Вирок № 76638913, 24.09.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Номер справи137/97/18

1-кп/137/56/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2018

Літинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

прокурорів Самборської І.М., Михальнюка С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника потерпілої - адвоката Бездітного І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в смт.Літин кримінальне провадження внесене до ЄРДР 18.05.2017 р. за № 12017020210000155 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Уладівка Літинського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, інваліда ІІІ групи, розлученого, пенсіонера, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, тобто в тому, що він умисно наніс тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_2, за таких обставин.

18.05.2017 р. приблизно о 10:00 год. ОСОБА_1 перебуваючи на території власного домогосподарства по АДРЕСА_2, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на підставі суперечки, яка виникла на грунті тривалих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_2, яка знаходилася біля задньої частини автомобіля НОМЕР_1, та наніс останній один удар ліктем правої руки у верхню частину правої молочної залози. Надалі, ОСОБА_1 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс кулаком лівої руки два удари у верхню праву частину обличчя ОСОБА_2, від яких остання на деякий час втратила рівновагу. Надалі ОСОБА_1, ввімкнувши двигун автомобіля почав рухатися заднім ходом в напрямку ОСОБА_2, в результаті чого задньою частиною автомобіля штовхнув ОСОБА_2, яка від поштовху впала у багажне відділення автомобіля «Fiat-Scudo». Згодом ОСОБА_1, рухаючись на автомобілі «Fiat-Scudo», виїхав з території домогосподарства та зупинив його поряд із домогосподарствами сусідів ОСОБА_4, та ОСОБА_5 Вийшовши з автомобіля ОСОБА_1, підійшов до багажного відділення, де перебувала ОСОБА_2, та наніс їй ще декілька ударів кулаком правої руки в потиличну зону голови і шиї. Своїми протиправними діями ОСОБА_1, спричинив потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, синців голови, тулубу, кінцівок, гематоми шиї та правої молочної залози, які відповідно висновку експерта № 588/798 від 31.07.2017 р. відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

16.02.2018 р. потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов котрим остання просила стягнути з ОСОБА_1 13008,56 грн . мотивуючи тим, що вказану суму вона витратила за на ліки, медичні засоби та посилене харчування внаслідок заподіяних ОСОБА_1 їй тілесних ушкоджень. Також враховуючи глибину і тривалість моральних страждань завданих їй злочинними діями ОСОБА_1 оцінила завдану їй моральну шкоду у розмірі 200 000 грн. (а.с. 26-28 том 1).

