Ухвала суду № 76638172, 21.09.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5598/18

Провадження № 1-кс/645/1856/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Горпинич О.В.,

секретар судових засідань - Кривеженко М.М.,

за участю прокурора - Мосейко Л.М.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції Дзюби В.О. по кримінальному провадженню № 12018220460002175 від 12.09.2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка, Донецької області, громадянин України, з середньою освітою, неодруженого, не працючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, кім. 5, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

Слідчий СВ Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області лейтенант поліції Дзюба В.О. звернулася до суду з вказаним клопотанням.

В обґрунтування клопотання посилалася на те, що 11.09.2018 року приблизно о 10:00 год., точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 знаходився біля будинку № АДРЕСА_3, де в нього виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло з метою особистого незаконного збагачення. Так, ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, зайшов до під'їзду № 4 вказаного будинку та піднявся на четвертий поверх. Після чого ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, постукав у вхідні двері квартири № 74, які були замкнені для того, щоб впевнитись, що у житлі нікого немає. Після чого, впевнившись що за його злочинними діями не спостерігають, діючи умисно, з корисливих мотивів, за допомогою металевої відмички, що малась у нього при собі, відкрив вхідні двері та незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_4 Після чого, ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні вказаної квартири, продовжуючи свої злочинні дії, побачив майно, яке належить потерпілому та вирішив їм таємно заволодіти з метою особистого збагачення, та викрав: мобільний телефон «Samsung J 7» чорного кольору, ноутбук «Lenovo idea» чорного кольору, WiFi-роутер «TP-Link» білого кольору, пару чоловічих кросівок «Nike» чорного кольору, аудіоколонки «DTech», після чого ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 10 600 грн.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до житла.

В клопотанні слідчим зазначалося, що вина ОСОБА_2 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_4, оглядом місця події від 20.09.2018 року, показаннями свідка ОСОБА_5, показаннями підозрюваного ОСОБА_2. Крім того, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. Обставини кримінального правопорушення та достатні докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину, доводять наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

В судовому засіданні прокурор підтримала заявлене клопотання, посилаючись на обставини викладені вище.

Підозрюваний ОСОБА_2 заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Під час розгляду клопотання підозрюваний вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав в повному обсязі, в скоєному розкаявся та пояснив, що він органом досудового розслідування не затримувався, заходи фізичного та психологічного тиску до нього не застосовувались.

Вислухавши міркування сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий суддя приходить до наступного.

Слідчим суддею встановлено, що 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Вищевикладені обставини також підтверджуються наданими суду доказами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018220460002175; протоколом огляду місця події; показаннями потерпілого ОСОБА_4; показаннями підозрюваного ОСОБА_2

Таким чином, у ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, наявність судимостей.

Згідно положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05 від 11.07.2006 року та «Мамедова проти Росії» №7064/05 від 01.06.2006 року, зазначено, що «твердження про те, ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини не є достатнім для обрання запобіжного заходу», «посилання на тяжкість обвинувачень, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу подальшого позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Вивчивши матеріали клопотання, допитавши підозрюваного ОСОБА_2, який свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, враховуючи, що прокурором при доведенні обставин передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам неможливе, а тому в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 слід відмовити. Однак враховуючи існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вірогідність переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, вважаю, що відносно ОСОБА_2 є достатньо підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та покладення на підозрюваного певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки ОСОБА_2 має постійне місце проживання, від органів досудового слідства не ухилявся, раніше не судимий.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_2, слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення яких, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 194, 369-372, 395 КПК України, -

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції Дзюби В.О., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_2 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк шістдесят днів, тобто до 19 листопада 2018 року, та покласти на нього наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою та зі встановленою періодичністю;

- перебувати в межах Харківської області та не виїжджати за межі Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Попередити підозрюваного ОСОБА_2, що в разі невиконання покладених на останнього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня оголошення ухвали.

Слідчий суддя О.В. Горпинич

Копію ухвали отримав 21 вересня 2018 року о _____ год. _____хв. _____