Постанова № 76648067, 19.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6142/17 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/3023/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.Категорія 26 19.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Приходька К.П., розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд, -

у с т а н о в и в :

у серпні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 03 серпня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_4 договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193728000. За яким АКІБ «УкрСиббанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 18452 доларів США. Відповідач зобов'язався щомісячно до 03 серпня 2014 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 13% річних.

АКІБ «УкрСиббанк» виконав своє зобов'язання за кредитним договором на надав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 18452 доларів США. Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість по основній сумі боргу у розмірі 9016 доларів США 28 центів та заборгованості по відсотках у розмірі 1458 доларів США 40 центів.

20 квітня 2012 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ТОВ «Кредекс Фінанс» договір факторингу №05/12, за яким він відступив ТОВ «Кредекс Фінанс» права вимоги заборгованості від ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193728000 від 03 серпня 2007 року. В свою чергу, 20 квітня 2012 року ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» уклали договір факторингу №05/12-КВ, за яким до ТОВ «Вердикт Фінанс» перейшло право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» було стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 114259 гривень 82 копійки.

Таким чином, станом на 02 серпня 2017 року у ОСОБА_4 залишається непогашена заборгованість у розмірі 147995 гривень 61 копійок, що складається з нарахованих відсотків.

Оскільки, відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193728000 від 03 серпня 2007 року у розмірі 147995 гривень 61 копійок.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №11193728000 від 03 серпня 2007 року, що складається з нарахованих відсотків у розмірі 147995 гривень 61 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» витрати на оплату судового збору у розмірі 2219 гривень 93 копійки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ґрунтується лише на позовній заяві та копії заяви анкети, тобто не підтверджено жодними доказами.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_4 виникла заборгованість за нарахованими відсотками за період часу з дати відступлення права вимоги по дату звернення до суду з даним позовом, тобто з 20 квітня 2012 року по 02 серпня 2017 року у розмірі 147995 гривень 61 копійок, а відповідач ухиляється від добровільного погашення даної заборгованості.

Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитись з такими висновками, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 серпня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ОСОБА_4 договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193728000 (а.с.5-11), за яким АКІБ «УкрСиббанк» зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі 18452 доларів США.

Відповідач зобов'язався щомісячно до 03 серпня 2014 року повертати кредит по частинам та сплачувати відсотки за користування ним у розмірі 13% річних.

У разі порушення строків погашення заборгованості за кредитом та строків сплати процентів за користування кредитом ОСОБА_4 зобов'язався сплачувати пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

АКІБ «УкрСиббанк» виконав грошове зобов'язання - надав ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 18452 доларів США. Вказана обставина підтверджується випискою по кредитному договору за період з 03 серпня 2007 року по 21 травня 2012 року (а.с.18-24).

У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі.

Згідно з ч.1 ст.526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Встановлено, що відповідач неналежним чином виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 9016 доларів США 28 центів та заборгованість за відсотками у розмірі 1458 доларів США 40 центів.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Судом також встановлено, що 20 квітня 2012 року АКІБ «УкрСиббанк» уклав з ТОВ «Кредекс Фінанс» договір факторингу №05/12 (а.с.32-35). За цим договором АКІБ «УкрСиббанк» передав ТОВ «Кредекс Фінанс» право вимоги, яке він мав до ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11193728000 від 03 серпня 2007 року.

20 квітня 2012 року ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» уклали договір факторингу №05/12-КВ (а.с.36-38), за яким ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив, а ТОВ «Вердикт Фінанс» придбав право вимоги за кредитом, в тому числі право вимоги до ОСОБА_4 Вказана обставина підтверджується копією реєстру заборгованості боржників від 20 квітня 2012 року та копією акту приймання-передачі від 14 травня 2012 року (а.с.39,40-42,43).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11193728000 від 03.08.2007 року, яка станом на 11 жовтня 2013 року становила 114 259 гривні 82 копійки, звернуто стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» на предмет застави - автомобіль марки Shevrolet», модель «Lacetti», легковий седан-В, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі- продажу №3653/07 від 28.07.2007 року, шляхом продажу вказаного автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» в особі уповноваженого представника з правом укладання і підписання договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем (а.с.25-28).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Вердикт Фінанс» вказує на те, що у ОСОБА_4 станом на 02 серпня 2017 року залишається непогашена заборгованість у розмірі 147995,61 грн., яка складається із нарахованих відсотків згідно кредитного договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є письмовий розрахунок заборгованості (а.с.29-30) за період з 20 квітня 2012 року по 02 серпня 2017 року.

Однак суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не звернув увагу на ту обставину, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року стягнуто заборгованість, в тому числі і за нарахованими відсотками станом на 11 жовтня 2013 року.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий 03 серпня 2007 року і згідно п. 1.2.2. даного кредитного договору кінцевий термін погашення є 03 серпня 2014 року.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, оскільки в даному конкретному випадку строк нарахування передбачених договором відсотків за кредитом припинився 03 серпня 2014 року, судова колегія вважає, що позивач мав право нарахувати передбачені договором відсотки до повного погашення заборгованості за кредитом.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року провадження №14-10 цс 18.

Крім того, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Дана правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року провадження №14-154 цс 18.

Оскільки позивач уже звертався з позовом до відповідача в грудні 2013 року про стягнення на заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, тому доводи про стягнення заборгованості у вигляді відсотків за період з 20 квітня 2012 року по 02 серпня 2017 року є необґрунтованими та не можуть бути задоволені.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ТОВ «Вердикт Фінанс» в силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом не довів своїх позовних вимог, не надав доказів про існування заборгованості відповідача перед останнім, із матеріалів є незрозумілим чи було дострокове стягнення заборгованості чи ні, також не надано належних та допустимих доказів, про виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2014 року, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Судді:

__