Прокурор Самборська І.М. висловила позицію, згідно якої вважає, що вина ОСОБА_1 доведена показами потерпілої, висновком експертів, слідчим експертиментом, а також показами свідків, котрі чули крики про допомогу. Невизнання вини обвинуваченим вважає способом самозахисту. Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні. Просила врахувати досудову доповідь відносно обвинуваченого та призначити покарання у виді двох місяців арешту. При розгляді цивільного позову поклалась на розсуд суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав, пояснивши, що 17.05.2017 р. він приїхав з ярмарку, вийшов з автомобіля та почав розвантажувати автомобіль, взяв коробку з монетами, приніс на веранду. Зі слів ОСОБА_1 потерпіла вихватила це відро та викинула дрібні монети йому у лице, зірвалась, побігла до машини, відкрила задню дверку автомобіля почала вивантажувати товар та кидати товар на землю. На запитання обвинуваченого «що ти робиш?» ОСОБА_2 продовжувала викидати товар. ОСОБА_1 знаючи, що потерпіла готовить провокацію, взяв останню за зап'ястя та почав відтаскувати, щоб закрити машину.У свою чергу потерпіла вчепилася однією рукою за машину і почала кричати «Люди, рятуйте, душать! Душать-вбивають!» ОСОБА_1 злякався та відпустив ОСОБА_2. Натомість та відпустила руку та почала бити ОСОБА_1 по лиці в ліву сторону. Обвинувачений сів до автомобіля, тільки завів машину, то ОСОБА_2 продовжувала викидати все інше. Вказав, що коли почав руху автомобілем назад, то ОСОБА_2 вже сиділа в вантажному відділені автомобіля. Початок руху автомобілем заднім ходом мотивував тим, що забажав виїхати на вулицю, щоб люди побачили, що коїть потерпіла і все.Виїхавши із подвір'я, рухався близько 30 метрів, минувши дорогу зупинився. Побачив, як на дорозі лежали речі, оскільки під-час руху ОСОБА_2 надалі продовжувала викидати речі. Коли знову взяв останню за руку, щоб припинити її дії, та почала знову кричати. Коли відпустив, то ОСОБА_2 знову почала кричати. Згодом з-за автомобіля вийшла ОСОБА_5, котрій, ОСОБА_1 запевняє, що не завдавав тілесних ушкоджень. Також бачив, як стояла ОСОБА_6, котрій він повідомив, що не зачіпає потерпілу, на що остання повернулась до свого домогосподарства. Після закінчення суперечки ОСОБА_2 не відразу направилась до лікарні, а зайшла в будинок.. Коли ОСОБА_1зайшов до будинку, то ОСОБА_2 знаходилась у ванній, де було чути шум води та було увімкнене світло. Через хвилин 15-20 хвилин остання вийшла, закрила хату на ключ. Повідомив, що каже правду. Впевнено ствердив, що нікого не бив, адже знав, що це робиться навмисно ОСОБА_2 з метою провокації. Вважає, що ОСОБА_2 сама собі нанесла тілесні ушкодження. Зауважив, що у нього після виниклої суперечки також наявні тілесні ушкодження нанесені ОСОБА_2, а також про факт його звернення до правоохоронних органів щодо нанесення йому тілесних ушкоджень.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 просив суд виправдати обвинуваченого, оскільки не зазначено будь-яких доказів причетності ОСОБА_1 до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема свідки не підтвердили, що бачили як обвинувачений наносив потерпілій тілесні ушкодження. Зауважив, що тілесні ушкодження потерпілою могли бути отримані від дії будь-якого виступаючого твердого предмету.Висловив позицію, згідно якої вважає, що розмір витрат понесених потерпілою під час лікування не відповідають розміру витрат заявлених у цивільному позові.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 17.05.2017 р. близько 10:00 год. ранку підійшла до автомобіля, щоб забрати власні речі, відкрила задню дверку. До неї підійшов ОСОБА_1 та зненацька почав бути агресивним та відштовхувати її від автомобіля. Попри пояснення ОСОБА_2, що вона хоче забрати свої речі, той не став слухати та продовжував штовхати ОСОБА_2, та наносити їй тілесні ушкодження. Лівою рукою наніс удар в область голови, відтак та втратила свідомість, та впала в багажне відділення. ОСОБА_1 не реагувавши на те, що ОСОБА_2 впала в багажне відділення, кричала на допомогу, все одно продовжував рух автомобілем. Коли ж потерпіла продовжувала кричати та гукати на допомогу, ОСОБА_1 витягнув її з багажного відділення та завдав ще кілька ударів. Незабаром вибігла сусідка ОСОБА_5 та взяла обвинуваченого за руки, почала заспокоювати та відводити, однак останній кричав до неї. Пізніше підійшла ОСОБА_6, тому ОСОБА_1 переключився на обох. Пояснила, що після конфлікту одразу пішла до лікаря. Потерпіла вказала, що лікувала струс головного мозку, забій шиї, правої молочної залози, закриту травму грудної клітини, численні гематоми рук та ніг. Після отриманих тілесних ушкоджень перебувала на амбулаторному лікуванні в с. Уладівці Літинського району Вінницької області, а згодом звернулась за допомогою до Літинської ЦРЛ. Під час дебатів просила призначити обвинуваченому найбільш суворе покарання та задовольнити її цивільний позов.

Захисник потерпілої ОСОБА_2 - Бездітний І.І. підтримав думку прокурора. Просив суд застосувати до обвинуваченого найбільш суворе покарання та задовольнити цивільний позов.

Свідок ОСОБА_6 допитана у судовому засіданні повідомила суду про відомі їй обставини. Так, пояснила, що була весною у себе на городі та почула крики про допомогу. Вийшла на дорогу побачила своїх сусідів, (які є обвинуваченим та потерпілою). Все затихло, постояла, криків і бійки не було. Пішла до себе додому. Зазначила, що коли підійшла до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачила у ОСОБА_1 було подерте вухо. Потім залишила їх і до вечора була на городі, більше нічого не бачила. Під час подій інших сусідів не бачила. На запитання вказала, що бачила ящики із взуттям розкидані на дорозі. Не знає, що було до того, як вона вийшла на дорогу, і не знає, що було після.

Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що я являється лікарем Уладівської дільничої лікарні. 17.05.2017 р. до 12:00 год. до неї звернулась ОСОБА_2 зі скаргами на головні болі, нудоту, болі в області грудної клітки, та верхній кінцівці, в області шиї. Під час огляду на області шиї були синці. На правій верхній кінцівці були синці, а також в області правої молочної залози і на лобній частині голови була гематома, а також високий тиск. Після надання допомоги у виді введення обезболюючого на пониження тиску було виписано направлення на консультації до Літинської ЦРЛ до лікаря невропатолога та лікаря травматолога. Зі слів ОСОБА_2 свідку стало відомо, що останню побив чоловік. Увагу на одяг не звернула.

Свідок ОСОБА_5 повідомила суду, що спала вдома після нічної зміни. Почувши крики вийшла на подвір'я впізнала машину ОСОБА_1 не знає, що робилося. Коли обійшла автомобіль, то побачила ОСОБА_1, та ОСОБА_2. Коли ОСОБА_5 попросила ОСОБА_1 заспокоїтись, той повідомив, що він спокійний та звернув увагу свідка на коробки котрі валялись біля дороги, та на подвір'ї. Потім попросила ще раз заспокоїтись, розвернулась та пішла. Підтвердила, що чула, як кричала ОСОБА_2, втім не бачила, щоб ОСОБА_1 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2 Підтвердила, що ОСОБА_1 був спокійний.

Свідок ОСОБА_9 повідомила, що була вдома, почула крики ОСОБА_2, котра кричала «вбивають, спасайте!». Коли свідок вийшла зі свого подвір'я то побачила, що стояв автомобіль, коло якого стояв ОСОБА_1. Згодом свідок подивилась, обернулась та пішла Де була ОСОБА_2 свідок не знає та не цікавилася, бачила тільки ОСОБА_1 У свою чергу ОСОБА_1. показав свідку ссадину на вусі та повідомив, що він посварився із ОСОБА_2 оскільки та викидала ящики з автомобіля. Когось ще із сусідів свідок у той момент не бачила.Також не бачила, щоб ОСОБА_1 наносив ОСОБА_2 тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_10, котра працює лікарем у Літинській ЦРЛ, повідомила, що до неї поступила ОСОБА_2 і свідок, як лікар-невропатолог, лікувала закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку. Зі слів ОСОБА_2 свідку стало відомо, що та отримала травму в результаті побиття чоловіком, про що було зроблено відповідний запис в анамнез хвороби.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_11 пояснив, що проводив судово-медичну експертизу ОСОБА_2 та повідомив, що експертизою неможливо встановити точну причину отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, роз'яснивши при цьому, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 могла отримати як при ударі тіла об твердий предмет так і при ударі предмету об тіло. Допустив можливість отримання тілесних ушкоджень при падінні зауваживши, що з медичної точки зору тілесні ушкодження у потерпілої не могли утворитися від одноразового падіння.

Оцінивши вищезазначені показання обвинуваченого, потерпілого та свідків у сукупності, суд вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, приходить до наступних висновків.

Так на підтвердження вини в інкримінованому ОСОБА_1 діянні сторона обвинувачення надає:

-протокол проведення слідчого експерименту від 31.08.2017 р. відносно подій, що мали місце близько 10:00 год. 17.05.2017 р. із долученими ілюстративними таблицями (а.с. 3-10 том.2)

-висновок експерта № 588/798 від 31.07.2017 р., котрим наводяться наявні у ОСОБА_2 ушкодження що отримані від впливу твердих тупих предметів по давності спричинення можуть відповідати терміну 17.05.2017 р. (а.с. 11-12 том 2).

-висновок експерта № 1101 від 23.10.2017 р. , згідно якого тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли бути отриманні від впливу твердими тупими предметами, наприклад від ударів частинами тіла та при падінні з ударами об тверді предмети, як це викладено у протоколі слідчого експерименту від 31.07.2017 р. (а.с. 13-15 том 2).

