Ухвала суду № 76639580, 19.09.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12937/18

Провадження 2/127/2173/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Середі Л.Д.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 07.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було залишено без руху, оскільки предмет даної позовної заяви не конкретний, тобто не містить матеріально-правову вимогу до відповідача. Роз’яснено позивачу ОСОБА_1, що йому необхідновизначитися і конкретизувати підставу, предмет та зміст своїх позовних вимог відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини та викласти їх в письмовій формі. Надано позивачу строк для усунення зазначених недоліків три дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (а.с. 70).

Копію даної ухвали суду від 07.09.2018 року позивач ОСОБА_1 отримав 11.09.2018 року (а.с. 74).

14.09.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, яка на його думку усуває вказані в ухвалі суду від 07.09.2018 року недоліки (а.с. 75).

Вивчивши зміст заяви позивача ОСОБА_1 від 14.09.2018 року суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд вважає за необхідне вказати, що позов – це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Позов як складне явище має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.

Предмет позову – це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.

Підстава позову – це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов (ст. 175 ЦПК).

Зміст – це частина позову, яка відображає звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов’язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспореного чи невизнаного права.

Значення елементів позову полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до ст. 13 ЦПК розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

В статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено рішеннями суду (Станєв проти Болгарії) [ВП], §§ 230). Теж саме застосовується у справах щодо критеріїв прийнятності заяви, що за своїм характером регулюються державою, яка користується певною свободою розсуду у цьому питанні (Луордо проти Італії), § 85).

Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

Право на доступ до суду, за деяких обставин, також може бути предметом правомірних обмежень, таких як встановлені законом обмежені терміни позовної давності (Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства), §§ 51-52), забезпечення судових витрат (Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства), §§ 62-67) або вимоги щодо представництва (R.P та інші проти Сполученого Королівства), §§ 63-67), тощо.

Якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, Суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57.

Стаття 6 § 1 не порушується, якщо обмеження відповідає принципам, заснованим Судом.

В контексті зазначеного, слід дійти висновку, що судом було забезпечено позивачу ОСОБА_1 його право на доступ до суду: ухвалою від 03.07.2018 року відкрито провадження у справі, проте в ухвалах суду від 08.06.2018 року і 07.09.2018 року було й вказано на недоліки позовної заяви, роз’яснено позивачу спосіб усунення вказаних недоліків.

Зокрема, позивачу було вказано, що предмет даної позовної заяви не конкретний, тобто не містить матеріально-правову вимогу до відповідача, що позбавляє визначити межі судового розгляду в даній справі, встановити сутність порушеного права та законну мету позивача, а також забезпечити право відповідача на відповідь. Суд не має права на власний розсуд встановлювати межі судового розгляду справи чи розглядати справу на припущеннях.

Однак позивач не усунув недоліки позовної заяви, не сформулював конкретну матеріально-правову вимогу до відповідача, тому суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу слід залишити без розгляду.

Роз’яснити позивачу ОСОБА_1, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторно звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 24.09.2018 року.

Суддя: