Рішення № 76643126, 12.09.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6698/17

Провадження № 2/500/1246/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ізмаїл цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що з 21.05.2018 року змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сум заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 13.08.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну кратку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював, у зв'язку з чим станом на 31.10.2017 року за ним виникла заборгованість у загальній сумі 63172,87 грн., яка до теперішнього часу не погашена. У зв'язку з зазначеним позивач просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 63172,87 грн. та судовий збір у розмірі 1600 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, згідно заяви від 05.04.2018 року (а.с.80) вказав, що відповідач не підписував «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», з ними він не ознайомлений, отже вони не є складовою частиною договору (Постанова ВСУ від 11.02.2015 року №6-240 цс14). Крім того, просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з наступних підстав.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 13.08.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 30,00% базової процентної ставки в місяць (нараховується на остаток заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на добу), що підтверджується заявою позичальника та підписом у заяві (а.с.6).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Зобов'язання, згідно ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст.12,13,77,78,79,80,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.

За таких обставин, заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 13.08.2012 року, який згідно розрахунку заборгованості станом на 31.10.2017 року становить суму у розмірі 63172,87 грн., яка складається з:

-заборгованості за кредитом - 1991,65 грн.;

-заборгованості по процентам за користування кредитом - 53207,70 грн.;

-заборгованості за пенею та комісією - 4489,10 грн.;

-штрафу (фіксована частина) - 500 грн.;

-штрафу (процентна складова) - 2984,42 грн.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253 ЦК України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

В п.1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.21) передбачений строк позовної давності відносно вимог банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагородження, неустойки - пені, штрафів, розходів банку складає 50 років.

Однак зазначені Умови не містять підпису відповідача. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Відповідно до матеріалів справи та норм ст. ст. 257, 260, 261 ЦК України строк позовної давності за вимогами ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом, по процентам та штрафам становить три роки, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені один рік.

Останній платіж за кредитом був сплачений відповідачем згідно розрахунку заборгованості за договором (а.с. 102-104) та відповідно до виписки по рахунку (а.с. 92-100) 23.01.2014 року в сумі 50 грн.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом в листопаді 2017 року, тобто більше ніж через три роки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» сплив.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності. (а.с. 79)

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити у повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується правилами ст. 88 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду сплатив судовий збір, та в зв`язку з відмовою в задоволенні його позовних вимог, суд не має підстав для стягнення судових витрат з ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 533, 611, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса місцезнаходження юридичної особи: 01001, м.Київ, вул.Грушевського,буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області 10 липня 2008 року, індивідуальний ідентифікаційний номер - «НОМЕР_1», про стягнення сум заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2018 року.

Суддя: Т.П.Пащенко