та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (Суборендар) було укладено Договір №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар на правах оренди приймає в строкове платне володіння та користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт МІ-8МТВ, заводський номер 95128 (далі - ПС), балансова вартість якого становить 1 868 166,00 грн., з технічним майном, устаткуванням з комплекту 1:1, необхідним для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами.

Відповідно до п. 1.2 Договору, ПС, що орендується, знаходиться у володінні та користуванні Орендаря на підставі договору оренди від 18.06.2002 № 4.7-03, укладеного між Орендарем та військовою частин6ою 2269 внутрішніх військ МВС України (балансоутримувачем) (орендодавець).

Згідно з п. 2.1 Договору, строк дії договору суборенди ПС становить 40 місяців. Перебіг строку суборенди починається з наступного дня після підписання сторонами акту приймання-передавання ПС.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Суборендар вступає у строкове платне володіння та користування ПС у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акту приймання - передавання ПС.

За приписами п.п. 5.1-5.9 Договору, орендна плата встановлена в розмірі, не меншої, що розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить 333 700 грн. без ПДВ у місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

У разі користування ПС протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата за дні користування визначається пропорційно дням користування.

Суборендар сплачує орендну плату щомісячно, до 15-го числа місяця, що йде за розрахунковим у розмірі, який визначений пунктами 5.1 та 5.2 даного Договору. Зарахування витрат Суборендаря, передбачене п. 4.1.1 та п. 6.5 цього Договору здійснюється Суборендарем самостійно та пропорційно, починаючи з терміну підписання Сторонами акта приймання-передавання ПС. Таке зарахування на протязі першого року оренди не може перевищувати 46% орендної плати, яка підлягає сплаті у відповідному місяці. Після закінчення першого року оренди, протягом 15 днів, сторони складають і підписують акт звірки розрахунків за Договором суборенди ПС, де визначають залишок грошових витрат Орендаря, які підлягають компенсації Орендарем в наступному році відповідно до п. 4.1.1 та п. 6.5 Договору. Якщо встановлений залишок грошових витрат, що підлягає компенсації Орендарем, перевищує розмір грошових виплат Суборендаря, зарахованих у рахунок орендної плати за попередній рік, відповідно до п. 5.1 Договору, сторони коригують процент виплати орендної плати з таким розрахунком, щоб строк повної компенсації Орендарем понесених витрат Суборендаря, відповідно до п. 4.1.1 даного Договору, не перевищував строку дії цього Договору.

Орендна плата, визначена у відповідності до пунктів 5.1, 5.2 цього Договору, сплачується Суборендарем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Оренадря після підписання Договору та починаючи від дати підписання сторонами акту приймання-передавання ПС в строк, встановлений в п. 5.6 цього Договору.

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації.

Зайва сума орендної плати, що надійшла до Орендаря, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

Цей Договір укладено строком на сорок місяців і діє з 27.01.2010 до 08.05.2013 року включно. (п. 15.1 Договору)

Відповідно до п.15.3 Договору зміни до умов цього Договору або його припинення допускаються за взаємної згоди Сторін. Зазначені пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Надалі до вказаного Договору сторонами було укладено додаткові угоди № 4 від 10.11.2010, № 6 від 24.06.2011, № 7 від 17.08.2013, № 8 від 20.01.2014, № 9 від 29.05.2015.

Додатковою угодою № 6 від 24.06.2011 до Договору викладено п. 5.1, 5.3, 5.6 Договору в такій редакції: «Орендна плата встановлена у розмірі, не меншої, що розрахована відповідно до п. 7 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить суму 180 198,00 грн. без ПДВ, за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 року. Орендна плата за червень 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період з березня 2010 року по червень 2011 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Суборендар сплачує орендну плату щомісячно, до 15-го числа місяця, що йде за розрахунковим після підписання Акту виконаних робіт, у розмірі, визначеному згідно з пунктами 5.1-5.4 з урахуванням пункту 5.13 цього Договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.»

Додатковою угодою № 7 від 17.08.2013 сторони змінили п. 15.1 Договору та встановили, що Договір діє до 05.05.2023 року включно.

01.06.2018 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" направило на адресу відповідача лист №33/18-юр від 30.05.2018 з вимогою підписати з-поміж інших додаткову угоду №11 до Договору №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, від 27.01.2010, в якій доповнено п. 5.3 новим абзацом такої редакції: «Індексація орендної плати у 2016 році не застосовується», що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 01.06.2018.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом №163.4-18 від 06.06.2018 відмовив у зміні істотної умови договору відносно індексації орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», на підставі якого позивач набув права на зупинення індексації у 2016 орендних платежів, сплачуваних орендодавцю за Договором № УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128 від 27.01.2010. У зв'язку з цим позивач просить Суд внести зміни до Договору №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, від 27.01.2010, доповнивши п. 5.3 договору п. 5.3 новим абзацом такої редакції: «Індексація орендної плати у 2016 році не застосовується».

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про невірне тлумачення позивачем п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та відсутність підстав для його застосування до правовідносин сторін. Окрім того, відповідач вказує на те, що позивачем не доведено наявність усіх чотирьох умов, необхідних для зміни договору, у зв'язку з істотною зміною обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2010 між Державним підприємством "Українське авіаційно - транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" (Орендар) та Закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Українські вертольоти" (Суборендар) було укладено Договір №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, за умовами п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар на правах оренди приймає в строкове платне володіння та користування окреме індивідуально визначене майно - вертоліт МІ-8МТВ, заводський номер 95128 (далі - ПС), балансова вартість якого становить 1 868 166,00 грн., з технічним майном, устаткуванням з комплекту 1:1, необхідним для виконання усіх видів авіаційних робіт за цивільними процедурами на території України та за її межами.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні Договору №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, від 27.01.2010 були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, уклавши такий Договір.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Право на подання позову про розірвання договору або внесення змін до договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

У п.15.3 Договору сторони погодили, що зміни до умов цього Договору або його припинення допускаються за взаємної згоди Сторін. Зазначені пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною.

Згідно з ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Можливість та підстави зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин встановлені нормою статті 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;

Таким чином, звертаючись з позовом про внесення змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, позивач повинен за допомогою належних та допустимих доказів довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Як встановлено Судом, 01.06.2018 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" направило на адресу відповідача лист №33/18-юр від 30.05.2018 з вимогою підписати з-поміж інших додаткову угоду №11 до Договору №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, від 27.01.2010, в якій доповнено п. 5.3 новим абзацом такої редакції: «Індексація орендної плати у 2016 році не застосовується», що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 01.06.2018.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом №163.4-18 від 06.06.2018 відмовив у зміні істотної умови договору відносно індексації орендної плати.

За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (частина 1 статті 284 Господарського кодексу України).

Разом із тим передача в оренду майна, яке є державною власністю, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до цього Закону однією із істотних умов договору оренди державного майна є орендна плата з урахуванням її індексації (стаття 10).

У статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Враховуючи наведене, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін, а в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору.

Водночас, передбачені статтею 284 Господарського кодексу України і статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотні умови договору оренди, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації, є обов'язковими для суб'єктів права державної власності, майно яких є об'єктом оренди.

За змістом частини 2 статті 284 Господарського кодексу України та частини 4 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами Договору №УВ.АРВ-12-007 про суборенду вертольоту МІ-8МТВ, заводський номер 95128, від 27.01.2010 позивач як суборендар прийняв на себе зобов'язання протягом строку дії договору сплачувати орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації згідно з пунктами 5.1, 5.3, 5.6 Договору і такий обов'язок позивача умовами Договору не поставлено в залежність від будь-яких обставин.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів статті 179 Госпордарського кодексу України , статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Державного підприємства "Українське авіаційно - транспортне підприємство "ХОРІВ-АВІА" отримати орендну плату з урахуванням її індексації, та обов'язок Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" як орендаря сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.

Крім того, Суд зазначає, що у рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 викладено висновок про те, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Враховуючи вказані рішення Конституційного Суду України, Суд звертає увагу, що жодних законів, якими би зупинялась дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині індексації орендної плати уповноваженим на це органом державної влади прийнято не було.

При цьому, листи Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України, на які посилається позивач в обґрунтування зупинення індексації у 2016 році плати за оренду державного та комунального майна, носять рекомендаційний характер, не є законодавчими актами та такими, що породжують відповідні обов'язки у суб'єктів їх застосування.

Враховуючи наведене, Суд доходить висновку, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження існування одночасно чотирьох умов, наявність яких вимагається ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України для зміни в судовому порядку укладеного між сторонами договору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав їх необґрунтованості.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.09.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко