Рішення № 76648509, 24.09.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. Житомир справа № 278/1400/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов"язання затвердити проект землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оформлену листом від 19.02.2018р. за №Р-495/0-662/0/22-18, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки у розмірі 10,3002 га для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 10,3002 га для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району.

В обґрунтування позову зазначив, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 10,3002 га, однак, відповідач листами від 06.10.2017, 29.12.2017, 19.02.2018 відмовляв позивачу. З відмовою, оформленою листом від 19.02.2018р. №Р-495/0-662/0/22-18, позивач не погодився, оскільки вона суперечить вимогам п.6, 8 ст.186-1 Земельного кодексу України, тому звернувся із вказаним позовом до суду за захистом порушеного права.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача до суду надав заяву про розгляд справи без технічного звукозапису. Проти позову заперечує з мотивів, викладених у письмовому відзиві на позов.

В обґрунтування відзиву зазначив, що при розгляді звернення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Окрім цього, зауважив, що відповідно до вимог ст.123 ЗК України невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів є підставою відмови у погодженні проекту землеустрою, оскільки після отримання оскаржуваного листа виконавцем була проведена робота по виправленню недоліків, то, на думку відповідача, позивач погодився і визнав недолік зазначений в оскаржуваному листі, а отже, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №ЖТ/1822081300:02:000/00000907 від 28.03.2014р. "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Житомирського району, Вертокиївської сільської ради, орієнтовною площею 14,0000 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Відповідно до висновку №581 від 12.09.2014р. управлінням Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 10,3002 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Як вбачається з копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 02 жовтня 2014 року управлінням Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області присвоєно земельній ділянці загальною площею 10,3002 га кадастровий номер НОМЕР_2 та внесено реєстраційний запис про реєстрацію земельної ділянки до Державного земельного кадастру.

В подальшому, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки у розмірі 10,3002 га для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Листом від 19.02.2018р. № Р-495/0-662/0/22-18 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило, що виявлено недоліки допущені при розробці документації, а саме: нумерація межових знаків у списку межових знаків, переданих на зберігання та кроках межових знаків не відповідає вимогам п.3.2 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 та запропонувало позивачу звернутись до розробника документації із землеустрою для усунення виявлених зауважень та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження даної документації із землеустрою.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Згідно з ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч. 5 ст. 186-1 ЗК України).

Згідно з ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню відповідачем у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою відповідач зобов'язаний надати свій висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні.

З матеріалів справи вбачається, що заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою розглядалися відповідачем на які були надані відповіді оформлені листами від 06.10.2017р. №Р-14328/0-11026/6-17, від 29.12.2017р. №Р-17052/0-12655/6-17 та від 19.02.2018р. №Р-495/0-662/0/22-18, в якому надано відповідь та запропоновано після усунення недоліків, повторно звернутись до відповідача із клопотанням.

Як зазначалося раніше, листом від 19.02.2018р. № Р-495/0-662/0/22-18 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначило, що виявлено недоліки допущені при розробці документації,та запропонувало позивачу звернутись до розробника документації із землеустрою для усунення виявлених зауважень та повторно клопотати до Головного управління із заявою про затвердження даної документації із землеустрою.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянувши заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою, не прийняло обґрунтованого рішення встановленої форми у відповідності до вимог ст.186-1 Земельного кодексу України стосовно заяви позивача.

Щодо вимоги позивача зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило позивачу в затвердженні проекту землеустрою. Зі змісту ст. 118 ЗК України вбачається, що отримавши погоджений проект землеустрою відповідач зобов'язаний був його затвердити, інших варіантів правомірної поведінки при розгляді заяви про погодження проекту землеустрою у відповідача не було. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на втручання такими вимогами у його дискреційні повноваження. Дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У даному випадку такі повноваження не є дискреційними, оскільки відповідач не уповноважений діяти на власний розсуд та обирати між кількома варіантами поведінки. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 (провадження №К/9901/4400/17)

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району, що, у свою чергу, буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 1762,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Керуючись статтями 77, 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов'язання затвердити проект землеустрою задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оформлену листом від 19.02.2018р. за №Р-495/0-662/0/22-18, у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки у розмірі 10,3002 га для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 10,3002 га для ведення фермерського господарства на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Липа