Ухвала суду № 76638180, 21.09.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2282/17

Провадження № 2-п/645/43/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року суддя Фрунзенського районного суду м. Харкова Горпинич О.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення,

встановив:

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року, ухваленим у цивільній справі № 645/2282/17-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги задоволено.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Крім того в поданій заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, просить суд в зв’язку із тяжким майновим станом звільнити відповідача від сплати судового збору за подання вказаної заяви, а у разі, якщо суд не знайде для цього підстав – відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі. В обґрунтування заяви посилалась на те, що п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільгу щодо сплати судового збору для осіб з інвалідністю 1 та 2 груп. Відповідно до посвідчення, що додається, представник відповідача є інвалідом 2 групи. Крім цього, у зв’язку зі станом здоров’я фактично на її утриманні перебуває її син ОСОБА_1, який не має будь-яких доходів. Її пенсії не вистачає навіть на харчування. В зв’язку із тяжким майновим станом просить суд звільнити відповідача від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Суддя, перевіривши матеріали заяви та додані до неї документи, приходить до наступного.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору відповідно до статті 2 зазначеного вище Закону є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За правилами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальним справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону «Про судовий збір», з власної ініціативи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані представником відповідача докази не дають підстав для таких висновків, які б могли бути підставою для звільнення від сплати судового збору, його відстрочення або розстрочки, крім того відповідач не відноситься до категорії осіб, які відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору. посилання представника відповідача на те, що вона є інвалідом 2 групи та звільнена від сплати судового збору, суд не враховує, оскільки представник відповідача в розумінні вимог ст. 48 ЦПК України не є стороною по справі, а лише здійснює представництво інтересів вказаної сторони (відповідача). Також слід зазначити, що до клопотання про відстрочення від сплати судового збору, на підтвердження скрутного матеріального стану, представник відповідача не надає жодного доказу на підтвердження такого стану на момент подачі заяви, в зв’язку із чим суддя вважає за необхідне постановити ухвалу про відмову у задоволені заяви про звільнення та відстрочення від сплати судового збору.

Заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення, серед іншого, повинно бути зазначено:

2) ім’я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв’язку;

В порушення вищевказаних вимог представником відповідача, від імені якого підписано заяву в поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення взагалі не зазначено відомостей щодо себе.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VI від 08 липня 2011 року, за подання до суду заяви про перегляд заочного рішення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 352 грн. 40 коп.

Всупереч зазначених вище норм закону заявником не було сплачено судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення.

Також, всупереч вимогам ч. 7 ст. 285 ЦПК України до заяви про перегляд заочного рішення не додано жодного доказу, на які посилається заявник.

Згідно ч. 8 ст. 285 ЦПК України, до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За положеннями ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -

постановив:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про звільнення та відстрочення сплати судового збору – залишити без задоволення.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення заяви без руху. В разі не усунення недоліків заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя –