Рішення № 76643646, 21.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/16827/18

Провадження № 2-а/522/1400/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Полегенького В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.09.2018 працівниками ГУНП України в Одеській області за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено особу, яка назвалася громадянкою В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що громадянка В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні. Відповідачка прибула до України у 2012 році з метою відпочинку. Кордон України перетинала легально, через пропускний пункт «Аеропорт Бориспіль», по паспорту громадянки В’єтнаму для виїзду за кордон серії НОМЕР_1. Паспорт громадянки В’єтнаму для виїзду за кордон на її ім'я втратила за невстановленими обставинами, за фактом втрати зазначеного паспорта в поліцію не зверталася.

ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що громадянка В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.

19.09.2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005168 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2018 року була притягнута до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

19.09.2018 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 378 про примусове повернення в країну походження громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов'язано її покинути територію України у термін до 20.09.2018 року.

На підставі наведеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги та звернути рішення до негайного виконання.

Представник позивача Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Пояснив, що відповідач з 2012 року порушує міграційне законодавство, нелегально працює та проживає в Україні, тому є ризики її втечі до дати, зазначеної її адвокатом, вильоту до країни походження, а саме: 27 вересня 2018 року. Поставив під сумнів надані докази наявності квитка на виліт.

Відповідач в судове засідання з'явився, у присутності перекладача та адвоката зазначив, що гроші на квиток до дому у неї є, тому вона проти задоволення позовних вимог. Адвокат додатково пояснила, що працівники міграційної служби заважали відповідачу виконати рішення №378, тому як обмежили її вільне пересування та вилучили паспорт.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19.09.2018 працівниками ГУНП України в Одеській області було виявлено за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянку В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3

В результаті проведеної перевірки відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що громадянка В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні. Відповідачка прибула до України у 2012 році з метою відпочинку. Кордон України перетинала легально, через пропускний пункт «Аеропорт Бориспіль», по паспорту громадянки В’єтнаму для виїзду за кордон серії НОМЕР_1. Паспорт громадянки В’єтнаму для виїзду за кордон на її ім'я втратила за невстановленими обставинами, за фактом втрати зазначеного паспорта в поліцію не зверталася.

ГУ ДМС України в Одеській області встановлено, що громадянка В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України знаходиться не законно, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має.

19.09.2018 року за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 005168 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 19.09.2018 року була притягнута до адміністративної відповідальності в розмірі 1700 грн.

19.09.2018 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення № 378 про примусове повернення в країну походження громадянки В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов'язано її покинути територію України у термін до 20.09.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У визначений термін громадянка соціалістичної республіки В’єтнаму, яка назвала себе ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з території України не виїхала.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Частиною 3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі Закон) передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Пунктом 12 Порядку про продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений Постановою Кабінетом Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок № 150) передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Згідно п.14 ст.1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

20.09.2018 року до Посольства Соціалістичної республіки В’єтнам в Україні направлено повідомлення про затримання відповідача для ідентифікації та необхідності прийняття участі в процедурі з ідентифікації особи та оформлення документів на повернення до країни громадянського походження.

20.09.2018 року громадянку В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 було повторно виявлено співробітниками УБЗПТЛ ГУ НП України в Одеській області.

В той же день 20.09.2018 року відповідачка надала до ГУ ДМС України в Одеській області паспортний документ громадянки В’єтнаму зазначеної особи серії НОМЕР_1 від 28.05.2012, в якому зазначені наступні дані власника: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проаналізувавши всі обставини перебування Відповідача на території України судом встановлено, що відомості про перебування на території України на законних підставах у Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

ОСОБА_3 прибула на територію України в 2012 році. З моменту потрапляння на територію України відповідач не вчинила жодних спроб для легалізації власного становища.

Відповідач була затримана працівниками співробітниками УБЗПТЛ ГУ НП України в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме - проживання без документів на право проживання в Україні.

Під час надання пояснень від 19.09.2018 відповідач повідомила, що у неї відсутні кошти для виїзду за межі України та родичів на території України, які б допомогли їй не має.

На час виявлення відповідача у неї був відсутній паспортний документ, обов'язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-УІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі...».

Беручи до уваги той факт, що Відповідач після перетину державного кордону України, в подальшому проживала на території України нелегально, вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП, зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

і) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

«Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (ї) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (1) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

20.09.2018 ГУ ДМС України було подано адміністративний позов до Відповідача про примусове видворення.

Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що за наявності обгрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1)затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2)затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3)взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4)зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до частини 11 статті 289 (яка є спеціальною нормою) строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно пункту 27 частини 1 статті Закону України «Про правовий статут іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-УІ пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства:

-стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення;

-стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

-затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України;

-затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Частиною 2 ст. 101 КАС України (яка є загальною нормою) передбачено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками.

Слід зазначити, що ГУ ДМС України в Одеській області та будь-які інші особи не звертались з клопотанням про зобов'язання В’єтнаму ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в зв'язку з тим, що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов'язок Кабінету Міністрів прийняти такий Порядок.

На даний час, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 289 КАС України не прийнято порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування судом застави як заходу до іноземця, який застосовується адміністративним судом в порядку КАС України.

Вказане свідчить про відсутність механізму реалізації судом положень ст. 289 КАС України при застосуванні до іноземця застави, тобто про неможливість практичного застосування судом застави до іноземця.

При цьому, суд враховує також ту обставину, що відповідач мав час та можливість для того, щоб в установленому законом порядку звернутися із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Докази того, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за політичні чи релігійні переконання, расові або етнічні ознаки в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги наявність фактів порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконного перебування на території України, та наявний ризик втечі, суд приходить до висновку про обґрунтованість підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки соціалістичної республіки В’єтнам ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянки СР В’єтнам ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року провадження про затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 21.03.2018 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, до поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які не законно перебувають на території України утримувати особу в ІТТ ГУ НП в Одеській області.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В.Науменко

21.09.18