Рішення № 76638022, 24.09.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Горчакова О. І.

Справа № 645/1621/18

Провадження № 2/644/1899/18

24.09.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 вересня 2018 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Горчакової О.І.,

при секретарі судових засідань - Білієнко Г.Г.,

за участю:

позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - представник надав заяву;

відповідач ОСОБА_2 - не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Орджонікідзевського районного суду міста Харкова у м. Харкові цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості» (надалі - «Позов»), -

в с т а н о в и в:

До канцелярії Орджонікідзевського районного суду міста Харкова 26.06.2018 року за вхідним № 22332/18-Вх надійшов вказаний Позов, в якому Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.03.2008 року у розмірі 37590,57 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.03.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до вказаного кредитного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 4500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Представник позивача надав заяву, вказав що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності та проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, причину неявки не повідомила, заперечень на позов не надала. Правом участі представника у судовому засіданні не скористалась.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено:

02.03.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н. Відповідно до вказаного кредитного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 4500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із п. 3.3 підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 Договору.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Встановлено при розгляді справи, Банк свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно із розрахунку заборгованості, який надав позивач, станом на 28.02.2018 року у відповідача виникла заборгованість перед Банком у розмірі 37590, 57 грн., з яких:

- 1467,65 грн. - заборгованість за кредитом;

- 31859,70 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 1997,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до п. 8.6 Договору:

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1766, 22 грн. - штраф (відсоткова складова).

Однак суд критично ставиться до деяких позицій відповідного розрахунку виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 550 ЦК України було нараховано відсотки на заборгованість, яка включала пеню, починаючи з 05.01.2013 року, а тому суд приходить до переконливого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 31859,70 грн., оскільки суд позбавлений можливості здійснити належний та допустимий розрахунок заборгованості по відсоткам за наданими матеріалами справи.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100 цс 14), за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня за днем, з якого виникла прострочка погашення кредитної заборгованості, а відповідно до розрахунку заборгованості позивач почав нараховувати пеню з 05.01.2013 року, розрахунок здійснений станом на 28.02.2018року, а до суду останній звернувся лише 02.04.2018 року, тобто пеня за прострочення заборгованості перевищує однорічний строк.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача штрафів за порушення позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених Договором, то суд прийшов до наступного.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та постанові від 11 жовтня 2017 року № 6-1374цс17.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За положеннями вищевказаних норм суди мають належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Аналогічна позиція підтримується і практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, де зазначено про те, що Європейський Суд встановив порушення ст. 6 Конвенції, у тому числі через те, що національні суди не дали відповідь на аргументи заявниці стосовно правдивості показів свідків та дійсності документів, хоча ці докази були визначальними для рішення по справі.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню й з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту за Договором в розмірі 1467,65 грн. Решта позовних вимог є необґрунтованими та безпідставними, розрахунок заборгованості по відсоткам та пені є неналежним та недопустимим, а тому судом до уваги не брався.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279 ЦПК України, Конституцією України, ст. 252-256, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 536, 549-550, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості» - частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 17.04.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (р/р № 29092829003111, МФО 305299, єдиний номер платника податку 14360570), заборгованість у розмірі 1467 грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Київським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 17.04.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (р/р № 29092829003111, МФО 305299, єдиний номер платника податку 14360570), судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням п. 15.5 ч. 1 перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р., протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.І. Горчакова