Ухвала суду № 76641207, 18.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 621/158/18 Головуючий у 1 інстанції – Шахова В.В..

Провадження № 11кп/790/1768/18 Суддя-доповідач – ОСОБА_1 Категорія: ч.1 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого – судді - Савченко І.Б.,

суддів - Плетньова В.В., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Черновій І.С.,

за участю прокурора - Ізотової М.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 15 березня 2018 року,стосовно ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Зміївського районного суду Харківської області від 15 березня 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, громадянин України, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання, з встановленням іспитового строку 2 роки та на нього покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 1055 грн. 52 коп.

Задоволено цивільний позов Чугуївської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Зміївської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіянної злочином.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Зміївської районної державної адміністрації у сумі 751 грн.32 коп.

Задоволено цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 26 426 грн. 93 коп., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Вказаним вироком встановлено, що 16.05.2016 року близько 18 години 20 хвилин ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Я. Мудрого в сел. Слобожанське, Зміївського району Харківської області з сторони вул. Енергетиків у напрямку вул. Балаклійське шосе зі швидкістю не менш ніж 82 км/год.

Проїжджа частина представляла собою горизонтальну ділянку, сухий асфальтобетон шириною 7,8 м. З правої сторони до проїжджої частини примикає ґрунтове узбіччя, а з лівого боку до проїжджої частини примикає під’їзна дорога.

В цей час, попереду у попутному йому напрямку рухався мопед «Дельта», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Під час руху ОСОБА_3 увімкнув покажчик лівого повороту, знизив швидкість та почав виконувати маневр повороту ліворуч, а ОСОБА_2 в цей час не переконався в безпеці маневру, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з зазначеним мопедом «Дельта».

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_3 було спричинено закритий перелом латерального виростка великогомілкової кістки правої гомілки, який згідно висновку судово-медичної експертизи №182-Зм/16 від 05.10.2016 року, відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесного ушкодження, по тривалості розладу здоров’я.

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. п. 10.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, де вказано:

- 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

- 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Порушення вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2, згідно висновку автотехнічної експертизи №1023/16 від 03.01.2017 року, з технічної точки зору знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події і її наслідками.

Не погодившись з рішенням районного суду обвинувачений ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить вирок Зміївського районного суду Харківської облоасті від 15.03.2018 року змінити шляхом зменшення розміру грошового відшкодування моральної шкоди до 10 000 грн.

В обгрунтування вимог вказує, що ні позивачем ні судом першої інстанції в ухваленому вироку не зазначено належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. Посилається, що виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості на його думку розмір моральної шкоди в такому розмірі є надто завеликий та необгрунтовано встановлений судом першої інстанції, вважає, що такий розмір підлягає зменшенню апеляційним судом на підставі ч.3 ст. 23 ЦК України.

Крім того занаачає, що відповідно до ч.4 ст. 1193 ЦК України про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, застосовується у виняткових випадках, якщо відшкодування шкоди у повному розмірі неможливе або поставить відповідача у тяжке матеріальне становище. Оскільки на даний час він не має постійного місця роботи та заробляє на життя тимчасовими заробітками стягнення такої суми відшкодування моральної шкоди поставить його у скурутне становище.

Вислухавши доповідь судді; пояснення обвинуваченого , який підтримав свою апеляційну скаргу; пояснення прокурора, потерпілого та його представника які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.

При цьому в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 визнав не тільки свою провину у скоєнні злочину , а й цивільний позов потерпілого в повному обсязі.

Ці обставини підтвердив в судовому засіданні і сам апелянт.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України , у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Обґрунтування апеляційної скарги обвинуваченого не містить даних про те, що рішення суду першої інстанції в частині цивільного позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином підстав для відмови в задоволенні позову або в зменшенні суми відшкодування з якою погоджувався в суді першої інстанції обвинувачений суд першої інстанції не мав.

Посилання обвинуваченого на те, що , що він частково відшкодував потерпілому шкоду , передавши золоті вироби, потерпілим було спростовано. Не надав відповідних доказів про це і сам апелянт.

Таким чином колегія суддів , переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги , підстав для її задоволення не вбачає.

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення , а вирок Зміївського районного суду Харківської області від 15 березня 2018 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: