Рішення № 76636950, 14.09.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2026/18

Провадження №2/639/1224/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 року в провадження Жовтневого районного суду м. Харкова надійшов позов ОСОБА_1 до відповідачів Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва», Публічного акціонерного товариства «Харківський канатний завод», в якому позивач просила стягнути з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на користь позивача 43 093, 20 грн. та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківський канатний завод» 272 028, 35 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24.02.1999 року між АТВТ «Харківський канатний завод», правонаступником якого є ПАТ «Харківський канатний завод» та Торгівельно-комерційним товариством з іноземними інвестиціями фірмою «Харків-Москва» на Харківській біржі нерухомості було укладено договір купівлі-продажу № 4-1470 нежитлових приміщень підвалу №V-ХХІ, 1-го поверху №1-34 в літ. «А-2», загальною площею 906,1 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 42 000 грн. 28.04.2000 року Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» через Харківську товарну біржу продав позивачу - ОСОБА_1 вищезазначені нежитлові приміщення за ціною - 43 093,20 грн. Право власності позивача на нерухоме майно було зареєстровано 05.06.2000 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Протягом 13 років позивач володіла та користувалася належним їй майном.

Однак, в 2013 році нове керівництво канатного заводу ініціювало судовий спір з вимогами визнати недійсними вищезазначені правочини та витребувати майно у ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2011 року договір купівлі-продажу № 4-1470 від 24.02.1999 року було визнано недійсним. Харківський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України залишили це рішення без змін. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.07.2014 року, задоволено позов ПАТ «Харківський канатний завод» і спірні нежитлові приміщення витребувані з володіння ОСОБА_1 Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.11. 2014 року зазначені судові рішення були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням від 18.09.2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова повторно задовольнив позов канатного заводу. 18.11.2015 року апеляційний суд Харківської області скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позову. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 18.11.2015 року було скасовано, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2015 року - залишено без змін.

Отже, станом на теперішній час позивач в судовому порядку позбавлена права власності на вищезазначені нежитлові приміщення, однак, разом із цим, сплачені за ці приміщення кошти їй не відшкодовані.Таким чином, враховуючи те, що договір купівлі-продажу між відповідачами від 24.02.1999 року № 4-1470 було визнано недійсним і на підставі цього спірне майно було витребувано судом у ОСОБА_1, на даний час вона вправі вимагати повернення сплачених за договором купівлі-продажу від 28.04.2000 року коштів - 43 093,20 гривень.При цьому, виходячи з вищенаведеного, ця вимога має бути пред'явлена стороні договору купівлі-продажу від 28.04.2000 року, а саме - Торгівельно-комерційному товариству з іноземними інвестиціями фірмі «Харків-Москва» на підставі ст. 216 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.04.2018 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче засідання.

24.05.2018 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва», Публічного акціонерного товариства «Харківський канатний завод» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків в частині позовних вимог до відповідача Публічного акціонерного товариства «Харківський канатний завод» - закрито. Роз'яснено позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку господарського судочинства. Підготовче засідання відкладено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.06.2018 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків - закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання повторно не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав, у зв'язку з чим на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.09.2018 року проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.02.1999 року між АТВТ «Харківський канатний завод» та Торгівельно-комерційним товариством з іноземними інвестиціями фірмою «Харків-Москва» на Харківській біржі нерухомості укладено договір купівлі-продажу № 4-1470 нежитлових приміщень підвалу №V-ХХІ, 1-го поверху №1-34 в літ. «А-2», загальною площею 906,1 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 42 000 грн. (а.с.7).

28.04.2000 року Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» через Харківську товарну біржу продав позивачу - ОСОБА_1 нежитлові приміщення підвалу №V-ХХІ, 1-го поверху №1-34 в літ. «А-2», загальною площею 906,1 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ціною - 43 093,20 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з копії реєстраційного посвідчення, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 05.06.2000 року, право власності на нежитлові приміщення підвалу №V-ХХІ, 1-го поверху №1-34 в літ. «А-2», загальною площею 906,1 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору Н6-14 купівлі-продажу, укладеного на ХТБ 08.04.2000 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим №2975 (а.с.9).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2011 року договір купівлі-продажу № 4-1470 від 24.02.1999 року було визнано недійсним, зазначене рішення Харківським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України залишено без змін.

Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.06.2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01.07.2014 року, задоволено позов ПАТ «Харківський канатний завод» і спірні нежитлові приміщення витребувані з володіння ОСОБА_1 Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року зазначені судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням від 18.09.2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова повторно задовольнив позов канатного заводу. 18.11.2015 року апеляційний суд Харківської області скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні позову. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищогоспеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 року рішення апеляційного суду Харківської області від 18.11.2015 року скасовано, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2015 року - залишено без змін. Зазначені дані підтверджуються копіями відповідних рішень (а.с.11-31).

15.02.2018 року на адресу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» позивачем ОСОБА_1 було направлено вимогу, в якій остання просить повернути їй грошові кошти у розмірі 43 093, 20 грн., які були сплачені нею за договором купівлі-продажу від 28.04.2000 року (а.с.33).

Однак, відповідачем не надані докази на підтвердження сплати вказаної суми позивачу на час ухвалення даного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Згідно з п. 10 цієї постанови реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Аналізуючи докази по справі, норми чинного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами, суд, застосовуючи реституцію як наслідок недійсності правочину, беручи до уваги не надання відповідачем Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» відзиву на позов з відповідними запереченнями, враховуючи те, що договір купівлі-продажу від 24.02.1999 року № 4-1470 було визнано недійсним і на підставі цього спірне майно було витребувано судом у ОСОБА_1, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення суми, сплаченої за договором купівлі-продажу від 28.04.2000 року в розмірі 43 093,20 грн. підлягає задоволенню.

Разом з тим, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» - 43 093,20 грн., з ПАТ «Харківський канатний завод» - 272 028,35 грн., і виходячи з цього позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 3 151,22 грн. (а.с.2). У зв'язку з тим, що в частині вимог до ПАТ «Харківський канатний завод» провадження у справі закрито, на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд вважає за необхідне повернути позивачу сплачені кошти за вимогу до ПАТ «Харківський канатний завод» у розмірі 2 720,28 грн. Окрім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 430,94 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 262-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 216, 610-611, 655, 662-664ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення збитків - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на користь ОСОБА_1 43 093 (сорок три тисячі дев'яносто три) гривні 20 копійок.

Стягнути з Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 430 (чотириста тридцять) гривень 94 копійки.

Зобов'язати УДКС України у Новобаварському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1, частину судового збору у розмірі 2 720 (дві тисячі сімсот двадцять) гривень 28 копійок, сплачений за квитанцією №1_12 від 23.04.2018 року на загальну суму 3 151, 22 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

Відповідач: Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва», місцезнаходження: 63030, Харківська область, Валківський р-н, с. Шарівка, код ЄДРПОУ 14344275.

Повний текст рішення складено 21.09.2018 року.

Суддя Н.В. Баркова