Ухвала суду № 76643196, 20.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10402/13-ц

Провадження № 6/520/106/18

УХВАЛА

20.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю заінтересованої особи – ОСОБА_2, про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання по цивільній справі №520/10402/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю заінтересованої особи – ОСОБА_2, про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання по цивільній справі №520/10402/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09 лютого 2018 року справу за вказаною заявою прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином, однак надав до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримав та просив розгляд справи провести за його відсутності.

Заінтересована особа – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2,3 ст.433 ЦПК України, заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебувала цивільна справа №520/10402/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За наслідком розгляду вказаної справи, 14.11.2013 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11278982000 від 26.12.2007 року, в розмірі 960083 (дев’ятсот шістдесят тисяч вісімдесят три) гривні 35 копійок, - звернуто стягнення на квартиру загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою площею 34,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 26 грудня 2007 року за реєстровим № 5075, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №б/н від 26 грудня 2007 року) ПАТ «Дельта Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 3441 гривня 00 копійок.

19 грудня 2013 року Київським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист №520/10402/13-ц про звернення стягнення на квартиру загальною площею 47,6 кв.м., в тому числі житловою площею 34,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 960083 гривні 35 копійок.

З заявою про видачу дублікатів вказаних виконавчих листів та поновлення строку для їх пред’явлення до виконання, стягувач звернувся до суду 26 січня 2018 року.

Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо втрати оригіналів виконавчих листів, заявник зазначив, що під час поштової пересилки оригінали вказаних виконавчих листів було втрачено, про що свідчить довідка надана до заяви.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Суд зазначає, що жодне посилання повинно бути підтверджено та обґрунтовано.

Судом досліджено довідку (без дати складання) за підписами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4 щодо того, що під час перевірки працівниками АТ «Дельта Банк» наявності виконавчих листів виявилося, що виконавчі листи по цивільній справі №520/10402/13-ц були втрачені /а.с.4/.

При цьому у вказаній довідці не зазначено ні дати її складання, ані дати проведення перевірки, в зв’язку з чим суд критично ставиться до вказаного письмового доказу та відхиляє його, як неналежний та недопустимий доказ.

Також представник заявника в обґрунтування втрати виконавчих листів посилається на лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 09.11.2017 року за №09.2/7953, з якого вбачається, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 24.03.2014 року державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №520/10402/13-ц, виданим 19 грудня 2013 року Київським районним судом міста Одеси.

Однак судом не приймається вказаний лист в якості належного доказу саме втрати виконавчих листів, оскільки лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області містить інформацію щодо постановленої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження у березні 2014 року, тобто 4 роки тому. Інформація щодо зберігання або повернення оригіналів виконавчих листів до відділу у зв’язку з неврученням у зазначеній довідці відсутня.

Також заявником не надано доказів, що банком дійсно здійснювався пошук цих виконавчих листів, здійснювався відповідний запит до Одеської дирекції «Поштамт – Центр поштового зв’язку №1» Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі - Європейського суду) та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі «СОВТРАНСАВТО-ХОЛДИНГ» проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів («Брумареску проти Румунії»).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (перше рішення стосовно Росії: «Бурдов проти Росії». Комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 тощо).

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З заяви та наданих до суду документів вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» протягом тривалого часу, а саме з дати постановлення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, а саме 24.03.2014 року, тобто на протязі 4 років стягувач не вживав будь-яких заходів для отримання інформації про стан виконавчого провадження, не цікавився станом провадження, оскільки виконання рішення є невід'ємною складовою судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що представником ПАТ «Дельта Банк» не підтверджено факт втрати оригіналів виконавчих листів по цивільній справі №520/10402/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У відповідності до частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з цього, не можна визнати поважними, навіть не вказані заявником, який є юридичною особою, причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що вказані обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

На підставі вищевикладеного, оскільки судом не встановлена втрата та поважність причин пропуску строків пред’явлення до виконання виконавчих листів, заявник жодних документів на підтвердження своїх вимог не надав, то у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред’явлення слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 80, 81, 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк», за участю заінтересованої особи – ОСОБА_2, про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред’явлення їх до виконання по цивільній справі №520/10402/13-ц за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки– залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Калініченко Л. В.