Проаналізувавши пред'явленні в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що жоден з них як окремо, так і в сукупності не доводять поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Сторона обвинувачення, як на доказ підтвердження винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому обвинуваченні посилається на покази свідків. Проте, суд не може погодитись з позицією сторони обвинувачення щодо цього, оскільки такі свідки, як ОСОБА_10 та ОСОБА_8 являються лікарями і вони свідчили тільки в частині надання ОСОБА_2 медичної допомоги та лікування, а також про те, що їм стало відомо про факт отримання тілесних ушкоджень лише зі слів самої потерпілої. У свою чергу свідки ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не давали показань щодо того, як ОСОБА_1 заподіював потерпілій ОСОБА_2 будь-які удари.

Оцінюючи наданий стороною обвинувачення доказ в інкримінованому ОСОБА_1 діянні зокрема протокол проведення слідчого експерименту, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Таким чином слідчий експеримент, головним чином, полягає у проведенні відповідних дослідів чи випробувань, у відтворенні дій, обставин, тобто сутність такої слідчої дії як слідчий експеримент полягає саме в експериментальних діях, дослідженнях з метою перевірки - чи об'єктивно могли відбутись події у такий спосіб чи за таких обставин, як встановлено слідством та чи вдасться відтворити події так, як встановлено слідством.

При дослідженні змісту проколу проведення слідчого експерименту можливо зробити висновок, що при проведенні слідчого експерименту із ОСОБА_2 будь-яких досліджень, випробувань та перевірок не проводилось. Слідчий експеримент проводився за відсутності підозрюваного/обвинуваченого ОСОБА_1та полягав виключно у наданні ОСОБА_2 слідчому показань на місці події. Таким чином слідча дія не була спрямована на перевірку отриманих слідством відомостей, шляхом відповідних досліджень та відтворень, а її дійсне спрямування - закріплення в протоколі показань потерпілої, що при цьому жодним чином не змінює суті такої слідчої дії саме як надання показань слідчому, а не слідчий експеримент в розумінні ст. 240 КПК України.

Також не можуть слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 висновок експерта, оскільки експертом зазначаються обставини отриманих тілесних ушкоджень зі слів потерпілої та зі змісту протоколу слідчого експерименту.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказана норма кореспондується з загальними засадами безпосередності дослідження показань.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Суд наголошує на приписах закону щодо притягнення особи до відповідальності в міру своєї вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладено обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідно ч.2 ст. 91 КПК Україн, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доведення зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Зазначені норми КПК України повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Диспозиція ч. 2 ст. 125 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

З об'єктивної сторони злочин характеризується, зокрема, заподіянням легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я. Тобто за відповідним наслідком у виді шкоди здоров'я. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди потерпілому.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а в результаті його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене слід кваліфікувати за спрямованістю умислу - за відповідними частинами ст. ст. 15 і 121 або 122 КК України тощо.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що наявність "обґрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин". І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами, потерпілим їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши усі докази, надані учасниками в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення, у т. ч. потерпілою, не надано безсумнівних, беззаперечних, належних і переконливих доказів вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого діяння, та яким стороною обвинувачення надано правову кваліфікацію ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Оскільки суд робить висновок, що обвинуваченим ОСОБА_1 не вчинено кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, відтак відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Суд звертає увагу, що згідно обвинувального акту події котрі є предметом розгляду у даному кримінальному провадженні мали місце 18.05.2017 р. (а.с. 2 том 1) Натомість згідно протоколу проведення слідчого експерименту, реєстру матеріалів досудового розслідування та протоколу прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення, або таке що готується (а.с. 6 том.1, а.с. 1, 3-10 том. 2) ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 тілесні ушкодження 17.05.2017 р.

Оскільки ОСОБА_1 підлягає виправданню за недоведеністю його участі у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 умисного легкого тілесного ушкодження, то підстав для задоволення заявленого потерпілою цивільного позову про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої внаслідок скоєння злочину суд не вбачає.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, 125 КК України, ст.ст. 100, 124, 337, 368, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР 18.05.2017 р. за № 12017020210000155 та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і моральної шкоди завданої внаслідок скоєння злочину, залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: П. В. Гопкін