Постанова № 76647805, 11.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/8386/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/1927/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника третьої особи ПАТ «Львівський хімічний завод» - Прімєрової Н.Г., представника позивача Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради - Кузів О.М., представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова в складі судді Мички Б.Р. від 14 травня 2018 року у справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод" про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року провадження по цивільній справі за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод", про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні закрито.

Вказану ухвалу оскаржило ПАТ «Львівський хімічний завод».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Зазначають, що судом неповно встановлено обставини справи та досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного визначення правовідносин сторін, а також судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого спір був вирішений неправильно. Зазначають, що не визнають тієї обставини, що зміна площі з 166,2 кв.м на 311,0 кв.м. відбулася за рахунок визнання за відповідачами права власності на об'єкти, які позивач просить зобов'язати їх демонтувати як самочинно збудовані. Вказують на те, що прибудова до гаража-майстеріні на АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки вона має усі ознаки, які передбачені у ч. 1 ст. 376 ЦК України, а саме: дана прибудова до гаража-майстерні збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; дана прибудова збудована без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; прибудова збудована з істотними порушеннями будівельних норм і правил, оскільки впритул прилягає до адміністративно-побутового корпусу заводу та перекриває пожежний проїзд до об'єкта цивільного захисту заводу - бомбосховища. Зазначають, що наявність у відповідача довідки №2/1586 від 9.02.2017 року, виданої ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про те, що відбулась зміна площі об'єкта нерухомого майна не робить самочинну прибудову до гаража-майстерні законною і не перешкоджає задоволенню позову про демонтаж, адже сама по собі державна реєстрація зміни площі об'єкта нерухомості не має наслідком виникнення права власності на об'єкт нерухомості.

В судове засідання відповідачі та представники третіх осіб Львівської міської ради та ЛКП «Житловик-с» не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що такі учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те що інтереси двох із відповідачів у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників третьої особи ПАТ «Львівський хімічний завод» та позивача Сихівської районної адміністрації на підтримання апеляційної скарги, представника відповідачів - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів апеляційної скарги, усних та письмових пояснень учасників справи (їх представників), позовної зави, заяви про уточнення позовних вимог, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.1 ст. 82, п.2 ч.1 ст. 255, ст.ст. 256, 259, 260 ЦПК України та закриваючи провадження у справі, - виходив з того, що з заявлених позивачем позовних вимог вбачається, що предметом спору у даній справі є демонтаж самочинно приєднаних приміщень. Однак, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 09.02.2017 державним реєстратором Біраком ЄвгеніємВасильовичем на підставі довідки №2/1586, виданої Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», від 09.02.2017 та свідоцтва про право на спадщину №1-346, виданого 13.03.2012 державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовком О.О., зареєстровано право власності ОСОБА_6 (1/4 частки), ОСОБА_5 (3/8 частки), ОСОБА_8 (3/8 частки) на об'єкт нерухомого майна, а саме гараж-майстерню, що знаходиться на АДРЕСА_1 загальною площею 311,0 кв.м., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10569468 від 30.11.2017. Учасниками справи визнається та обставина, що зміна площі з 166,2 кв.м. на 311,0 кв.м. відбулася за рахунок визнання за відповідачами права власності на об'єкти, які позивач просить зобов'язати їх демонтувати як самочинно збудовані, а тому дана обставина не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України. А відтак, враховуючи те, що за відповідачами визнано право власності на гараж-майстерню, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 311,0 кв.м., в тому числі і на приміщення, які позивач просить суд зобов'язати відповідачів демонтувати як самочинно приєднані та долучені, суд прийшов до висновку про відсутність предмету спору у даній справі.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, просив: зобов'язати ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 демонтувати самочинно приєднані приміщення 10/11,5 кв.м. та 11/6,7 кв.м.; самочинно долучені приміщення 1/120,5 кв.м.; 8/3,1 кв.м.; 9/3,0 кв.м. [до гаража-майстерні по АДРЕСА_1] згідно з поверховим планом.

В обґрунтування позовної заяви покликався на те, що 26 жовтня 2016 року комісія в складі майстрів ЛКП «Житловик-С» з виходом на адресу встановили факт розташування незаконної прибудови до автомобільної майстерні на АДРЕСА_1. Співвласниками даного приміщення ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 жодних підтверджуючих документів на законність даної прибудови представлено не було. 09 вересня 1997 року Відкрите акціонерне товариство «Львівський хімічний завод» та ОСОБА_11 уклали договір купівлі-продажу, згідно з яким останній купив гараж-майстерню загальною площею 163,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 помер та його спадкоємцями є відповідачі по справі. З заяви ОСОБА_5 від 27.11.2013 вбачається, що її батько, ОСОБА_11, здійснив добудову до існуючої вищевказаної будівлі в межах орендованої землі. Однак, всупереч встановленій Положенням про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові №835 процедурі, особою, яка здійснила самочинне будівництво, не подано на розгляд Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради клопотання про погодження самочинно здійсненого будівництва. 15 травня 2015 року між Львівською міською радою та ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.АДРЕСА_1 для обслуговуванння споруди гаража-майстерні. Згідно пункту 17 даного договору забороняється самовільна забудова земельної ділянки. Всупереч даному положенню відповідачами самовільно без отримання згоди Львівської міської ради як власника земельної ділянки на орендованій земельній ділянці здійснено добудову до гаража-майстерні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що таке будівництво проведено без дотримання встановленого законодавством порядку та є самочинним, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

«Відповідно до п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.», - вказане є цитатою Постанови Верховного Суду у справі № 404/251/17 (провадження 61-13405св18) від 3.05.2018 року, що, як висновок щодо застосування згаданої процесуальної норми повинен бути врахований судами при розгляді аналогічних справ (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, приміщення, про демонтаж яких було подано позов, - існують. Крім цього, між сторонами і надалі триває спір щодо таких приміщень (що стверджується позицією представника позивача у суді апеляційної інстанції, яка апеляційну скаргу підтримала (у розгляді якого зацікавлена, зокрема і третя особа (апелянт). Сам факт зміни правового статусу приміщень при їх існуванні жодним чином не впливає на правовідносини між сторонами, тобто на існування самого спору. Між сторонами і надалі залишаються неврегульовані питання, що є предметом спору. Те, що предмет спору і надалі присутній не заперечив і представник відповідачів у судовому засіданні.

Зважаючи на вказане у суду не було правових підстав для вирішення питання про закриття провадження у справі із згаданої правової підстави, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що безпідставно перешкоджає подальшому провадженню у справі із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати частково підставними та саму скаргу слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, про розподіл яких просив зокрема і представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, то зважаючи на те, що апеляційна скарга третьої особи задоволена частково на противагу стороні відповідачів, які проти задоволення такої заперечували, - витрати сплачені відповідачем за правову допомогу - стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський хімічний завод» - задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 14 травня 2018 року - скасувати, справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Житловик-С", Публічне акціонерне товариство "Львівський хімічний завод", про демонтаж самочинно побудованої прибудови до гаража-майстерні - повернути до Сихівського районного суду м. Львова для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра