Постанова № 76634582, 13.09.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 388/1354/17

провадження № 22-ц/781/1410/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

секретар Гончар В.В.

учасники справи: ОСОБА_1

представник ОСОБА_1- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.10.2016 року надав відповідачу у позику грошові кошти у розмірі 15350 грн., які вона зобов'язувалася повернути до 25 квітня 2017 року, що підтверджується розпискою.

Позивач декілька разів в усній формі звертався до відповідача з вимогою повернути йому кошти, але кошти не повернуто по цей день. Просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 18122, 24 грн., що складається із 16487,36 грн. - сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 309,96 грн. - сума 3% річних від простроченої суми зобов'язання, 1324,92 грн. - проценти по обліковій ставки НБ.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2018 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що ніяких коштів у позивача у борг за договором позики від 21.10.2016 року відповідач не брала і не отримувала, що підтверджується самим текстом розписки. Розписки була написаний під диктовку позивача, оскільки той вважав, що в результаті недостачі по товару утворився борг і заначені кошти повині бути йому повернуті відповідно до даної розписки. Позивач погрожував фізичною розправою.Вказаний текст розписки написаний примусово.

Представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надіслано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що розпискою від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 підтверджує, що зобов'язується повернути грошові кошти у сумі 15350 грн ОСОБА_3 до 25 квітня 2017 року (а. с. 4).

Зі змісту наданого ОСОБА_1 трудового договору від 1 грудня 2013 року видно, що трудові правовідносини між нею та ОСОБА_3 припинені 25 жовтня 2016 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України (угодою сторін), а не з підстав порушення трудової дисципліни, що також дає суду підстави вважати про відсутність між сторонами трудових правовідносин спору щодо завданої працівником роботодавцю шкоди.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки ОСОБА_1 не виконано зобов'язання з повернення позики, відповідно з неї має бути стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість за цим договором, що складається з розміру позики, 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, а також процентів згідно зі ст. 1048 ЦК України.

Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 нараховано проценти за користування позикою згідно зі ст. 1048 ЦК України за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року у розмірі 1324,92 грн; інфляційні втрати за період з 1 травня 2017 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 1137,36 грн; 3 % річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року у розмірі 309,96 грн.

Однак, розмір процентів за користування позикою у розмірі 15350 грн з урахуванням періоду з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року, розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період становить 1329,16 грн.; розмір інфляційних втрат за період з 1 травня 2017 року по 30 листопада 2017 року становить 1120,87 грн; розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 26 квітня 2017 року по 27 грудня 2017 року становить 310,36 грн. (відповідні розрахунки здійснені судом на окремих аркушах містяться в матеріалах цивільної справи).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, що складається з основного боргу - 15350 грн; процентів за користування позикою - 1324,92 грн; інфляційних втрат - 1120,87 грн; 3 % річних - 309,96 грн, а всього 18105,75 грн.

Однак погодитись з висновками суду першої інстанції в повному обсязі неможливо.

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розпискою від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий 14 березня 2002 року Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області) підтверджує, що зобов'язується повернути грошові кошти у сумі 15350 грн ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий 20 вересня 1999 року Долинським РВ УМВС України в Кіровоградській області) до 25 квітня 2017 року (а. с. 4).

Поняття позикових відносин і договору позики визначається положеннями глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, односторонім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості(пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що письмово договір позики між сторонами не укладався .

На підтвердження боргових зобов'язань відповідча перед позивачем, останій посилається на розписку від 21.10.2016 року, яка була написана відповідачем.

Суд апеляційної інстанції дослідив розписку, яка є предметом судового розгляду і встановив , що в тексті розписки зазначено , що відповідач зобовязується повернути грошові кошти у розмірі 15350 грн. до 25.04. 2017 року позивачу по справі.

Встановлені обставини свідчать, що зазначена розписка не містить інформації проте , що 15350 грн.були взяті ОСОБА_1 у позивача або вона їх отримала.

Розписка є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку , що докази на підтвердження доводів позивача, про виникнення між сторонами боргового зобов'язання на підставі договору позики в розумінні статті 1046 ЦК України, в матеріалах справи відсутні.

Зобовязання відповідача повернути кошти зазначені в розписці не можуть бути підставою для стягнення боргових зобов'язань за договором позики.

Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і ухвалив судове рішення яке не ґрунтується на доказах.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини по справі , чим порушив норми процесуального права.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку , що оскільки суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, відповідно п.п 1,2,4 ч. 1 ст.376 ЦПК України зазначені обставини є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення , яким у задоволені позову відмовити у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25.05.2018 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- відмовити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1057(одна тисяча пятдесят сім) грн.. 20 коп. витрати понесені при подачі апеляційної скарги.

Текст постанови складено 21.09.2018року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: